2011 року липня місяця 06 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Суворова В.О.
суддів - Градовського Ю.М.
-Черевко П.М.
при секретарі - Землянецькому Г.В.
за участю : представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_4-ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційними скаргами Одеської міської ради та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів при Державному агентстві земельних ресурсів України у місті Одесі, Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання незаконним та скасування рішення Одеської міської ради від 10 серпня 2000 року №1642-ХХІІІ в частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0118 га, розташованій в АДРЕСА_2, для дачного будівництва, визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю від 12 грудня 2000 року, серія І-ОД № 029939, що виданий ОСОБА_6 в частині права власності на земельну ділянку площею 0,0118 га, яка розташована в АДРЕСА_2, для дачного будівництва, визнання недійсним державного акту про право приватної власності на земельну ділянку від 02 березня 1999 року серії ІV-ОД №051318, виданий ОСОБА_2 , за адресою : АДРЕСА_2 в частині доповнення його земельними ділянками площею 0,0069 га та 0,0024 га, призначеними для дачного будівництва ,-
22 листопада 2010 року позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, який вона 24 січня 2011 року та 08 лютого 2011 року уточнила у ході розгляду справи (т. 1 а.с. 125, 158), та просила поновити строк позовної давності.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка вказує, що під час видання оскаржених актів органів місцевого самоврядування відбулася незаконна зміна цільового призначення земельних ділянок, а також те, що вказаними актами порушені її майнові права, оскільки у власності відповідачки знаходиться земельна ділянка, на якій розташована її власність.
Відповідачі позов не визнали, вказуючи, що спір про право власності між сторонами відсутній, а рішення органу місцевого самоврядування були прийняті в відповідності до закону. Посилання позивачки на те , що на земельній ділянці, яка належить відповідачці, розташована власність є необґрунтованою, оскільки вказане майно належить ДБК «Чорномор» .
Рішенням суду першої інстанції від 20 квітня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Поновлений ОСОБА_4 строк звернення до суду. Визнано незаконним та скасовано рішення Одеської міської ради народних депутатів від 10 серпня 2000 року № 1642-ХХІІІ в частині передачі у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0, 0069 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для дачного будівництва. Визнаний недійсним державний акт про право приватної власності на землю від 12 грудня 2000 року, серія: І-ОД № 029939, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2/4699, що виданий ОСОБА_6 в частині права власності на земельну ділянку площею 0,0069 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, для дачного будівництва. Визнаний недійсним державний акт про право приватної власності на землю від 02 березня 1999 року, серія: IV-ОД № 05131 , зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_1, що виданий ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 - в частині доповнення його земельними ділянками площею 0,0069 га та 0, 0024 га, призначеними для дачного будівництва. В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі Одеської міської ради ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права та закриття провадження по справі в частині визнання рішень Одеської міської ради про передачу у власність земельної ділянки недійсними, а в іншій частині ухвалення нового судового рішення, яким просить відмовити в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового судового рішення, яким просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно з п.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ст. 30 ЗК України (в редакції від 18.12.1990 р. діючого на час прийняття оскаржених рішень) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
Згідно з ст. 20 ч. 3 ЗК України (в діючій редакції) зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 Постанови КМ України від 11.04.2002 року № 502 "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб" зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.
Сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції згідно з законом поновив строк позовної давності, оскільки позивачці стало відомо про спірні відносини у 2010 році.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 02 березня 1999 року на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 07 серпня 1998 року № 799 був виданий на ім'я ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю, площею - 0,0821 га за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення-обслуговування житлового будинку та господарських споруд ( Том № 1, а. с. 7).
25 червня 1999 року ОСОБА_9 набула право власності на 23/100 частин дачно-будівельного кооперативу науковий працівник «Чорномор», що розташований в АДРЕСА_2, та складається з дачної будівлі літ «Л», та господарських споруд «літ Л-1» (т.1 а.с.171).
Рішенням Одеської міської ради народних депутатів від 10 серпня 2000 року № 1642-ХХІІІ, передано у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку № НОМЕР_2, загальною площею - 0,0118 га. Цільове призначення - дачне будівництво (том № 1, а. с. 214 ).12 грудня 2000 року ОСОБА_6 отримала державний акт на право приватної власності на землю, площею - 0,0118 га за адресою: АДРЕСА_2, цільове призначення - дачне будівництво (том № 1, а. с. 8).
05 грудня 2000 року на підставі рішення Одеської міської ради народних депутатів від 10 серпня 2000 року № 1642 -XXIII ОСОБА_10 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку № 33 площею 0,0202 га за адресою: АДРЕСА_2. Цільове призначення - дачне будівництво ( том № 1, а. с. 9).
Відповідно до договору дарування від 11 грудня 2001 року ОСОБА_9 подарувала, а ОСОБА_11 прийняв в дар вказане нерухоме майно (т.1 а.с. 173-178 ).
14 грудня 2001 року ОСОБА_6 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею -0,0069 га за адресою: АДРЕСА_2 ділянка № НОМЕР_2 (Том № 1, а. с. 216).
06 лютого 2002 року ОСОБА_10 продала ОСОБА_2 земельну ділянку №33 площею -0,0024 га за адресою: АДРЕСА_2.
Управління земельних ресурсів Одеської міської ради в зв'язку з збільшенням площі земельної ділянки ОСОБА_2, яке сталося в наслідок укладення цивільно-правових угод , відкорегувало державний акт на право приватної власності на землю від 02 вересня 1999 року, відповідно до якого площа земельної ділянки складає 0,914 га. Цільове призначення земельної ділянки - обслуговування житлової будинку та господарських споруд ( том № 1, а. с. 7 ).
30 жовтня 2003 року згідно договору ОСОБА_8 прийняла в дар від ОСОБА_11 вищевказане нерухоме майно (том № 1 , а. с. 179 ).
17 травня 2005 року ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла в дар 23/100 частин дачно-будівельного кооперативу науковий працівник «Чорномор», що розташований в АДРЕСА_2, що складається з дачної будівлі літ «Л» та погреба «літ Л-1» , розташованих на земельній ділянці площею 369 кв. м. ( том № 1 , а. с. 142 ).
14 лютого 2011 року рішенням Апеляційного суду Одеської області у ОСОБА_2 витребувано приміщення погребу під літерою « Л-1», яке є складовою частиною 23/1000 частин будівлі ДБК «Чорномор», що знаходиться по АДРЕСА_2 в місті Одесі, та належить ОСОБА_4 шляхом виселення ОСОБА_14 з приміщення погребу під літ. « Л-1», яке є складовою частиною 23/1000 частин будівлі ДБК «Чорномор», що знаходиться по АДРЕСА_2 в місті Одесі, та належить ОСОБА_4
Таким чином , судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що позивачка є власницею погребу літ «Л-1», який є складовою частиною 23/1000 частин будівлі ДБК «Чорномор», що знаходиться по АДРЕСА_2 в місті Одесі. Таким чином, рішення Одеської міської ради від 10 серпня 2000 р. в частині передачі ОСОБА_6 земельної ділянки зачіпають майнові права позивачки .
Суд першої інстанції у виїзному засіданні вірно встановив, що погріб під літ «Л-1» в теперішній час знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_2, яка раніше належала ОСОБА_6 Вказана земельна ділянка не може використовуватися для обслуговування будинку ОСОБА_2 та господарських споруд, оскільки вони не розташовані на земельній ділянці ,що раніше належала ОСОБА_6
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що рішення Одеської міської ради народних депутатів рішення від 10 серпня 2000 року № 1642-ХХІІІ ( в частині передачі у власність ОСОБА_6 земельної ділянки ) відбулося з порушенням ст. 30 Земельного кодексу України ( в редакції 1990 року), оскільки на зазначеній земельній ділянці розташований погріб (літ Л-1), що належав ОСОБА_9 на праві власності, який в відповідності до цивільно-правових угод перейшов у власність ОСОБА_4 На підставі викладеного судова колегія вважає, що суд в відповідності до п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визнав незаконним рішення Одеської міської ради від 10 серпня 2000 р. незаконним в частині передачі земельної ділянки ОСОБА_6 та визнав недійсним державний акт про право приватної власності на землю від 12 грудня 2000 року, серія: І-ОД № 029939, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2/4699, який виданий ОСОБА_6 в частині права власності на земельну ділянку площею 0.0069 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, для дачного будівництва.
Судовою колегією встановлено, що відповідно до державного акту на земельну ділянку від 02 вересня 1999 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку , цільове призначення - обслуговування житлового будинку та господарська споруд.
Відповідно до цивільно-правових угод до вказаного державного акту були внесені корективи, відповідно до яких збільшена площа земельної ділянки (цільове призначення обслуговування житлового будинку та господарська споруд) за рахунок земельних ділянок, що раніше належали ОСОБА_6 та ОСОБА_10 Призначення придбаних земельних ділянок, що раніше належали ОСОБА_6 та ОСОБА_10 - «дачне будівництво».
Таким чином , суд першої інстанції вірно встановив, що відбулася зміна цільового призначення земельних ділянок, що раніше належали ОСОБА_6 та ОСОБА_10 з порушенням порядку, встановленого без згоди Одеської міської ради, що є порушенням відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 20 Земельного кодексу України та пунктів 2, 3 та 12 Постанови КМ України від 11.04.2002 року № 502 "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб".
Крім того, судовою колегією встановлено, що ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0069 га. отримала з порушенням ст. 30 Земельного кодексу України в редакції від 18.12.1990 р.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції розглядаючи спір вірно визнав частково недійсним державний акт про право приватної власності на землю від 02 березня 1999 року, серія: ІУ-ОД № 051318, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № НОМЕР_1, що виданий ОСОБА_2 на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 - в частині доповнення його земельними ділянками площею 0,0069 га та 0,0024 га, призначеними для дачного будівництва.
Довід апеляційної скарги Одеської міської ради про те, що рішення в частині скасування рішень Одеської міської ради повинно було розглядатися за нормами кодексу адміністративного судочинства України судова колегія не приймає до уваги з наступних підстав. Відповідно до ч.1 п.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів , що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних , трудових відносин. Як убачається з матеріалів справи позивачка оскаржує рішення Одеської міської ради про передачу відповідачам земельної ділянки, на якій знаходиться майно, що належить їй на праві власності. Тобто спір стосується поновлення порушених майнових прав. Тому судова колегія на підставі ст.. 15 ЦПК України приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно розглянув справу за правилами цивільно-процесуального законодавства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що на спірній земельній ділянці не знаходиться майно позивачки. Судова колегія не може погодитися з вказаним висновком з наступних підстав. Відповідно до договору 17 травня 2005 року ОСОБА_4 зареєструвала право власності на нерухоме майно у тому числі на погріб «літ Л-1» , який розташований на спірній земельній ділянці.
14 лютого 2011 року рішенням Апеляційного суду Одеської області у ОСОБА_2 витребувано приміщення погребу під літерою « Л-1», яке є складовою частиною 23/1000 частин будівлі ДБК «Чорномор», що знаходиться по АДРЕСА_2 в місті Одесі, та належить ОСОБА_4
Крім того, судом першої інстанції у виїзному судовому засіданні було встановлено, що погріб, який належить позивачці, знаходиться саме на земельній ділянці відповідачки.
Апелянт також вказує, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку, що при внесенні змін до державного акту відповідачки шляхом запису земельних ділянок придбаних відповідно до цивільно-правових угод було змінено цільове призначення земельних ділянок, оскільки відповідно до п. 1.9 Українського класифікатору цільового використання землі (далі УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему України від 24 липня 1998 р. землі житлових, житлово-будівельних, гаражно- і дачно-будівельних кооперативів віднесені до однієї категорії - до групи земель населених пунктів.
Як було встановлено судовою колегією цільове призначення земельної ділянки, яка було передана у власність ОСОБА_2- для обслуговування житлового будинку (п.1.8 УКЦВЗ). ОСОБА_6 та ОСОБА_10 надавалися земельні ділянки для дачного будівництва, як членам кооперативу (п.1.9 УКЦВЗ). Тобто відповідно до класифікатора є різним цільове призначення земель по категоріям.
Також судова колегія звертає увагу, що відповідно до ст. 40 ЗК України земельні ділянки, які надаються громадянам для житлового будівництва, господарських будівель на гаражного будівництва відособлені від загального поняття земель житлової та громадської забудови. З урахуванням того, що статус житлового будинку інший ніж дачного будинку, судова колегія приходить до висновку, що не можуть бути в одній категорії земельні ділянки щодо цільового призначення, що надаються для будівництва житлового будинку та дачного будівництва.
Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -
ухвалила :
Апеляційні скарги Одеської міської ради та ОСОБА_2 - відхилити, рішення Київського районного суду міста Одеси від 20 квітня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
Ю.М.Градовський
П.М.Черевко