2011 року червня місяця 22 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області
в складі:
головуючого - Суворова В.О.
суддів - Черевко П.М.
- Артеменка І.А.
при секретарі - Землянецькому Г.В.
за участю : представника ОСОБА_2-ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Одеської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 січня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу , -
23 березня 2006 року позивачка звернулася з зазначеним позовом. Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначила що з відповідачем 09 травня 1996 року зареєструвала шлюб в республіці Кіпр, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб №НОМЕР_1, яке видане Муніципалітетом м. Нікосія та легалізоване к Консульському управлінні Посольства Росія на Кіпрі від 29 травня 1996 р. у реєстрі №10818.
З вересня 1998 року сторони припинили подружні стосунки. Відповідач одружився з ОСОБА_4, сім'ї фактично не існує. У зв'язку з зазначеним просить розірвати шлюб.
Відповідач в письмових запереченнях вказав, що не згоден з позовом.
Рішенням суду першої інстанції від 12 січня 2007 року розірваний шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, зареєстрований Муніципалітетом м. Нікосії Республіка Кіпр, актовий запис №3014 від 09 травня 1996 року . Стягнуто при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 державне мито у розмірі 25 грн. , ОСОБА_5 звільнено від сплати мита. Вказано, що шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 вважати розірваним у день набрання чинності цього рішення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового судового рішення, яким просить відмовити в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу , ОСОБА_2 посилається на те, що він взагалі не знаходився в шлюбі з позивачкою, оскільки шлюб не був укладений в органах РАГС України, не видавалося свідоцтво про реєстрацію шлюбу, а також свідоцтво про шлюб не було легалізовано консульськими установами та дипломатичними представництвами України. Також апелянт вказує, що він не викликався у судове засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
В судовому засіданні встановлено, що сторони проживаючи у республіці Кіпр 09 травня 1996 року зареєстрували шлюб, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб №НОМЕР_1, яке видане Муніципалітетом м. Нікосія та легалізоване Консульським управлінням Посольства Росія у республіці Кіпр 29 травня 1996 р. у реєстрі №10818. Вказаний документ був визнаний дійсним на території України, про що свідчить печатка в паспорті позивачки на сторінці «Сімейний стан», а саме , що позивачка уклала шлюб з ОСОБА_2(а.с.69).
З урахуванням того, що шлюб був зареєстрований в республіці Кіпр у встановленій формі та був легалізований на території України, судова колегія на підставі ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право»приходить до висновку, що посилання апелянта на те, що він не знаходився у шлюбі з позивачкою, не заслуговує на увагу.
Суд першої інстанції розриваючи шлюб вірно послався на те, що подружжя припинило сумісне проживання, сім'я розпалася остаточно і шлюб носить формальний характер. Спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки. На доказ вказаних обставин судова колегія бере до уваги, що відповідач уклав інший шлюб.
Що стосується доводу апелянта, що він не був повідомлений про час та місце слухання справи, судова колегія приходить до наступного. Відповідач був сповіщений про те, що в суді розглядається справа про розірвання шлюбу. Як убачається з матеріалів справи, йому була надіслана копія позивної заяви та запропоновано надати свої заперечення. 07 грудня 2006 року відповідач, будучи арештованим, надав свої заперечення (а.с. 66-67). У зв'язку з викладеним, з урахуванням вимог ч.6 ст. 76 ЦПК України судова колегія вважає, що розгляд справи в відсутності відповідача не порушив його права.
Крім того судова колегія вважає, що вказана обставина в розумінні ст. 308 ч.2 ЦПК України не може бути підставою для скасування рішення суду.
Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області -
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 січня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області В.О. Суворов
П.М.Черевко
І.А. Артеменко