14 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Колеснікова Г.Я.,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства фірми «Укрбудресурси» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» про визнання недійсним договору дарування за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства фірми «Укрбудресурси» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2011 року, -
Позивач ВАТ «Укрбудресурси», звернувшись 20 травня 2010 року до суду з вищеназваним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, вказав, що вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 23 березня 2010 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.5 ст.191 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права займати матеріально-відповідальні посади, з конфіскацією майна та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ фірми «Укрбудресурси» на відшкодування заподіяних злочином збитків 1 580 911,72 грн. Кримінальна справа у відношенні ОСОБА_5 закрита у зв'язку з його смертю ІНФОРМАЦІЯ_2. У кримінальній справі встановлено, що ОСОБА_5, працюючи з 25 квітня 2005 року по 6 жовтня 2008 року на посаді завідуючого складом Одеської філії ВАТ фірми «Укрбудресурси», ОСОБА_2, працюючи з 3 січня 2006 року по 25 вересня 2008 року там же на посаді комірника, за попередньою змовою між собою розтратили майно фірми на суму 1 580 911,72 грн., яке перебувало у їх як матеріально відповідальних осіб віданні. Позивач зазначив, що, достовірно знаючи про підписання 26 серпня 2008 року генеральним директором ВАТ фірми «Укрбудресерси» наказу про проведення позапланової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, ОСОБА_5 і ОСОБА_2 з 27 серпня 2008 року не вийшли на роботу, відкривши листки непрацездатності, а 1 вересня 2008 року під час хвороби на підставі нотаріально посвідченого договору дарування подарували належну кожному з них ј частину, а всього
Справа № 22 ц - 4777 - 2011 Категорія 21
Головуючий у першій інстанції Виноградова Н.В.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 своєму синові ОСОБА_3 Вважаючи, що дарування частини квартири вчинено з метою уникнення матеріальної відповідальності за заподіяну розтрату товарно-матеріальних цінностей, посилаючись на те, що правочин вчинено в період хвороби дарувальників та без наміру створення правових наслідків на відчуження майна, на яке можна звернути стягнення, зазначаючи, що ОСОБА_5, ОСОБА_2 після дарування продовжували володіти і користуватися подарованим майном (проживати, сплачувати комунальні послуги тощо), позивач після уточнення позовних вимог просив договір від 1 вересня 2008 року дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 визнати на підставі статті 234 ЦК України недійсним як фіктивний правочин та повернути сторони у первісний стан (а.с.1-5, 45).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 31 січня 2011 року до участі у справі за заявою позивача залучено співвідповідача ОСОБА_4 - правонаступника померлого ОСОБА_5 ( а.с.72).
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 позов не визнали (а.с.83-84, 85-86, 92-93).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2011 року в позові відмовлено (а.с.99-100).
В апеляційній скарзі ВАТ фірма «Укрбудресурси» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Неправильність рішення суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлено, що 26 травня 2004 року ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на підставі посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за № 2707 договору купівлі-продажу, набули у спільну власність у рівних частках квартиру АДРЕСА_1 в м. Одесі. Державна реєстрація права власності ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 кожного окремо на ј частину вказаного нерухомого майна проведена 4 червня 2004 року (а.с.24, 25-26).
1 вересня 2008 року ОСОБА_5, ОСОБА_2 на підставі посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 2055 договору дарування подарували неповнолітньому сину ОСОБА_3 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі. Державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на Ѕ частину вказаного нерухомого майна проведена 1 вересня 2008 року (а.с.23, 32).
Вироком Малиновського районного суд м. Одеси від 23 березня 2010 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.190 КК України та піддано покаранню у виді 8 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права займати матеріально-відповідальні посади строком на два роки з конфіскацією належного їй майна. Вирішено цивільні позови та стягнуто з ОСОБА_2, зокрема, на користь ВАТ фірми «Укрбудресурси» 1 580 911,72 грн. Згідно вироку 26 серпня 2008 року генеральним директором ВАТ фірми «Укрбудресурси» підписано наказ № 20-О про проведення позапланової інвентаризації в Одеській філії, яка в період з 27 по 29 серпня 2008 року проведена за відсутності ОСОБА_5, ОСОБА_2 Результати інвентаризації затверджено 5 серпня 2008 року, згідно яких встановлена недостача на загальну суму 1 365 997,93 грн. Кримінальна справа порушена у березні 2009 року, ОСОБА_2 себе винною в інкримінованих злочинах не визнала (а.с.8-17).
3.
Вимоги про визнання договору дарування Ѕ частини квартири недійсним заявлено з підстав статті 234 ЦК України.
Відповідно до положень статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивним є правочин, що не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним в частині 5 статті 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків обумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Укладення фіктивного правочину завжди відбувається з певною метою і умисно. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для виду (ознака фіктивності) повинна бути властива діям всіх сторін правочину. Якщо одна сторона діяла про людське око, а інша - намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається фіктивним.
Згідно роз'яснень пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Тягар доказування фіктивності правочину лежить на позивачеві.
ВАТ фірма «Укрбудресурси», яка вимагає визнання правочину дарування ОСОБА_5, ОСОБА_2 частини квартири ОСОБА_3 недійсним з підстав фіктивності, не довела відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину. Зазначені позивачем обставини ( позапланова інвентаризація товарно-матеріальних цінностей на складі) не свідчить, що договір дарування був фіктивним, укладався без наміру створити правові наслідки. Наявність ознаки фіктивності (умислу) в діях обдарованого ОСОБА_3 взагалі не обґрунтована. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час укладення правочину був неповнолітньою особою, що саме по собі вказує на те, що його цивільна дієздатність відповідно до положень статті 32 ЦК України була неповною та діяв він за згодою своїх батьків, які, подарувавши дитині частину нерухомого майна, надали останній у передбаченому законом порядку майнових прав. Навмисність дій неповнолітньої особи як учасника правочину, який набув майнових прав у неповнолітньому віці, взагалі не може розглядатися у сенсі положень статті 234 ЦК України, оскільки такий учасник правочину не має повної цивільної дієздатності в силу віку і давати оцінку умисності дій неповнолітньої особи на вчинення фіктивного правочину неможливо.
Матеріальний закон пов'язує визнання недійсним фіктивного договору з наміром сторін щодо створення правових наслідків правочину, а, відтак, фіктивність договору не пов'язується з його виконанням. Це роз'яснює і пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в якому, зокрема, зазначено, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Крім того, роз'яснюється, що у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Отже, оцінці підлягають докази чи обговорювали сторони істотні умови, чи вчинялися дії по нотаріальному посвідченню та державній реєстрації та інше.
Судом встановлено, що спірний правочин вчинено у письмовій формі, нотаріально посвідчено, державна реєстрація як правочину так і набутого на підставі договору дарування права власності на нерухоме майно проведена. Таким чином, дії дарувальників були спрямовані на припинення цивільних прав та обов'язків щодо подарованої частини нерухомого майна, а обдарованого - на набуття цивільних прав та обов'язків на отриману в дар частину нерухомого майна. ОСОБА_3 є сином ОСОБА_5 і ОСОБА_2,
4.
а тому цілком закономірним є відчуження майна батьками своїй дитині шляхом дарування. Крім отриманої в дар частини квартири ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належала ј частина цієї ж квартири. На даний час власниками нерухомого майна є рідні брати, з яких ОСОБА_4 належить ј частина квартири, ОСОБА_3 - ѕ частини квартири. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 в квартирі стали проживати разом з батьками з моменту купівлі такої у 2004 році, обоє зареєстровані та проживають в ній до нині, несуть витрати по утриманню нерухомого майна, іншого житла не мають.
Доводи апелянта в тій частині, що внутрішня воля сторін правочину не відповідала зовнішньому її прояву ґрунтуються на припущеннях, а посилання на те, що сторони знали заздалегідь, що правочин не буде виконаний, безпідставні, оскільки правочин сторонами виконано, майно одарованому передано, що підтверджується державною реєстрацію права власності. Вимоги про застосування наслідків (повернення сторін у первісний стан) не ґрунтуються на законі, так як у разі доведеності фіктивності правочину приймається рішення про визнання такого правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків, оскільки розуміється, що для здійснення фіктивного правочину сторони не вчиняють жодних дій.
Доводи апеляційної скарги містять аналіз різних підстав визнання правочину недійсним. Аналіз, що поза межами позовних вимог, до уваги не приймається, оскільки правочин може бути визнано недійсним з однієї підстави, а не з декількох одночасно. Крім того, відповідно до положень статті 303 ЦК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції. Позивач просив визнати правочин недійсним з підстав фіктивності (ст.234 ЦК України), тому обґрунтованість доводів скарги щодо інших підстав недійсності правочину не перевіряється.
Рішення суду першої інстанції про відмову в позові відповідає обставинам справи, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, ухвалено з дотриманням норм процесуального права. Доводи скарги висновків суду щодо недоведеності заявлених вимог не спростовують. Підстави для скасування рішення відсутні.
Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст.308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства фірми «Укрбудресурси» відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2011 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства фірми «Укрбудресурси» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третьої особи комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» про визнання недійсним договору дарування - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
Г.Я.Колесніков