16 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Колеснікова Г.Я.,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання непрацездатної матері за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2011 року, -
Позивач ОСОБА_2, звернувшись 20 серпня 2010 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що ОСОБА_3 є сином, з його батьком шлюб розірвано у 1982 році. Відповідач у 2008 році одружився і проживає окремо. Позивач зазначила, що отримає мінімальний розмір пенсії, хворіє, потребує матеріальної допомоги, однак син такої не надає. Позивач просила стягувати з відповідача аліменти на свої утримання в розмірі 2 000,00 грн. (а.с.1-2).
Відповідач ОСОБА_3 в особі представника позов не визнав.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2011 року в позові відмовлено (а.с.45-46).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Неправильність рішення суду апелянт мотивувала порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин, на які посилалася позивач в обгрунтування заявлених нею вимог.
Однак висновки суду не відповідають обставинам справи та вказують на неправильне застосування норм матеріального права, що згідно з п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.
Справа № 22 ц - 4234 - 2011 Категорія 48
Головуючий у першій інстанції Середа І.В.
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
Колегія суддів вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.
Встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є непрацездатною за віком, отримує пенсію в розмірі 796,36 грн. (а.с.3-5,7,27).
ОСОБА_2 в шлюбі не перебуває (реєстрація розірвання шлюбу з ОСОБА_5 проведена у 1982 році ) (а.с.3).
ОСОБА_2 проживає одна в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.10).
За станом здоров'я ОСОБА_2 перебуває на обліку в КУ «Міська поліклініка № 28» з діагнозом «Дисциркуляторна енцефалопатія 2-го ступеня змішаного характеру (атеросклеротична, гіпертонічна) (а.с.8).
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с.6).
ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживає, витрат по утриманню квартири АДРЕСА_1 не несе (а.с.10).
ОСОБА_3 з 1 березня 2008 року перебуває в шлюбі з ОСОБА_4, має дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.39-41).
Відомості про працевлаштування та доходи ОСОБА_3 відсутні, на обліку як безробітний не перебуває (а.с.28).
Відповідно до положень частини 1 статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Розмір аліментів на батьків підлягає визначенню у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів приймається до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позов про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків (ст.205).
ОСОБА_2 є непрацездатною за віком, в шлюбі не перебуває задовго до настання непрацездатності, інших дітей не має. Таким чином, ОСОБА_2 не має можливості одержання утримання від інших, окрім сина ОСОБА_3, осіб.
ОСОБА_2 отримує пенсію у розмірі 796,36 грн., що не значно відрізняється від мінімального розміру пенсії. Інших доходів не має. З отримуваної пенсії ОСОБА_2 одна несе щомісячно витрати по сплаті комунальних послуг за житло, а тому залишок пенсії, що має об'єктивно щоденно витрачатися на продукти харчування та по мірі необхідності на предмети власної гігієни, одяг, взуття тощо, не забезпечує прожитковий мінімум.
ОСОБА_2 не заявляє вимог в порядку статті 203 СК України про стягнення додаткових витрат, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю, немічністю, однак сам по собі вік та хронічна хвороба, із-за якої вона перебуває на обліку в поліклініці, обумовлюють витрати на придбання ліків, медичні обстеження, та, відповідно, суттєвого зменшують можливість забезпечити себе належним харчуванням, побутом тощо.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 є такою, що потребує матеріальної допомоги, а, відтак, вправі отримувати утримання від сина у вигляді аліментів. Обов'язок ОСОБА_3 як повнолітнього сина надавати непрацездатній матері утримання є обов'язком особистим, індивідуальним, який не залежить від його віку, особистих взаємин. Повнолітній син зобов'язаний піклуватися про непрацездатну матір, забезпечувати для неї визначений на законодавчому рівні прожитковий мінімум.
Передбачених статтею 204 СК України підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримувати матір чи присудження аліментів на строк не більше як три роки не встановлено.
3.
Посилання на те, що ОСОБА_3 не працює, не заслуговує на увагу, оскільки відповідач є працездатним і його не бажання працювати не звільняє від обов'язку по утриманню непрацездатної матері, яка потребує матеріальної допомоги.
Позивачем заявлено вимогу про щомісячне стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, рівній 2 000,00 грн. Визначаючи розмір аліментів, що підлягає присудженню на утримання непрацездатної матері, колегія суддів враховує обов'язок ОСОБА_3 матеріально утримувати свою сім'ю в силу наявності у нього малолітньої дитини та перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною, та вважає, що аліменти в розмірі 200,00 грн. не поставлять ОСОБА_3 у скрутне становище та матеріально допоможуть його непрацездатній матері.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції в сумі 120,00 грн., судовий збір в сумі 51,00 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави (ч.ч.3,5 ст.88, п.4 ч.3 ст.81 ЦПК України).
Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2011 року - скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів на утримання непрацездатної матері задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, народженого в м. Одесі, на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі 200 грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 20 серпня 2010 року довічно.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції 120 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 51 грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
Г.Я.Колесніков