13 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 лютого 2011 року по справі за позовом дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс» до ОСОБА_1 про виконання зобов'язань, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю будівельна фірма «Моноліт»,
встановила:
ДП «Моноліт-Сервіс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, стверджуючи, що відповідно до укладеного інвестиційного договору від 29 квітня 2003р. за №83, на будівництво квартири, та згідно акту прийому-передачі від 28 листопада 2005 року, ДП «Моноліт-Сервіс» передав, а ОСОБА_1 прийняв квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до вказаного договору відповідач зобов'язаний був укласти договір з експлуатуючою організацією будинку, тобто з ДП «Моноліт-Сервіс», та зобов'язаний нести витрати по обслуговуванню будинку і прилеглої території.
Однак відповідач після прийняття квартири договір не уклав та послуги не сплачував, в зв'язку з чим станом на 01 липня 2009 року утворилась заборгованість в розмірі 4823,11 грн.
Позивач просив зобов'язати відповідача укласти договір про участь у витратах на утримання будинку та прилеглої території будинку відповідно типового договору з часу прийняття, згідно акту прийому передачі, квартири, тобто з 28 листопада 2005 року, та стягнути з відповідача 4823,11 грн. заборгованості та судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача Седова В.Ю. підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечував, стверджуючи, що інвестиційним договором не передбачено укладання договору про надання комунальних послуг з позивачем.
Представник третьої особи ТОВ БФ «Моноліт» Островська К.П. підтримала позовні вимоги.
Рішенням суду позов був задоволений в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
Відповідно до укладеного інвестиційного договору від 29 квітня 2003 року №83 на будівництво квартири та згідно акту прийому - передачі від 28 листопада 2005 року ТОВ БФ «Моноліт» передав, а ОСОБА_1 прийняв квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6, 9).
Відповідно до вказаного договору відповідач зобов'язаний був укласти договір з експлуатуючою організацією будинку, тобто з ДП «Моноліт-Сервіс», та зобов'язаний нести витрати по обслуговуванню будинку і прилеглої території (а.с.6).
Однак відповідач після прийняття квартири, договір не уклав та послуги не сплачував, в зв'язку з чим станом на 01 липня 2009 року утворилась заборгованість в розмірі 4823,11 грн. (а.с.10-11).
Згідно з п.2.2.3. інвестиційного договору від 29 квітня 2003 року, укладеного між сторонами, відповідач, після прийняття квартири, зобов'язаний укласти договір з експлуатуючою організацією будинку, та зобов'язаний нести витрати по обслуговуванню будинку і прилеглої території.
Позивач є єдиною організацією, яка займається утриманням, експлуатацією, обслуговуванням та ремонтом будинку АДРЕСА_1.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк згідно із законом, договором.
Згідно зі ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Врахувавши вказані віще обставини суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 28 лютого 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
В.Ф.Парапан
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік