13 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 24 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності, честі, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування майнової і моральної шкоди,
встановила:
ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду, в обґрунтування якого послався на те, що 27 січня 2009 року в с. Демидове Березівського району Одеської області ОСОБА_3 йому повідомила, що їй, зі слів відповідачки, стало відомо, що він найняв неповнолітніх ОСОБА_4 і ОСОБА_5 для того, щоб слідкувати за нею та вчиняти всілякі дрібні хуліганські дії. Оскільки зазначена інформація не відповідає дійсності і порочить його гідність, честь і ділову репутацію, тому просить зобов'язати ОСОБА_2 спростувати її як недостовірну через районну газету «Степовий маяк» та стягнути на його користь майнову шкоду в розмірі 480,15 грн., які він витратив на придбання медикаментів, і моральну - в сумі 4500 грн. Проте, збільшуючи розмір позовних вимог, остаточно просить, крім спростування вказаної вище інформації із зазначенням в газеті своїх вибачень, ще й зобов'язати відповідачку спростувати недостовірні відомості про те, що він придбав, зберігав та підірвав бойову гранату у подвір'ї будинку АДРЕСА_1 та стягнути з неї моральну шкоду в розмірі 50000 грн.
ОСОБА_2 позов не визнала і пояснила, що вона ніколи не поширювала принижуючі честь і гідність позивача відомості, не ображала його та й не казала нікому, що він за допомогою інших осіб слідкує за неї та намагається вчиняти відносно неї будь-які дрібні хуліганські дії, але що стосується незаконного поводження позивача з бойовими припасами, то з цього приводу вона особисто зверталась із заявою до Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області про притягнення його до відповідальності та у зв'язку з цим відносно нього була порушена кримінальна справа. На даний час Верховний Суд України за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи судами першої і апеляційної інстанцій, скасував рішення цих судів та матеріали порушеної відносно позивача справи за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.263 і ч.4 ст.296 КК України направив на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
Рішенням суду в задоволені позову було відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове по суті його позовних вимог. Конкретного порушення судом першої інстанції будь-яких норм матеріального чи процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, апелянт в своїй скарзі не навів.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
27 січня 2009 року ДІМ Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій зазначається, що до чергової частини Березівського РВ ГУМВС України в Одеській області звернувся із заявою ОСОБА_1 про те, що відповідачка наводить на нього наклепи. У ході перевірки цієї заяви були опитані ОСОБА_5 і ОСОБА_4, з пояснень яких слідує, що вони ніколи не слідкували за ОСОБА_2 і не вчиняли відносно неї ніяких хуліганських дій (а.с.5).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 зазначила, що відповідачка, підвозячи її на своєму автомобілі, розповіла їй про те, що нібито по вказівці позивача її син стежить за нею.
Відповідно до вимог ст.34 Конституції України та ст.10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка згідно зі ст.9 Конституції України є частиною внутрішнього законодавства, право на оприлюднення поглядів, оцінок, думок, суджень має будь-яка особа. З огляду на це, висловлення оціночних суджень, думок якщо вони не містять елементів образи фізичної особи, не може бути визнано проявом неправомірної поведінки.
Згідно з рішенням Європейського суду по справі «Лінгенс проти Австрії» (1986), де більш змістовно розкриваються підстави розмежування суджень або думок та фактів - існування фактів може бути підтверджено, тоді як істинність оціночних суджень або думок - ні.
З матеріалів справи також вбачається, що 3 червня 2007 року ОСОБА_2 звернулась до Березівськогоо РВ ГУМВС України в Одеській області із заявою про те, що позивач погрожує їй фізичною розправою, та пояснила при цьому, що в ніч з 22 травня 2007 року на 23 травня 2007 року в подвір'ї будинку АДРЕСА_1 невідомі підірвали гранату. 9 липня 2008 року прокуратурою Одеської області була порушена кримінальна справа за ч.4 ст.296 КК України. 27 січня 2009 року старший прокурор відділу прокуратури Одеської області відносно позивача порушив кримінальну справу за ч.1 ст.263 КК України та й об'єднав її в одне провадження з вказаною вище справою (а.с.83).
25 березня 2009 року Приморським районним судом м. Одеса скарга позивача на постанову старшого прокурора відділу прокуратури Одеської області про порушення кримінальної справи відносно нього за ч.1 ст.263 і ч.4 ст.296 КК України задоволена, а постанова скасована та в порушенні кримінальної справи відмовлено (а.с.36).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2009 року вищевказана постанова залишена без змін (а.с.40).
Ухвалою Верховного Суду України від 3 листопада 2009 року зазначені судові рішення скасовані, а матеріали відносно позивача направлені на новий судовий розгляд (а.с.98).
Постановою Приморського районного суду м.Одеса від 16 лютого 2010 року скарги позивача на постанови про порушення відносно нього кримінальної справи за ч. 1 ст.263 і ч.4 ст.296 КК України залишені без задоволення, а матеріали справи направлені прокурору Березівського району Одеської області для проведення досудового слідства (а.с.101).
Розглядаючи матеріали порушеної відносно позивача кримінальної справи, слідчий Березівського РВ ГУМВС України своєю постановою від 8 червня 2010 року закрив провадження у справі за відсутністю в діях останнього складу злочинів, передбачених ч. 1 ст.263 і ч.4 ст.296 КК України (а.с.70).
Проте, як убачається із постанови прокурора Березівського району Одеської області, постанова слідчого від 8 червня 2010 року скасована ним як незаконна, а матеріали об'єднаної кримінальної справи відносно позивача направлені начальнику СВ Березівського РВ ГУМВС України для організації та проведення досудового слідства (а.с.83).
Згідно ст.ст.1166, 1167 ЦК України матеріальна і моральна (немайнова) шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Однак для покладання відповідальності на заподіювача моральної або матеріальної шкоди необхідна сукупність таких умов як наявність моральної або матеріальної шкоди, протиправність дій особи, причинного зв'язку між протиправною його поведінкою і шкодою та вини в її спричиненні.
Врахувавши вказані віще обставини суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що в діях відповідачки відсутній елемент протиправності її поведінки, а тому позов є необґрунтованим, безпідставним та не підлягаючим задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Березівського районного суду Одеської області від 24 січня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
В.Ф.Парапан