18 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» про визнання недійсними третейських угод, визнання недійсними правочинів, відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди, -
встановила:
Позивачка звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой», в якому просить визнати недійсними третейські угоди, визнати недійсними правочини, а також відшкодувати збитки та стягнути моральну шкоду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачкою та відповідачем було укладено договори купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення та договори резервування приміщення.
В означених договорах передбачені третейські угоди, викладені у вигляді третейського застереження, які, на думку позивачки, мають бути визнані судом недійсними з підстави недодержання законодавства про третейські суди.
Також позивачка вважає, що спірні правочини укладені з порушенням вимог діючого законодавства та під впливом оману щодо обставин, які мають істотне значення.
До того ж, відповідач взагалі прийняті на себе за зазначеними договорами обов'язки не виконує, що завдало позивачці значних збитків та моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені вимоги та просили суд їх задовольнити.
Відповідач заперечував проти задоволення позову з підстав необґрунтованості позовних вимог.
Рішенням суду позов задоволений частково. Було визнано недійсними: третейську угоду, передбачену ст. 6 Договору № 60/5-7 купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення від 19.12.2007 року, укладену між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой», та третейську угоду, передбачену ст. 5 Договору № 60Р/5-7 резервування приміщення від 19.12.2007 року, укладену між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой».
Також було визнано недійсними: договір № 60/5-7 купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» 19 грудня 2007 року, та договір № 60Р/5-7 резервування приміщення від 19 грудня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой».
Було повернуто сторони правочинів у первісне становище, а тому було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, одержані за договором № 60/5-7 купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення від 19 грудня 2007 року в сумі 237 762 (Двісті тридцять сім тисяч сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок, та грошові кошти, одержані за договором № 60Р/5-7 резервування приміщення від 19 грудня 2007 року в сумі 6 (Шість) гривень 00 копійок.
Було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 94 956 (Дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 27 копійок, та судові витрати: судовий збір у розмірі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 3 200 грн.
На користь держави було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» судовий збір у розмірі 1 649 грн.
В решті вимог було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його винесенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», р ішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані.
Так, суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків щодо задоволення позову, вказав на те, що в укладених між сторонами 19.12.2007 року договорах № 60/55-7 купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення та № 60Р/5-7 про резервування приміщення не було закріплено письмово Регламенту постійно діючого третейського суду Асоціації «ЮРІКС-ТС».
Крім того, в тексті означених договорів не міститься посилання на те, що сторонам відомий зміст Регламенту третейського суду Асоціації «ЮРІКС-ТС».
Таким чином, суд першої інстанції зробив висновок про недодержання сторонами істотних умов при укладанні третейської угоди, що є підставою для визнання даної угоди недійсною.
Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що позивачка, в зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе обов'язків, листом від 17.12.2008 року зверталась до відповідача з заявою про розірвання договору № 60/5-7 купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення від 19.12.2007 року та з вимогою про повернення сплачених позивачкою за означеним договором коштів у розмірі 237 762 грн.
На час розгляду справи кошти позивачці не повернуті, будівництво будинку № 5-7 по вул. Головківській в м. Одесі не завершено.
Судом першої інстанції також було встановлено, що в укладених між позивачкою та відповідачем 19.12.2007 року договорі № 60/5-7 купівлі-продажу цінних паперів в процесі розміщення та договорі № 60Р/5-7 резервування приміщення, відсутні положення щодо порядку погашення придбаних позивачкою іменних цільових облігацій, строку та механізму їх погашення, відсутні умови набуття права власності позивачки на житлову квартиру.
При цьому суд пославшись на ст. 230 ЦК України, вказав, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.
Після цього, суд також послався і на ст. 229 ЦК України, вказавши, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
На підставі вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позову та визнання спірних угод і договорів недійсними
Однак, судова колегія не може погодитися з такими висновками.
Так, суд першої інстанції в своєму рішенні пославшись на ст. 229 та 230 ЦК України так і не уточнив позицію позивачки, та не визначив свою позицію, щодо того, на підставі яких саме взаємовиключних норм права він визнав недійсними спірні угоди та договори (внаслідок помилки чи внаслідок навмисної омани), зовсім не довів факт навмисного введення в оману позивачки відповідачем, в чому саме був здійснений обман, та відносно яких саме обставин, які мають істотне значення для справи, було здійснено навмисне введення в оману, та допущена помилка.
В п.п. 19, 20 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, належної оцінки доводам та поясненням сторін не дав, свої висновки щодо визнання спірних угод та договорів не обґрунтував.
Згідно зі статтею 217 ЦК правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.
Колегія суддів вважає, що відсутність Регламенту постійно діючого третейського суду Асоціації «ЮРІКС-ТС» в додатку до спірних договорів, не може бути підставою для визнання цих договорів недійсними.
Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим, є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення у зв'язку з недоказаністю позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 2-4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2010р. скасувати, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Жилстрой» про визнання недійсними третейських угод, визнання недійсними правочинів, відшкодування збитків та стягнення моральної шкоди .
Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий Р .Д. Громік
Судді В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік