04 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 29 липня 2010 року по справі за позовом Великорибальського психоневрологічного будинку - інтернату в Саратському районі Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовом, вказуючи, що на підставі наказу №88 К, від 06 червня 2005 року, відповідачка працювала у Великорибальському психоневрологічному будинку-інтернаті на посаді завгоспа з 03 червня 2005 року по 23 червня 2009 року, (наказ про звільнення № 186 К, від 23 червня 2009 року). 03 червня 2005 року з відповідачкою було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
14 листопада 2008 року, контрольно-ревізійним управлінням (КРУ) в Одеській області, була проведена ревізія у Великорибальському психоневрологічному будинку -інтернаті, в результаті якої було виявлено безпідставне списання будівельних матеріалів, на загальну суму 3008 (три тисячі вісім) гривень 79 копійок.
З 09 квітня 2009 року по 05 травня 2009 року, у зв'язку з черговою відпусткою відповідачки, комісією була проведена передача товаро - матеріальних цінностей (ТМЦ) від відповідачки до в/о завгоспа - ОСОБА_2, на час відпустки відповідачки. Під час передачі ТМЦ комісія виявила недостачу, а саме:
1. 1. тачка садова (1 шт.) - 260 гривень;
2. 2. лопати та совок (20 шт.) - 255 гривень 69 копійок;
3. 3. рулетка (5 шт.) - 35 гривень;
4. 4. рівень будівельний 1,5 м (1 шт.) - 16 гривень;
5. 5. рівень будівельний 1 м (1 шт.) - 15 гривень;
6. 6. сокира господарська (8 шт.) - 222 гривні 11 копійок;
7. 7. пісок (4335 кг) - 506 гривень;
8. 8. цвяхи (3,15 кг) - 32 гривні 20 копійок;
9. 9. кутик 0,45 (22 м) - 539 гривень;
10. 10. квадрат 0,10 (11,7 м) - 75 гривень 47 копійок, а всього на загальну суму 1956 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 47 копійок. Відповідачка добровільно матеріальну шкоду будинку-інтернату не відшкодувала.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на користь Великорибальського психоневрологічного будинку-інтернату в Саратському районі Одеської області вищевказану матеріальну шкоду, яка виникла в результаті недбалого ставлення відповідачки до збереження закріплених за нею ТМЦ, в розмірі 4965 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять) гривень 26 копійок.
Представник Великорибальського психоневрологічного будинку-інтернату в Саратському районі Одеської області - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.
Відповідачка та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що згідно Акту КРУ від 14.11.2008 року, відповідальність за відшкодування 3008 гривень 79 копійок повинно бути покладено на головного бухгалтера та бухгалтера щодо списання товаро - матеріальних цінностей Великорибальського психоневрологічного будинку-інтернату, оскільки вони неправильно вели облік та списання ТМЦ, не дозволяли відповідачці списати будівельні матеріали, не приймали звіти, акти на списання будівельних матеріалів, у тому числі Акт від 18 травня 2007 року. Що стосується недостачі ТМЦ на суму 1956 гривень 47 копійок, то відповідачка в червні 2005 році не приймала у свою підзвітність передані їй ТМЦ. У квітні 2009 року вона знаходилася у відпустці і передача ТМЦ від неї до ОСОБА_2 проводилася без її особистої участі. Акт про недостачу ТМЦ вона не підписувала.
Рішенням суду позов був задоволений в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
Між сторонами склалися трудові правовідносини, пов'язані з повною матеріальною відповідальністю працівника організації, виконанням умов договору про повну матеріальну відповідальність, та відшкодування працівником організації матеріальної шкоди, регульовані Кодексом Законів про працю України.
Судом правильно були зроблені посилання на статті 130 ч.1, 3, 131 ч.2, 135-1, 134 ч.1 п.п. 1, 6, 137 ч.1 Кодексу Законів про Працю України.
Згідно наказу директора Великорибальського психоневрологічного будинку-інтернату в Саратському районі Одеської області №88 К, від 06 червня 2005 року (а.с.5), відповідачка була прийнята на роботу до позивача на посаду завгоспа з 03 червня 2005 року. В цей же день, 03 червня 2005 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір про повну матеріальну відповідальність за доручені їй грошові та матеріальні цінності (а.с.7). Відповідно до посадової інструкції завгоспа (а.с.6) відповідачка несе відповідальність за зберігання товаро - матеріальних цінностей.
З Акту Контрольно-ревізійного управління (КРУ) в Одеській області від 14 листопада 2008 року (а.с.15-19, 198-212), вбачається, що у Великорибальському психоневрологічному будинку-інтернаті було встановлено безпідставне списання будівельних матеріалів за період часу з 01 січня 2007 року по 01 січня 2008 року, на загальну суму 3008 (три тисячі вісім) гривень 79 копійок.
Акт КРУ ніким не був оскаржений.
Наказом директора Великорибальського психоневрологічного будинку-інтернату №7П, від 08 січня 2009 року «Про результати ревізії окремих питань фінансово -господарської діяльності Великорибальського психоневрологічного будинку-інтернату за період з 01.01.2007 року по 01.01.2008 року», (а.с. 12-13), провинну за безпідставно списані будівельні матеріали було покладено на відповідачку, яка повинна відшкодувати будинку-інтернату кошти, в сумі 3000 гривень. Вказаний наказ директора відповідачкою не був оскаржений.
В результаті інвентаризації товаро - матеріальних цінностей у Великорибальському психоневрологічному будинку-інтернаті за період часу з 09 квітня 2009 року по 05 травня 2009 року (а.с.14, 75), у завгоспа ОСОБА_1 була виявлена недостача ТМЦ на загальну суму 1956 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 47 копійок. Відповідачка була згодна з виявленою недостачею ТМЦ, підписала вказаний Акт і не оскаржувала його.
Наказом директора Великорибальського психоневрологічного будинку-інтернату №140 П, від 20 травня 2009 року «Про відшкодування нестачі ТМЦ» (а.с. 11), провинну за недостачу товаро - матеріальних цінностей було покладено на відповідачку, яка повинна відшкодувати будинку - інтернату кошти, в сумі 1956 гривень 47 копійок. Вказаний наказ директора відповідачкою також не був оскаржений.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що відповідачка як матеріально - відповідальна особа, своїми протиправними діями заподіяла Великорибальському психоневрологічному будинку-інтернату пряму дійсну шкоду, яку повинна в повному обсязі відшкодувати позивачу. Тому, позовні вимоги позивача дійсно підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд правильно не прийняв до уваги невизнання відповідачкою та її представником позову, оскільки відповідачка не бажає відшкодувати будинку-інтернату заподіяну нею матеріальну шкоду в повному обсязі. Посилання позивачки на те, що в 2005 році вона не прийняла під свій звіт ТМЦ, які потім в квітні-травні 2009 року були виявлені у неї, як недостача, в сумі 1956 гривень 47 копійок, суд не може прийняти до уваги, оскільки, на 01 грудня 2008 року, відповідно до Акту інвентаризації від 01.12.2008 року (а.с.63-68), вказані ТМЦ, яких потім не вистачало, були у наявності і зберігалися у завгоспа ОСОБА_1 Відповідачка підписала цей акт інвентаризації 01.12.2008 року. Крім цього, відповідача підписала акт інвентаризації від 05 травня 2009 року, про недостачу у неї ТМЦ, на суму 1956грн. 47коп., та погодилася з ним (а.с.14, 75).
Суд першої інстанції також правильно не прийняв до уваги акт про списання ТМЦ від 18 травня 2007 року (а.с.77), так як він складений в порушення наказу директора будинку-інтернату від 22 січи 2007 року №13 П, щодо складу членів комісії по списанню ТМЦ (а.с.51-59), та зареєстрований лише 18 березня 2009 року, уже після проведення ревізії КРУ. Крім цього, свідки ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що до них підходила відповідачка і дала їм підписати чистий аркуш, який вони підписали.
Врахувавши вказані вище обставини суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Саратського районного суду Одеської області від 29 липня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький
З оригіналом вірно
Суддя апеляційного суду Одеської області Громік Р.Д.