04 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Дудучава Ф.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2010 року по справі за позовом комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановила:
Комунальне підприємство «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем 12.09.2001 року був укладений договір на надання послуг централізованого опалення, та теплова енергія у квартиру відповідача надавалась належним чином, заяви про відключення від централізованого опалення не поступало, отже відповідач повинен сплачувати прийняті послуги згідно Закону України «Про теплопостачання» та Правил надання послуг по централізованому опаленню, наданню холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених KM України від 21.07.2005 року № 630 (далі Правила). Однак, споживач порушила свої обов'язки щодо проведення щомісячних розрахунків за теплопостачання, та станом на 01.08.2009р. за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 1129 грн. 71 коп. Згодом представником позивача було надано уточнення позовних вимог від 19.05.2010 року за № 1294, згідно яких позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого опалення, яка утворилася станом на 01.05.2010 року та складає 1728 грн. 51 коп.
В судове засідання з'явилась представник позивача, яка позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов.
В судовому засіданні відповідачка позов не визнала, посилаючись на те, що вона сплачує за спожиту електроенергію виключно по тепловому лічильнику, оскільки ці умови були передбачені договором від 12.09.2001 року, була не згодна з введенням двоставкового тарифу, вважала його незаконним, просила відмовити у задоволенні позову.
Рішенням суду позов був задоволений в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та застосував необхідні норми матеріального права.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
Договір на надання послуг централізованого опалення між сторонами був укладений 12.09.2001 року та теплова енергія у квартиру відповідачки надавалась належним чином, заяву про відключення від теплопостачання вона не подавала.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника, споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Згідно зазначених норм закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.
Відповідач, в порушення п.18 Правил надання послуг по централізованому опаленню наданню холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених KM України від 21.07.2005р. за № 630, своєчасно не проводила оплату теплопостачання, в результаті чого за нею виникла заборгованість, яка станом на 01.05.2010 року склала за послуги з централізованого опалення 1728 грн. 51 коп., яка до теперішнього часу не сплачена.
Згідно ч. З ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
У відповідності до рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради від 25.11.2004 року з 01.12.2004 затверджено тариф на обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго» в розмірі 0,043 гривні в т.ч. ПДВ за 1 м.2 загальної площі квартир.
У відповідності до рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради від
1. 24.10.2006 р. № 1007 встановлено тарифи на теплову енергію та з 19.10.2006р. для населення затверджено двоставковий тариф.
Рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської Ради від 15.12.2008 р. № 1695 встановлено тарифи на теплову енергію починаючи з 16.01.2009 року, згідно якого двоставковий тариф для населення складається з двох частин: умовно-постійної та умовно-змінної (в опалювальний період).
Рішення щодо введення двоставкового тарифу не скасовані та є діючими.
Таким чином, виконавчий комітет Ізмаїльської міської Ради має повноваження на затвердження тарифів на теплову енергію.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» теплопостачальні організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації.
Як встановлено у судовому засіданні, з метою повідомлення абонентів КП «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго», позивачем у друкованих засобах масової інформації, а саме в газеті «Собеседник Измаила» від 12.10.2006 року, № 136 від 11.11.2006 року, № 144 від 18.12.2008 року, були опубліковані оголошення про затвердження нових тарифів на теплову енергію.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову комунального підприємства «ТМ Ізмаїлтеплокомуненерго», та стягнення з відповідача на користь комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» заборгованості за послуги з централізованого опалення в сумі 1728 грн. 51 коп., а також витрат за інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень, а всього 1758 грн. 51 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 28 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький
З оригіналом вірно
Суддя апеляційного суду Одеської області Громік Р.Д.