28 січня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 02 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
встановила:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, стверджуючи, що 12 серпня 2007 року відповідач за усною угодою позики взяв у нього в борг 210000 (двісті десять тисяч) доларів США, виражених у двох партіях товару: 234 (двісті тридцять чотири) місця - 102 м3, та 181 (сто вісімдесят одно) місце - 80,5 м3, розташованих у контейнерах згідно з коносаментами №570992027 від 16.06.2007 року; №800376831 від 20.06.2007 року, та зобов'язався повернути борг, що підтверджується розписками від 09.08.2007 року та 12.08.2008 року, але борг не повернув.
Позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 2 552 056, 68 грн., витрати на юридичну допомогу в розмірі 8000 грн., згідно акту виконаних робіт №4 від 23.04.2010р., та судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору в розмірі 1700 грн., та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., згідно квитанцій (а.с.2, 3, 6, 16) .
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися.
Рішенням суду позов ОСОБА_4 був задоволений, та було стягнуто на його користь з ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 2552056,68 грн., витрати на юридичну допомогу в розмірі 8000 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», р ішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані.
Так, суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків щодо повного задоволення позову, вказав на те, що 12 серпня 2007 року, за усною угодою позики відповідач взяв у позивача в борг 210 000 (двісті десять тисяч) доларів США, виражених у двох партіях товару: 234 (двісті тридцять чотири) місця - 102 м3, та 181 (сто вісімдесят одно) місце - 80,5 м3, розташованих у контейнерах згідно з коносаментами №570992027 від 16.06.2007 року; №800376831 від 20.06.2007 року, та зобов'язався повернути борг, але борг не повернув.
Факт отримання відповідачем боргу у вказаному розмірі, крім пояснень представника позивача, на думку суду підтверджуються розписками та коносаментами із зазначенням товару (а.с.8,9,11,15,22,23,24). Висновок суду підтверджується поясненнями представника позивача, та матеріалами справи.
Однак, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.
Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим, є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Так, відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики),або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений срок повернення позики або, цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.
Статтею 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, д оговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судова колегія вважає, що судом першої інстанції не встановлено жодної підстави, відповідно до якої можна було б задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4, у відповідності до вищевказаних норм чинного законодавства.
Так, судом зовсім не встановлені наступні обставини: який саме договір було укладено, учасники цього договору, чи була досягнута згода з усіх істотних умов укладеного договору, також не був встановлений власник вказаного в розписках майна.
Відповідно до розписок від 09.08.07р. та 12.08.07р., які суд першої інстанції вважав договорами позики, вбачається, що достовірно не встановлена судом особа, отримала від іншої достовірно не встановленої особи: «234 місця, 102 м3 вартість товару складає 105 000 тисяч дол. США», та «181 місця, 80,5 м3 вартість товару складає 105 000 тисяч дол. США» (а.с.8,9).
Надані представником коносаменти №570992027 від 16.06.2007 року; №800376831 від 20.06.2007 року, свідчать тільки про те, що судном «Маєрск Демпер» були перевезені контейнери в яких знаходилися споживчі товари (одежа) вагою 11800 кг. та 11200 кг. (а.с.11,15,22,23).
Ні власника вказаного товару, ні його вартості, ні особливостей товару, у даних документах не вказано, що саме підтверджують ці документи, судом першої інстанції не вказано.
Суд першої інстанції на вищевказані обставини увагу не звернув.
Крім цього, суд не звернув свою увагу і на те, що в матеріалах справи нема жодного належного доказу того, що саме договір позики був укладений та саме між позивачем та відповідачем по справі.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що рішення суду про задоволення позову ОСОБА_4 в повному обсязі не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення у зв'язку з недоказаністю позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 2-4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія ,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 02 липня 2010 року скасувати, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.Ф. Парапан
М.М. Драгомерецький