28 січня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника відповідача ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос - Сіті» до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу за договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Альбатрос-Сіті» про стягнення плати за виконану роботу за договором підряду,
встановила:
05 серпня 2009 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання трудової угоди на виконання проектних робіт від 30.01.2009 року та стягнення переданої відповідачу по договору суми авансу в розмірі 125 000 грн. з врахуванням індексу інфляції та 3 процентів річних від простроченої суми. Позов обґрунтований тим, що відповідачу був виплачений аванс, але у встановлений угодою строк виконання робіт до 28.02.2009 року останній свої зобов'язання не виконав та проектні роботи в два етапи не розробив й не передав замовнику. Зазначено, що в зв'язку з невиконанням в строк умов угоди, на підставі ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України дана угода підлягає розірванню, а передана позивачем сума авансу підлягає стягненню з відповідача.
08 квітня 2010 року позивач подав до суду остаточну редакцію позову зі зміненими правовими підставами звернення до суду. Позивач просить стягнути суму авансу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в загальному розмірі 143 125 грн., на підставі ст. ст. 526, 530, 611, 612, 625 ЦК України, без вимоги розірвання угоди, в зв'язку з не виконанням відповідачем угоди в передбачені строки до 28.02.2009 року та її припиненням без викання обов'язків з боку відповідача ( а.с. 70-71).
Первинний відповідач ОСОБА_2 та його представник за довіреністю ОСОБА_1 заперечували в задоволені позову ТОВ «Альбатрос-Сіті», надали суду письмове заперечення.
В письмовому запереченні від 03.11.2009 року представник ОСОБА_1 посилається на те, що за умовами трудової угоди ОСОБА_3 зобов'язався виконати проектні роботи на підставі планово-технологічного завдання, виданого позивачем. Підтвердила, що склад проектних робіт включав в себе два етапи їх виконання. Вказала, що первинний відповідач розробив передбачені угодою три варіанти форескізного рішення та 13 квітня 2009 року передав первинному позивачу для схвалення одного з варіантів, що відноситься до першого етапу виконання робіт. За схваленим варіантом форескізу, первинний відповідач виконав ескізне рішення, готовість якого була 90 %, але не закінчив цю роботу з вини замовника, тому як останнім не було надане планово-технологічне завдання з вихідними даними для проектування. Трудовою угодою не зазначений необхідний для виконання робіт склад (об'єм документації) планово-технологічного завдання, тому на підставі ст. 630 ЦК України наполягала на тому, що його склад має бути визначеним між сторонами виходячи з типового договору на створення ескізного проекту затвердженого Постановою Держбуду України від 23.10.1991 року. Стверджує, що первинний відповідач не отримував кошти авансу в розмірі 125000.0 грн., заявляє, що розписка останнього на звороті вказаної угоди не є належним доказом по справі, тому, як в неї не має посилання за що отримані кошти та від кого ( а.с 20-39).
16 грудня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ТОВ «Альбатрос-Сіті» про стягнення плати за виконану ним роботу по вказаній трудовій угоді на виконання проектних робіт. Зустрічний позов ґрунтується на тому, що за умовами трудової угоди первинний відповідач належно виконував зобов'язання та 13 квітня 2009 року передав директору ТОВ «Альбатрос -сіті» частину виконаних робіт у вигляді варіантів форескізного проекту. Вказує, що первинний відповідач не виконав свої зобов'язання за угодою, а саме не надав планово-технологічне завдання та не здійснив авансовий платіж. Враховуючи, що первинний позивач в односторонньому порядку відмовився від угоди, просить на підставі ст. 849 ЦК України стягнути з ТОВ «Альбатрос -сіті» плату за фактично виконані роботи ( а.с. 49-51) .
Представник позивача ТОВ «Альбатрос-сіті» Кудрявцева Т.В. в судовому засіданні наполягала на задоволенні позову та заперечувала в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 Додатково пояснила, що позивач керується наявними умовами трудової угоди від 30.01.2009 року та вважає, що вона є припиненою із закінченням строку 28.02.2009 року, який сторонами не продовжувався. Стверджує, що позивач не приймав у відповідача ОСОБА_2 в будь-якої частині роботу по даної угоді, а останній не звертався до позивача з вимогою прийняти цю роботу, що підтверджується відсутністю з цього приводу письмових доказів.
Первинний відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечували в задоволенні первинного позову та наполягали на задоволенні зустрічної позовної заяви. ОСОБА_2 добровільно дав показання у якості свідка, заявив що його припущення по обставинам можливого не отримання авансу є твердженням, що він ці гроші не отримував. ОСОБА_2 неодноразово заявляв в судових засіданнях, що вказана трудова угода на виконання проектних робіт носила формальний «міжособистий» характер з фактичним замовником, тобто не мала повного переліку необхідних умов, а встановлені строки не були обов'язковими, тому як він знаходився в творчому процесі й цю роботу за встановлений угодою строк не можливо виконати. Зазначив, що окрім цієї трудової угоди усі умови роботи обумовлювалися з замовником тільки усно й будь-які документи з цього приводу не оформлювалися та сторонами не підписувалися.
Рішенням суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос- Сіті» до ОСОБА_2 про стягнення суми авансу за договором був задоволений у повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ «Альбатрос-Сіті» про стягнення плати за виконану роботу за договором підряду було відмовлено.
Було стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос- Сіті» неповернуту суму авансу за договором підряду від 30.01.2009 року в розмірі 125 000 грн., суму інфляції авансу за час прострочення в розмірі 14 375 грн. та три процента річних від простроченої суми авансу в розмірі 3 750 грн., що загально складає 143 125 грн. ( сто сорок три тисячі сто двадцять п'ять гривень), а також судові витрати в розмірі 1461 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням представник первісного відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення суду, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Альбатрос-Сіті», та повністю задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, який доповів колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що всі позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають повному задоволенню.
Колегія суддів не може повністю погодитися з цими висновками суду з наступних підстав.
За змістом ч. 3 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відносно виконання проектних робіт офісного приміщення за адресою м. Одеса, вул. Митна площа, З, між сторонами укладалися дві трудові угоди.
30.09.2008 року між ТОВ «Альбатрос-сіті», як замовником та ОСОБА_2 як виконавцем, була укладена трудова угода на виконання проектних робіт офісної будівлі. Пунктом 1.1 та 1.3 угоди передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання виконати на підставі планово-технологічного завдання виданого замовником проектні роботи, розробка яких здійснюється в два етапу: - перший етап розробка форескізного проекту з виготовленням додаткових матеріалів (ситуаційного плану, генплану, техніко-економічних показників, архітектурно-планувального рішення по планам поверхів, розрізів, фасадів, схемою інсоляції, ілюстрованого матеріалу візуального сприйняття об'єкту з врахуванням навколишнього середовища, демонстраційних матеріалів в електронному або у іншому вигляді); - другий етап доведення матеріалів форескізної пропозиції до об'єму «ескізний проект», необхідного для розгляду на засіданні містобудівної ради УАГ, що виконується по додаткової угоді.( а.с. 72)
Розділом 2 угоди встановлено, що вартість робіт, які виконуються по договору на першому етапі складає суму еквівалентну 20 000 доларів США ( п. 2.1.). Після підписання даного договору замовник сплачує виконавцю авансовий платіж в сумі, еквівалентній 10 000 доларів США, що складає 50% від вартості робіт. Залишок виплат за виконану роботу здійснюється протягом п'яти робочих днів після позитивного розгляду й прийняття розробленої документації ( п. 2.3).
Отримання ОСОБА_2 коштів по цьому договору підтверджується, розписками, зробленими останнім на звороті даної трудової угоди та не спростовується сторонами. Оригінал даної трудової угоди зберігається у позивача та був оглянутий судом під час судового засідання.
Змістом розписок підтверджується, що первинний відповідач отримував гроші трьома частинами з зазначенням сум та дати їх отримання й з останнім записом, що розрахунок по даної угоді здійснений повністю. Таким чином, первинним відповідачем в даних розписках не зазначалося від кого особисто він прийняв гроші та за що, тому написання розписки на звороті оригінала угоди суд правильно прийняв як доказ походження та призначення цих виплат, що не спростовано сторонами.
Факт того, що первинний відповідач надав розписку про повний розрахунок за цією угодою та, що з боку позивача були передані гроші за цю роботу підтверджує, що ОСОБА_2 виконав умови договору по першому етапу встановленому угодою, а саме по розробленню одного варіанту форескізного проекту та матеріалів до нього, що відноситься до передпроектних робіт та не відноситься до стадії проектування, а замовник розглянув та прийняв ці матеріали (п. 2.6 ДБН та п. 2.3. угоди).
З цього також слідує, що для виконання передбаченого об'єму робіт по розробці варіанту форескізного проекту у первинного відповідача були усі необхідні матеріали та вихідні данні. Виходячи з обставин справи та специфіки спірних правовідносин суд правильно вважав, що без висловлення завдання з баченням параметрів майбутнього об'єкту будівництва та відповідних матеріалів й даних представлених замовником, проектувальник не міг здійснити роботу по розробленню форексізного проекту.
Подалі, 30 січня 2009 року, між ТОВ «Альбатрос-сіті» як замовником та ОСОБА_2 як виконавцем, була укладена друга трудова угода на виконання проектних робіт офісної будівлі за адресою м. Одеса, Митна площа, 3. Пунктами 1.1 та 1.2 угоди передбачено, що виконавець бере на себе зобов'язання виконати на підставі планово-технологічного завдання виданого замовником проектні роботи, склад проектних робіт включає розробку форескізного проекту в трьох варіантах та доведення схваленого варіанту форескізної пропозиції до стадії «Ескізного проекту» ( а.с. 6).
Пунктом 1.3 цієї угоди передбачено, що розробка проектних робіт здійснюється в два етапи: - перший етап - розробка варіантів форескізного проекту; - другий етап - доведення матеріалів затвердженої форескізної пропозиції до об'єму « Ескізний проект», необхідного для розгляду на засіданні містобудівельної ради та отримання висновку УАГ.
Згідно п. 1.4 виконавець взяв нас себе зобов'язання виконати форескізні пропозиції в варіантах: варіант 1 - доробка вже розробленої передпроектної пропозиції ; варіант другий складається з двох варіантів авторської пропозиції в більшої та малої плями забудови; варіант три також складається з двох варіантів пропозиції в стилі «Арт-деко» в більшої та малої плями забудови.
Суд правильно прийняв до уваги пояснення сторін, що угода від 30 січня 2009 року була укладена в зв'язку з необхідністю доопрацювання вже розробленого варіанту форескізного проекту за угодою від 30.09.2008р., в зв'язку з пропозиціями наданими при його розгляді консультативною радою при Управлінні охорони культурної спадщини в Одеській області
Аналогічно умовам першої угоди пунктом 1.5 даної угоди первинний відповідач зобов'язався виконати форескізні пропозиції в об'ємі: ситуаційний план, схема генплану, техніко-економічні показники, архітектурно-планувальне рішення: по планам поверхів з встановленням зон функціонального призначення (паркінг, вхідна група, типові поверхи), розрізи, фасади (3-Д модель), схема інсоляції, ілюстрований матеріал візуального сприйняття об'єкту з врахуванням навколишнього середовища, а також демонстраційні матеріали в електронному або у іншому вигляді.
Пунктом 1.7 угоди встановлений строк виконання робіт: початок 01.02.2009 року, закінчення 28.02.2009 року.
Розділом 2 угоди встановлено, що загальна вартість робіт, яки виконуються по цій угоді складає 250 000 грн. (п. 2.1.) Після підписання даної угоди замовник сплачує виконавцю авансовий платіж в сумі 125 000 грн., що складає 50% від вартості робіт (п.2.2). Залишок виплати за виконану роботу здійснюється в течії п'яти робочих днів після отримання позитивного висновку УАГ по «Ескізному проекту».
За аналогією з розрахунками по першій угоді, отримання ОСОБА_2 коштів авансу по цій угоді підтверджується розпискою, зробленою останнім від 04.02.2009 року на звороті даного документу. Оригінал цієї трудової угоди зберігається у позивача та був оглянутий судом під час судового засідання.
Змістом розписки підтверджується, що первинний відповідач отримав гроші в сумі 125 000 грн. за призначенням, як аванс. Таким чином, первинним відповідачем в даній розписці не зазначено від кого особисто він прийняв гроші, та аванс за що, але враховуючи повторність здійснення розрахунків між сторонами в продовження правовідносин по об'єкту, що виникли з першої угоді від 30.09.2008 року, суд обґрунтовано вважав, що вказана розписка на звороті оригіналу є належним підтвердженням отримання саме грошів авансу по цій угоді.
Суд першої інстанції також правильно визнав не доведеними обставини можливого помилкового написання цієї розписки на звороті угоди, як отримання авансу по іншій угоді з іншим замовником ТОВ «Мрія» та по іншому об'єкту - готелю «Імперіал», на які посилається ОСОБА_2 та його представник. По перше, суд дійсно, відповідно ст. 212 ЦПК України не може керуватися в оцінці обставин справи припущеннями. По-друге, визнаний представником позивача факт, що відповідач виконував одночасно декілька проектних робіт на замовлення різних підприємств, які пов'язані з одним відомим бізнесменом ОСОБА_5 не доказують та не спростовують жодних обставин, що відносяться до предмету спору. В третіх, показаннями свідка директора ТОВ «Альбатрос-сіті» ОСОБА_6, нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_7, довідками ТОВ «Мрія» підтверджується, що з первинним відповідачем ОСОБА_2 за виконання проектних робіт по готелю «Імперіал» проводилися окремі розрахунки. ( а.с 159-160, 167, 176)
Також, суд звернув свою увагу, що окремою розпискою від 05.02.2009 року ОСОБА_2 підтверджує, що отримав аванс в розмірі 125 000 грн. саме на виконання ескізного проекту готелю «Імперіал» в м. Одесі.( а.с. 160 )
Змістом трудової угоди від 30.01.2009 року та поясненнями сторін підтверджується той факт, що за умовами даної угоди сторони не погодили строки виконання першого етапу проектних робіт (п.1.7), об'єм робіт по виконанню форескізної пропозиції по техніко-економічним показникам (п. 1.5), кошторис ( вартість) робіт окремо по кожному етапу робіт (п. 2.1) та порядок схвалення (п.1.2) й затвердження ( п.п. 1.3, 1.6) замовником одного варіанту форескізного проекту з трьох на підставі якого повинен був розроблятися ескізний проект по другому етапу. Слід зазначити, що не визначення в угоді цих умов означає відсутність домовленості щодо умов закінчення першого етапу робіт та переходу до виконання другого етапу.
Відповідно пункту 12 Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», визначено, що зі змісту абзацу другого частини першої ст. 218 ЦК не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину.
Виходячи з вище викладеного, суд правильно визначив, що показання у якості свідка первинного відповідача ОСОБА_8 та його співпрацівника, сина ОСОБА_9 ( а.с. 132-154) не доводять обставини виконання первинним відповідачем умов вказаної трудової угоди по виконанню в передбачений строк першого етапу, а саме розроблення трьох варіантів форескізів в повному обсязі, передбаченому пунктами 1.4-1.5 угоди. Суд обґрунтовано критично оцінив надані первинним відповідачем до матеріалів справи документи варіантів форескізів, тому як по справі не доведено що проведення пересилки позивачу 16 березня 2009р. та 13 квітня 2009 року електронною поштою цих документів в цьому об'ємі (на чому наполягає ОСОБА_2) не відповідає домовленості між сторонами по строкам й порядку передачі цієї роботи по першому етапу проектування для її «схвалення-затвердження» замовником.
Крім того, суд прийшов до правильного висновку, що первинним відповідачем не доведений факт отримання та ознайомлення позивачем як замовником, з вказаними варіантами форескізу та їх «схвалення-затвердження» останнім, будь яких письмових актів з цього приводу сторонами не складалося. Тобто, по справі не має підтвердження, що первинний відповідач виконав зобов'язання за умовами угоди по першому етапу та мав продовжувати виконання угоди по другому етапу.
Перелік розроблених варіантів форескізних пропозицій у вигляді документів які надані первинним відповідачем до матеріалів справи ( а.с. 134-153) не мають повного переліку документів за назвою, які передбачені по об'єму робіт «Архітектурно - планувального рішення» ( п. 1.5 трудової угоди). Крім того, пунктом 1.5 вказаної трудової угоди передбачено виконання первинним відповідачем робіт, які за результатом є об'ємними речами, тому не можуть бути передані електронною поштою.
На підставі вище викладеного, суд дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що первинний відповідач не довів належне виконання умов трудової угоди та прийняття будь-якої частини виконаних робіт позивачем.
Суд правильно не прийняв до уваги посилання первинного відповідача, що позивач не надав йому необхідні документи для виконання передпроектних робіт по першому етапу розроблення варіантів форексізих пропозицій, тому як це спростовується матеріалами справи та власними поясненнями відповідача ОСОБА_2 В зв'язку з тим, що суд визнав недоведеним завершення первинним відповідачем першого етапу робіт та «схвалення-затвердження» їх позивачем, суд обґрунтовано вважав, що обставини не надання замовником планово-технічного завдання для розроблення ескізного проекту по другому етапу робіт не відноситься до предмету доказування по справі та оцінці судом.
Посилання відповідача по первісному позову на порушення ТОВ «Альбатрос-Сіті» порядку видачі готівки та податкових зобов'язань не може являтися доказом неотримання відповідачем вказаної суми, не є предметом даного спору та не являється доказом існування чи відсутності зобов'язань товариства як сторони по договору.
Посилання відповідача на інші усні домовленості щодо недодержання умов виконання угоди не відповідає вимогам ст. 59 ЦПК України, яка передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, з закінченням строку трудової угоди від 30.01.2009 року, фактичним простроченням ОСОБА_2 виконання робіт, та подальшою відмовою позивача від прийняття прострочених робіт в будь-якої виконаної частині, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що сума авансового платежу за роботу, яка не була виконана підлягає поверненню, тобто стягненню з відповідача на користь позивача ( ст. 1212 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку щодо обґрунтованості та законності рішення суду першої інстанції в частині стягнення неповернутої суми авансу, оскільки свої зобов'язання за трудовою угодою ОСОБА_2 не виконав належним чином та не в строки, передбачені укладеною угодою, судом правильно були застосовані норми матеріального права в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги в цій частині рішення.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Судова колегія вважає, що в цій частині рішення є законним та обґрунтованим, а тому, колегія суддів в цій частині залишає його без зміни.
В той же час, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох процентів річних є неправильними, необґрунтованими, ці вимоги задоволенню не підлягають, оскільки договір підряду за своєю правовою природою не відноситься до угод, предметом яких є передача у користування чужих грошей на засадах їх повернення та сплати відсотків за їх користування. Натомість, обов'язком відповідача було виконання робіт, отже санкції, передбачені ст. 625 ЦК України застосовуються лише за порушення грошового зобов'язання у встановлені строки, тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Суд першої інстанції також помилково застосував до спірних правовідносин положення ст. 324,318 Господарського Кодексу України. Відносини між сторонами регулюються главою 61 Цивільного кодексу України, а саме параграфом 1 «Загальні положення про підряд» та параграфом 4 «Підряд на проектні та пошукові роботи». Однак зазначене не вплинуло на правильний висновок суду щодо стягнення неповернутого авансу у зв'язку з невиконанням належним чином обов'язків по угоді.
Керуючись ст. ст. 218, 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.4, 313, 314, 316, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області ,-
вирішила:
Апеляційну скаргу представника первісного відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2010 року в частині стягнення на користь позивача суми інфляції авансу за час прострочення в розмірі 14 375 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми авансу в розмірі 3 750 грн. - скасувати.
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Альбатрос - Сіті» в частині стягнення суми інфляції авансу за час прострочення в розмірі 14 375 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми авансу в розмірі 3 750 грн. - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
На рішення може бути подана касаційна скарга до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
В.Ф. Парапан
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік