"28" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/41445/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В. (головуюча)
Сіроша М.В.
Чалого С.Я.
секретар судового засідання -Носадча О.Е.
за участю представника позивача -Рак В.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»до Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про скасування рішення, -
У квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика»(Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (Інспекція) про скасування рішення.
Позивач, в обґрунтування своїх вимог, зазначав, що спірне рішення відповідача є безпідставним, оскільки триває процедура підготовки та оформлення документів для отримання дозволу, безпосередньо пов'язана з тривалим встановленням величин та видів викидів, оцінки їх впливу на стан атмосферного повітря. Посилався, що тимчасова заборона (зупинення) експлуатації обладнання фактично призведе до припинення діяльності підприємства або аварійної ситуації, та унеможливить завершення роботи по виготовленню дозвільної документації.
Позивач просив рішення заступника Головного державного інспектора України з охорони навколишнього природного середовища №84 від 26.12.2008 року «Про тимчасову заборону (зупинення) експлуатації обладнання, пов'язаного з утворенням та викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ «Макарівська птахофабрика»скасувати повністю.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року, у задоволенні позову було відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ТОВ «Макарівська птахофабрика», посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, представників сторін, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того, чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративний справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач, при прийнятті рішення від 26.12.2008 року №84, діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, тому прийняте ним рішення є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.
Між тим колегія суддів вважає, що такі висновки судами зроблено без урахування та встановлення в судовому рішенні всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно д ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»від 16.10.1992 р. №2707-ХІІ для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом міністрів України.
Як передбачено п. 4 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного законодавства, затвердженого постановою Верховної ради України від 29.10.1992 року № 2751-Х11 (далі - Порядок від 29.10.1992 року) діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року № 1598 «Про затвердження переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню» (далі -Постанова № 1598) встановлено перелік найбільш поширених забруднюючих речовин, викиди яких підлягають регулюванню.
Пунктом 1.9 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої наказом Мінприроди України від 09.03.2006 року № 108 (далі -Інструкція №108) нормативом якості атмосферного повітря вважається критерій якості атмосферного повітря, якій відображає граничнодопустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров'я людини та на стан навколишнього природного середовища.
Згідно п. п. 5, 6 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року № 302 з послідуючими змінами (далі -Постанова № 302) суб'єкт господарювання для отримання дозволу подає до територіального органу Мінприроди та установи державної санітарно-епідеміологічної служби у письмовій формі та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців. Установа державної санітарно-епідеміологічної служби розглядає заяву та документи на отримання дозволу та у разі відсутності зауважень готує висновок щодо видачі дозволу, який надається суб'єкту господарювання.
Згідно п. 2.9, 2.12 Інструкції № 108 у відомостях щодо виду ті обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами наводяться дані, які готуються на підставі звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві. Відповідно до Переліку, встановленому Постановою № 1598, та Переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік (додаток 1 до Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об'єктів, які справляють або можуть справляти шкідливий впив на здоров'я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінекоресурсів України від 10.05.2002 року № 177, надаються: перелік найбільш поширених забруднюючих речовин та їх обсяги, викиди яких підлягають регулюванню та за якими здійснюється державний облік, перелік небезпечних забруднюючих речовин та їх обсяги, викиди яких підлягають регулюванню та за якими здійснюється державний облік та інших забруднюючих речовин. Характеристика параметрів викидів повинна прийматися за річний період у реальних умовах експлуатації підприємства. З метою затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел проводиться аналіз відповідності фактичних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до встановлених нормативів на викиди, втому числі технологічних нормативів, відповідно до законодавства України.
Судами встановлено, що 04 - 05 вересня 2008 року за результатами проведеної перевірки Інспекцією складено Акт додержання вимог природоохоронного законодавства, яким встановлено, що на час проведення перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферу у позивача відсутній. У зв'язку з чим на підставі ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», з метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства відповідачем в Акті перевірки вчинено припис щодо отримання в законному порядку дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
У зв'язку з тим, що експлуатація обладнання, яке пов'язано з утворенням та викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на підприємстві позивача здійснюється без відповідного дозволу та є такою, що забороняється законом і підлягає тимчасовій забороні (зупиненню) відповідачем 26 грудня 2008 року на підставі п. п. 2, 3, 4 Порядку від 29.10.1992 року , прийнято рішення №84 про тимчасову заборону (зупинення) експлуатації обладнання, пов'язаного з утворенням та викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення
Не погоджуючись з рішенням судів позивач в касаційній скарзі вказує на те, що суди безпідставно проігнорували його посилання, які були зазначені і в позовній заяві, на те що в порушення Переліку, встановлено Постановою № 1598 в акті перевірки не зазначено, які саме викиди забруднюючих речовин здійснюються позивачем, що для отримання у встановленому порядку дозволу на викиди забруднюючих речовин між ТОВ «Макарівська птахофабрика» та ТОВ «ЕКО»укладено договір на проведення санітарно-технічного обстеження джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу та визнання величин викидів, а також оцінки впливу на стан атмосферного повітря в районі розташування птахофабрики, про що повідомлено Державну екологічну інспекцію, крім того, для завершення «Проекту реконструкції колишнього відгодівельного комплексу ВРХ під птахофабрику», проведення державної експертизи цього проекту та подальшого введення в експлуатацію виробничих приміщень, Товариство отримало висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-07/82211 від 19.12.2008 року відповідно до якого визначена санітарно-захисна зона та визначено, що Проект «Оцінка впливу на стан атмосферного повітря у районі розташування діючого підприємства в частині встановлення можливості розміщення птахофабрики на визначеній ділянці відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України, також посилався на необґрунтовану відмову продовження строку для усунення недоліків порушень, встановлених актом перевірки з урахуванням поінформованості відповідача про роботу виконану на отримання дозволу на спецводокористування.
Матеріали справи свідчать, що зазначені обставини з посиланням на докази та вимоги закону суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, не надали їм оцінки, чим позбавили можливості суд касаційної інстанції перевірити обґрунтованість висновків судових рішень щодо законності дій позивача.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення попередніх інстанцій постановлені з порушенням норм процесуального права, які не можуть бути усунені в суді касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макарівська птахофабрика» задовольнити .
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеному ст.ст. 237-239 КАС України.
Судді: