"30" листопада 2011 р. м. Київ К/9991/22383/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Бутенка В.І.,
Гашицького О.В.,
Лиски Т.О. (доповідач),
Малиніна В.В,
Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_6 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2011 року, -
У червні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2011 року, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5
Не погоджуючись з рішеннями судів прийнятими у справі, представник позивача ОСОБА_6 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся в суд з зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на порушення своїх прав шляхом відмови йому у перегляді розміру посадового окладу та перерахунку на підставі цього грошового забезпечення для нарахування пенсії.
Відповідно до розділу першого Закону України від 18.02.2010 № 1691-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", яким були внесені зміни до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України та частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 вересня 2010 року № 19рп/2010 у справі щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами, норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами»від 18.02.2010 року № 1691-VI та ЦПК України, відповідно до яких справи, пов'язані із соціальними виплатами, що підлягають розгляду адміністративними судами, було передано місцевим загальним судам для розгляду в порядку цивільного судочинства визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до розділу XII Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07 липня 2010 року № 2453-VІ, справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат та інших виплат, які перебуватимуть у провадженні суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції станом на 01 січня 2011 року, завершуються розглядом у цих судах.
Враховуючи те, що з вказаним позовом до суду ОСОБА_5 звернувся 29 червня 2010 року на підставі ст. 15 ЦПК України, а тому суд першої інстанції повинен був розглядати його позовні вимоги відповідно до вимог діючого на момент звернення з позовом законодавства.
Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки вищевказаним нормам процесуального законодавства.
Таким чином, Солом'янський районний суд м. Києва, з висновками якого погодився й Апеляційний суд м. Києва, помилково закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_5, а тому вказані рішення підлягають скасуванню з направленням вищевказаної справи на новий розгляд.
Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ст. 227 КАС України оскаржені судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду слід врахувати наведене та у відповідності із вимогами закону вирішити даний спір.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 КАС України колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_6 - представника позивача ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 березня 2011 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді:
Суддя Т.О. Лиска