"01" березня 2012 р. м. Київ К/9991/33100/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Мойсюка М.І.,
Штульмана І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2009 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2011 року, -
В липні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни.
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2011 року було змінено постанову суду першої інстанції. Доповнено резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту: «Пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_3 -поновити». В іншій частині постанову залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, а тому згідно ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень окремих статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007рік», яким зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов'язковим до виконання на всій території України.
Зважаючи на те, що ч. 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, то початковою датою здійснення перерахунку підвищення до пенсії є 09.07.2007 (дата прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007). Щодо кінцевої дати здійснення такого перерахунку, то вона визначається днем закінчення строку дії Закону про бюджет на 2007 рік, тобто 31.12.2007.
Таким чином, правильними є висновки суду судів першої та апеляційної інстанцій про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії позивачу у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Щодо доводів відповідача про те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни»відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції змінена постановою суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки вони прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 листопада 2009 року у незміненій частині, та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді:
Суддя Т.О. Лиска