"01" березня 2012 р. м. Київ К-33185/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),
Мойсюка М.І.,
Штульмана І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про зобов'язання задовольнити протест та поновити порушенні права, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою прокуратури Запорізької області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року, -
В липні 2008 року прокурор Орджонікідзевського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про зобов'язання задовольнити протест та поновити порушенні права.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 листопада 2008 року, позовні вимоги прокурора задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року було скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою відмовлено в задоволенні позову прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя в інтересах ОСОБА_3
Не погоджуючись з судовим рішенням у справі, прокуратура Запорізької області звернулася з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 з 17 листопада 2005 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та отримує пенсію по інвалідності третьої групи в розмірі пенсії за віком на підставі ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на час призначення пенсії він мав необхідний трудовий стаж та не працював.
Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя під час перевірки пенсійних справ було встановлено, що ОСОБА_3 працював у період з 01 червня 2006 року по 02 липня 2007 року, що підтверджується записом у його трудовій книжці (а.с.29), але при цьому продовжував отримувати за цей період пенсію в розмірі стовідсоткового розміру. У зв'язку з чим, виникла переплата при виплаті пенсії ОСОБА_3 у розмірі 1228,12 грн.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що при призначенні пенсії, позивачу роз'яснювалося, що при настанні обставин, які спричинюють зміну розміру пенсійної виплати або припинення виплати, він повинен повідомити про це органи Пенсійного фонду за місцем знаходження на пенсійному обліку.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.
З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідач, стягуючи з позивача надміру сплачений розмір пенсії, виходив з вимог закону, а отже оскаржуване позивачем рішення є законним та обґрунтованим.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, а в справі ухвалено нове рішення, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу прокуратури Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Судді:
Суддя Т.О. Лиска