"02" березня 2012 р. м. Київ К-895/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.
суддів: Амєліна С.Є., Ліпського Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року,-
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом. Зазначав, що у грудні 2006 року йому призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», однак при її обчисленні порушені вимоги статті 43 вказаного Закону. Просив зобов'язати відповідачів провести нарахування пенсії, починаючи з моменту її призначення, з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи оклад за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії відповідно до положень частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.
Представник позивача, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій і прийняти нове -про задоволення позову.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваного судового рішення - без змін з таких підстав.
Судами встановлено, що наказом Голови Служби безпеки України від 16.12.2006р. №1966-ос ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас Служби безпеки України за п.п. «а»п.65 та п.п. «б»п.67 Положення про проходження військової служби за контрактом та кадрової військової служби у Службі безпеки України та з 25.12.2006р. виключений зі списків особового складу управління наказом начальника Управління Служби безпеки України в Харківській області від 20.12.2006р. №332-ос. З 26.12.2006р. Управлінням Служби безпеки України в Харківській області позивачу призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням вимог статті 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до якої до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при обчисленні пенсії відповідачем не були порушені вимоги діючого пенсійного законодавства.
Такий висновок судів відповідає вимогам норм матеріального права, встановленим обставинам та підтверджується дослідженими у справі доказами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців»від 04 квітня 2006 року назву Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»викладено в такій редакції: «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також викладено в новій редакції й деякі положення Закону, зокрема статтю 43.
Вказані зміни набули чинності з 29 квітня 2006 року. Текст частини третьої статті 43 Закону змін не зазнав.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислювалися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Статтею 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»встановлений порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців, згідно з яким до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому при обчисленні пенсій у розрахунок грошового забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі.
Пунктом 30 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»дію частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»зупинено на 2006 рік.
Проте встановлений статтею 40 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців, та вимоги пункту 30 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»щодо зупинення на 2006 рік дії частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»не були скасовані й підлягали застосуванню.
Суб'єкт владних повноважень, вирішуючи у 2006 році питання про призначення й обчислення позивачу пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», правильно застосував чинне законодавство з урахуванням вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», тобто, діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства та не порушив пенсійні права позивача.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що пенсія ОСОБА_1 призначена у відповідності до діючого на той час пенсійного законодавства і підстави для задоволення позову відсутні.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Ліпський Д.В.
Суддя М.Г. Кобилянський