23 лютого 2012 року м. Київ К/9991/85106/11
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (доповідач),
суддів -Веденяпіна О.А.,
Кочана В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 21 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до військової частини А 2862, третя особа -Міністерство оборони України -про стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайку,
У грудні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка з урахуванням курсу інфляції та стягнення 3% річних. Зазначив, що проходив службу в Збройних Силах України та був звільнений з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів. З 11 березня 2000 року, у зв'язку з існуванням норми, яка, на його думку, обмежила його права військовослужбовця, не отримував продовольчого пайка до часу свого звільнення, а також не отримував грошової компенсації за нього. Вважав, що відповідач неправомірно не видавав йому продовольчий пайок з 11 березня 2000 року по 12 вересня 2006 року за встановленими нормами, а також прострочив виплату компенсації за нього, у зв'язку з чим просив стягнути на його користь 3% річних у гривні.
Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 21 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.
У запереченнях на касаційну скаргу представник третьої особи просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення -без змін, посилаючись на правильність вирішення справи судами.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
Судами встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України та 12 вересня 2006 року наказом командира військової частини А 2862 по стройовій частині був виключений зі списків особового складу частини у зв'язку зі звільненням наказом Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 08 вересня 2006 року.
За період з 11 березня 2000 року по 12 вересня 2006 року позивачу не виплачено грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення.
Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи у задоволенні позову, правильно визнали позовні вимоги безпідставними, оскільки пунктом 2 Закону № 1459-ІІІ призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями продовольчого забезпечення або за їх бажанням грошової компенсації замість продовольчого забезпечення у період з 11 березня 2000 року по час звільнення зі служби позивача.
За таких обставин суди дійшли вірного висновку про безпідставність вимог позивача, а тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.
В силу ч.3 статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного судами ухвалені законні і обґрунтовані рішення, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220-1, 230, 231 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 21 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І. Цвіркун
Судді О.А. Веденяпін
В.М. Кочан
Суддя Ю.І. Цвіркун