"23" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/88758/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Буського районного суду Львівської області від 10 березня 2009 року позов було задоволено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2010 року рішення суду першої інстанції було скасовано та постановлено нове судове рішення яким позов задоволено частково.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення
Судами було встановлено, що позивач має статус визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції, зокрема визначено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Разом з тим, оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильного висновку, що вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону від 18.11.2004.
Аналогічні правовідносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 вищезазначеного Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-пр/2008.
Висновки суду апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з визначенням періоду, за який відповідач зобов'язаний здійснити відповідний перерахунок є обґрунтованим..
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог, так як відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат не є підставою для відмови у їх задоволенні .
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф.Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
Суддя А.Ф. Загородній