Категорія №8.2.3
Іменем України
15 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/472/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чиркіна С.М.
при секретарі судового засідання Данилкіній Н.В.,
за участю:
представників позивача Степаненко Т.О., Нечай О.В., Ібрагімової І.О., Гриневич О.Б.,
представників 1-го відповідача Савкіна О.С., Тулупова О.А., Самохіна Ю.В.,
представник 2-го відповідача: не прибув,
прокурора Ногіної О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Лугансктепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії та стягнення податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 17 102 337 грн.,-
14 грудня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Лугансктепловоз» (далі - позивач) звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі 1-й відповідач), Головного управління Державного казначейства України у Луганській області (далі 2-й відповідач), про визнання протиправною бездіяльності та стягнення податку на додану вартість за березень - червень 2011 року в сумі 60477318 грн., за якою було відкрито провадження у справі № 2а-11633/11/1270.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2012 року позовні вимоги у справі № 2а-11633/11/1270 роз'єднані в самостійні провадження (т.1.а.с.90).
У зв'язку із роз'єднанням справ позивач уточнив позовні вимоги в межах предмету розгляду по справі № 2а-1270/472/2012 (т.1.а.с.106-110).
Ухвалою суду від 12.01.2012 року були прийняті до провадження позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та стягнення податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 17 102 337 грн. у справі № 2а-1270/472/2012.
У зв'язку із реорганізацією 2-го відповідача, ухвалою суду від 25.01.2012 допущено процесуальне правонаступництво Головного управління Державного казначейства України у Луганській області на Головне управління Державної казначейської служби (т.1.а.с.115).
В обґрунтування позову зазначив, що у встановленому порядку подав 1-му відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 17 102 337 грн. Першим відповідачем проведено документальну перевірку, результати якої оформлено довідкою № 464/08-3/05763797 від 26.09.2011 р., якою фактично підтверджене бюджетне відшкодування. Наполягав на невиконанні 1-м відповідачем обов'язку, передбаченого п. 200.12. ст.200 ПК України з передачі висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету другому відповідачу. Будь-яких рішень-повідомлень відносно позивача 1-м відповідачем за результатами перевірки суми задекларованого бюджетного відшкодування сумі заявленої у податковій декларації за травень 2011 року не виносилось, у зв'язку з чим наполягав на фактичному підтверджені суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2011 року у розмірі 17 102 337 грн.
З посиланням на вимоги ст. 200 ПК України позивач вважає бездіяльність 1-го відповідача протиправною.
Просив визнати протиправною бездіяльність 1-го відповідача, що втілилася у ненаданні 2-му відповідачу висновку про відшкодування податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 17 102 337 грн., зобов'язати 1-го відповідача подати 2-му відповідачу висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за травень 2011 року на суму 17 102 337 грн. (сімнадцять мільйонів сто дві тисячі триста тридцять сім) грн., та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за травень 2011 року в розмірі 17 102 337 грн. (сімнадцять мільйонів сто дві тисячі триста тридцять сім) грн.
1-й відповідач позов не визнав, надав заперечення, в якому зазначив, що перевірками підтверджено відображене позивачем у декларації з урахуванням уточнюючих розрахунків за травень 2011 року бюджетне відшкодування 17 102 337 грн., від'ємне значення за травень 2011 року в сумі 15 815 840 грн.
Перевіркою не підтверджено відображене ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за травень 2011 року бюджетне відшкодування у розмірі 3 343 179 грн. по причині не отримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання, у тому числі: ТОВ «Іннгаз» на суму 470 770,78 грн., ТОВ «Діоніс-2007» - 2 865 184,38 грн., ТОВ «Віра МТ» - 230 113,78 грн.
Відповіді на запити по підприємствам ТОВ «Іннгаз» та ТОВ «Віра МТ» не отримані.
На запит щодо зустрічної звірки ТОВ«Діоніс-2007» від 12.08.2011 р. № 13984/7/08-3111 отримано лист від 21.09.2011 № 5155/23-722 про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з вилученням оригіналів документів за 2009-2010 р. р. з метою долучення до кримінальної справи.
З посиланням на вимоги п. 200.1 ст. 200 ПК України стверджував, що для вирішення питання щодо правомірності формування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідно дослідити як правильність формування податкового кредиту платника, так і правильність визначення його податкових зобов'язань за певний податковий період.
2-й відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому зазначив, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України згідно із вимогами пунктів 12,13. ст. 200 якого у 2-го відповідача виникають обов'язки по відшкодуванню лише за наявності відповідного висновку органу державної податкової служби із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У зв'язку із відсутністю висновку податкового органу відсутні підстави для задоволення позову. Просив відмовити в задоволені позову та розглянути справу за його відсутності.
В судовому засіданні представник позивача та 1-го відповідача надали пояснення тотожні даним, викладеним в позовній заяві та запереченнях.
2-й відповідач в судове засідання не з'явився, просив розглянути справу за його відсутності з урахуванням даних, викладених в заперечені.
З урахуванням думки учасників, відповідно до вимог ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності 2-го відповідача, на підставі наявних доказів які містять достатньо даних про права та обов'язки сторін.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Сторонам роз'яснені вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання.
Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів.
Позивач зареєстрований в якості суб'єкта господарської діяльності (т.1.а.с.6-11), та зареєстрований у 1-го відповідача в якості платника податку на додану вартість.
З 01.01.2011 року набрав законної сили Податковий кодекс України.
Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п .п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України
У встановленому порядку позивач подав 1-му відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість згідно форми декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 за травень 2011 року, в розмірі 17 102 337 грн. з розрахунками, відповідними додатками та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (т.1.а.с.12-25, 41-45, 139-171).
Відповідно до вищезазначеної форми декларації, затвердженої Наказом ДПА України від 15.01.2011 року № 41, розрахунок суми бюджетного відшкодування зазначений в додатках.
Додаток № 2 - Довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), у якому розшифровується від'ємне значення, що виникло у розрізі періодів його виникнення, відстежується його фактично сплачена у попередньому періоді частина та виводиться показник рядку 24 декларації («мінус», що переходить на наступний період).
Додаток № 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ)», в якому зазначене формування суми бюджетного відшкодування, значення якої переходить до рядка 23 декларації.
Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства визначений та затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 р. (далі -Порядок 984).
На підставі наказу 1-го відповідача № 421 від 02.09.2011 року, винесеним с посиланням на п. 78.1.8 ст. 78 ПК України, уповноваженими особами податкової служби була проведена документальна невиїзна перевірка правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування.
За наслідками перевірки складено довідку № 464/08-3/05763797 від 26.09.2011 р. (далі - довідка № 464, т.1.а.с.46-71, 171-196, 220-221).
Згідно із п.3 Порядку № 984 довідка - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.
В довідці № 464 зазначено, що перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації з урахуванням уточнюючих розрахунків за травень 2011 року бюджетне відшкодування 17 102 337 грн., від'ємне значення за травень 2011 року в сумі 15 815 840 грн.
Перевіркою не підтверджено відображене ПАТ «Луганськтепловоз» у декларації за травень 2011 року бюджетне відшкодування у розмірі 3 343 179 грн. по причині не отримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання, у тому числі: ТОВ «Іннгаз» на суму 470 770,78 грн., ТОВ «Діоніс-2007» - 2 865 184,38 грн., ТОВ «Віра МТ» - 230 113,78 грн. (т.1 а.с.196).
Відповіді на запити по підприємствам ТОВ «Іннгаз» та ТОВ «Віра МТ» не отримані.
На запит щодо зустрічної звірки ТОВ«Діоніс-2007» від 12.08.2011 р. № 13984/7/08-3111 отримано лист від 21.09.2011 № 5155/23-722 про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку з вилученням оригіналів документів за 2009-2010 р. р. з метою долучення до кримінальної справи.
14 грудня 2011 року 1-м відповідачем була також проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за наслідками якої складено довідку №524/08-3/05763797 фактично з тотожними висновками (т.1.а.с 197-202, далі - довідка № 524).
Як зазначено у розділі 2 Довідках № 464/08-3/05763797 та №524/08-3/05763797 під час перевірок документи надано позивачем у повному обсязі, суцільним порядком перевірені декларації та уточнюючи розрахунки до декларацій з ПДВ з додатками, всі податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, договори в сфері ЗЕД та вантажно-митні декларації на експорт та імпорт продукції за цей період; вибірковим порядком перевірені інші документи (виписки з банківських рахунків, касові та банківські документи, платіжні документи, зворотно-сальдові відомості, головні книги, акти виконаних робіт, товарно-транспортні документи, накладні на оприбуткування, рахунки - фактури).
В судовому засіданні сторонами визнано, що під час проведення перевірки фахівцями відповідача були перевірені наступні документи позивача:статутні документи, реєстраційні документи, контракти, угоди, договори купівлі - продажу, журнали ордери, реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні за квітень 2011 року та інші первинні бухгалтерські документи. .
У 1-го відповідача відсутні зауваження щодо кількості та якості наданих позивачем для перевірки відповідачу документів.
В довідці також зазначено, що позивач платіжними дорученнями сплатив постачальникам за товар із зазначенням у складі вартості товарів (послуг) сум ПДВ.
Враховуючи зміст довідки № 464 та її юридичний статус в розумінні вимог Порядку 984, суд приходить до висновку, що відповідачем не виявлено порушень з боку позивача щодо правомірності визначення бюджетного відшкодування та його сума за травень 2011 року.
Сторонами визнано, що подані позивачем 3 жовтня 2011 року уточнюючі декларації, які не торкнулися суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
При цьому, частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
З системного аналізу зазначених нормативних документів, довідки № 464 та пояснень сторін вбачається, що під час проведення перевірки не було встановлення порушень податкового законодавства з боку позивача.
Відповідно до ст. 200 Податкового Кодексу України (ПК України) - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п. 200.7. ст. 200 ПК України - платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (що Позивачем і було зроблено). При цьому до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Відповідно до п. 200.12. ст. 200 ПК України - орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після тримання висновку органу державної податкової служби.
Судом встановлено та визнано сторонами, що станом на момент розгляду справи по суті кошти на рахунок позивача не надійшли, та висновок до 2-го відповідача 1-м відповідачем не направлений.
Згідно п. 200.14 ст. 200 ПК України - якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує-її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Судом встановлено та визнано сторонами, що 1-й відповідач за наслідками проведеної перевірки не приймав будь - яких рішень, передбачених ст. 200 ПК України.
1-й відповідач, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб передбачений законом, а саме за наслідками перевірки, або надати висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
Чинним податковим законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.
Діюче законодавство взагалі та Податковий кодекс зокрема не пов'язують право господарюючого суб'єкта - платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ з проведенням або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині ненадання органу Державного казначейства висновку з визначенням суми бюджетного відшкодування в сумі в сумі 17 102 337 грн., у 5-ти денний термін з дня закінчення перевірки, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
З урахуванням сталої практики з даного питання, у тому числі викладеній у рішеннях Вищого адміністративного суду України, суд вважає належним способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.
На підставі викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту в частині зобов'язання 1-го відповідача у п'ятиденний строк подати 2-му відповідачу висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з ПДВ за травень 2011 року на суму 17 102 337 грн. (сімнадцять мільйонів сто дві тисячі триста тридцять сім) грн. не належним способом захисту.
Не заслуговують на увагу посилання 1-го відповідача на матеріали зустрічних перевірок контрагентів позивача за господарськими угодами, з наступних підстав.
Обов'язковість проведення зустрічних перевірок визначається податковими органами самостійно. Однак проведення податковим органом такої перевірки не може подовжити визначений Законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.
Визначене законодавством право податкової служби на проведення перевірок повинно реалізовуватися без порушення приписів Закону.
Проведеними чисельними перевірками не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача з питань податку на додану вартість.
Стосовно посилань 1-го відповідача на непідтвердження бюджетного відшкодування ПДВ по ланцюгам 3 343 179 грн. по причині не отримання довідок зустрічних звірок по ланцюгу постачання, у тому числі: ТОВ «Іннгаз» на суму 470 770,78 грн., ТОВ «Дїоніс-2007» - 2 865 184,38 грн., ТОВ «Віра МТ» - 230 113,78 грн. суд виходить з наступного.
Статтями 198 та 200 Податкового кодексу України регламентований порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, який платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлений від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності із пунктом 198.2 статті 198 Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківською рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з 4 абз. п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися її оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи,
На підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентом ТОВ «Іннгаз» на суму 470 770,78 грн., позивач надав первинні бухгалтерські документи зокрема угоди на постачання газу (т.2 а.с.2-6, 35-40), видаткові накладні та акти виконаних робіт (т.2 а.с.7, 8, 19, 20, 26,27, ), платіжні доручення (т.2.а.с9, 13, 15, 17, 21, 24, 28,31, 34), податкові накладні №№ 67, 47, 36, 84, 493, 23, 62, 88, 20, 22, 494 (т.2.а.с.10, 14, 16, 18, 22, 24,25, 29, 32, 35).
На підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Дїоніс-2007» на суму 2 865 184,38 грн., позивач надав договір № 01/20-07 від 20.07.2009 року з додатковими угодами та специфікаціями (т.3.а.с. 169-242). Позивачем також надані первинні бухгалтерські документи, зокрема видаткові накладні (т.2 а.с.137, 139, 141, 144, 146, 150, 152, 154, 158, 160, 162, 164, 166, 168, 170, 172, 174, 176, 178, 180, 183, 185, 188, 190, 193, 196, 199, 204, 206, 208), платіжні доручення т.2 а.с.135, 142, 147, 155, 181, 186, 191, 194, 197, 200, 215, 221, 232, 237, 240, 243, 249-253), податкові накладні: №2315, № 2318, № 2319, №2303, №2308, №2314, №2333, № 2332, № 2176, №2148, № 2175, 2225, № 2224, № 2229, №2244, № 2284 ,№ 2287, № 2292, № 2291, № 2293, № 33, №37, № 34, № 36, №60, № 55, № 2395, № №2460, № 8, №6, № 15, № 17, № 7, №71, № 44, № 69, № 70, № 2420, № 2414, № 2427, № 2397, №2399, № 2398, № 2343, № 2331, №2373 (т.2.а.с. 136, 138, 140, 143, 145, 149, 151, 153, 157, 159, 161, 163, 165, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 182, 184, 187, 189, 192, 195, 198, 203, 205, 207, 209, 211, 213, 217, 219, 222, 224, 226, 228, 230, 233, 235, 238, 241, 245, 247, т.3.а.с.1 -168).
На підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентом - ТОВ «Віра МТ» позивачем надано договір № 03-09/09 від 03.09.2009 року зі специфікацією (т.2 а.с. 124 - 133), дані в яких співпадають з видатковими накладними (т.2.а.с. 44, 46, 49, 51, 53, 55, 59, 61, 63, 65, 68, 70, 72, 74, 76, 79, 81, 83, 85, 86, 89, 91, 93, 95, 97, 101, 106, 108, 112, 116, 118, 120, 122).
На підтвердження господарських операцій із зазначеним контрагентом позивачем також надані податкові накладні №№ 61, 60, 58, 57, 56, 46, 45, 43, 44, 51, 48, 49, 53, 52, 40, 42, 41, 38, 36, 35, 37, 34, 24, 25, 29, 32, 31, 28, 27, 30 (т.2.а.с.43-121).
Зазначені документи, підписані уповноваженими особами, були досліджені під час проведення перевірок позивача.
Фактично 1-м відповідачем не оскаржуються надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зокрема податкові накладні, рахунки-фактури, акти приймання-здачі виконаних послуг, банківські виписки по особовому рахунку позивача та платіжні доручення, на підтвердження фактичної сплати позивачем як отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.
Межі повноважень органів казначейства встановлено Постановою КМУ №1232 від 21.12.05 р. «Положення про Державне казначейство», а в частині відшкодування податку на додану вартість спільним Наказом Державної податкової адміністрації України та Державним казначейством України № 960/495 від 20.12.2010 року.
Згідно з Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Постанова Кабінету Міністрів № 651 від 15.06.2011 року фактично лише вирішує питання утворення територіальних органів Державної казначейської служби з новою назвою без зміни повноважень щодо предмету спору.
Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2009 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства “Авангард”до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яка є правонаступником Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Вищевикладене спростовує доводи заперечень Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про те, що позивач повинен у своїй позовній заяві просити суд не стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість, а зобов'язати орган податкової служби надати у встановлений законом строк відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Виходячи з наведених норм та зважаючи на відсутність з боку позивача порушень норм податкового законодавства та підтвердження правильності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, ненадання податковим органом відповідного висновку органу державного казначейства про бюджетне відшкодування ПДВ є неправомірним.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування за квітень 2011 року в сумі 17 102 337 грн., підлягає стягненню з Державного бюджету України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування із державного бюджету України в сумі 17 102 337 грн.
Згідно із ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15 лютого 2012 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги роз'єднання позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність вирішення питання про судові витрати у справі № 2а-11633/11/127
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Лугансктепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити певні дії та стягнення податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 17 102 337 грн. задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, яка виразилася у ненаданні Головному управління Державної казначейської служби України в Луганській області висновку із зазначенням заявленої Публічним акціонерним товариством «Лугансктепловоз» суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України по декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 17 102 337 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Лугансктепловоз» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року в сумі 17 102 337 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови виготовлено 17 лютого 2012 року.
СуддяС.М. Чиркін