Категорія №10.1
Іменем України
15 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/1013/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Цицюри О.О.
при секретарі судового засідання Бойко В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - заступник завідувача юридичним відділом ОСОБА_1,
довіреність №07-11-02 від 03.01.2012,
від відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів з допомоги по вагітності та пологах у сумі 1276,80 грн., -
26 січня 2012 року позивач, Виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів з допомоги по вагітності та пологах у сумі 1276,80 грн., в обґрунтування якого посилався на наступне.
11.02.2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області укладено договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У зв'язку з вагітністю та пологами на підставі наказів від 06.06.2011 №124, від 14.10.2011 №194 року та листків непрацездатності серії АВГ №270638, серії АВР №252532 позивачем відповідачу було нараховано та виплачено допомогу по вагітності та пологам за період з 26.05.2011 року по 12.10.2011 року в сумі 4362,40 грн.
Листом Міністерства соціальної політики України від 27.07.2011 року №01-16-2163 надано роз'яснення, на підставі якого та, з урахуванням письмової заяви ОСОБА_3 від 01.12.2011, позивачем відповідачу зроблено перерахунок допомоги по вагітності та пологах, відповідно до якого розмір цієї допомоги складає 3085,60 грн. Таким чином, сума надміру виплачених відповідачці коштів складає 1276,80 грн. Своєю заявою від 08.12.2011 відповідач повідомив позивача про неможливість повернення надміру виплачених сум. На підставі викладеного, позивач просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надміру виплачені кошти з допомоги по вагітності та пологах у сумі 1276,80 грн. у судовому порядку на свою користь.
У судовому засіданні представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, дав суду пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві. Зокрема, зазначив, що у позивача не було підстав для проведення перевірки по факту переплати відповідачці допомоги, сума допомоги була виплачена відповідачці в повному обсязі, недобросовісних дій з боку відповідачки не було. Підставою для повернення коштів було роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 27.07.2011 року №01-16-2163.
Відповідачка у судове засідання не прибула, про місце, дату та час розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.18), про причини не прибуття суду не доповідала, заяви про розгляд справи заїї відсутності до суду не надходило.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
З 01 січня 2011 року набув чинності Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року №2464-VI, яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до ст.14 Закону України від 14.01.1998 №16/98-ВР „Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2008 №2240-ІІІ визначені правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Відповідно до ст.9 цього Закону Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі-Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Згідно зі ст.10 Закону Ураїни “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року №2464-VI платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску”платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є:
- особи, зазначені у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та/або від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
- члени фермерського господарства, особистого селянського господарства - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, та пенсійне страхування;
- громадяни України, які працюють за межами України, - на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та пенсійне страхування.
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року.
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до територіального органу Пенсійного фонду за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Територіальний орган Пенсійного фонду, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, територіальним органом Пенсійного фонду в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) відповідно до типового договору, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є:
- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;
- особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року №2464-VI визначено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.
Згідно зі ст.2 п.10 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2008 №2240-ІІІ страхові внески - кошти відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року №2464-VI, кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які спрямовуються на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Таким чином, виходячи з аналізу вказаних правових норм, випливає, що з 01 січня 2011 року платники единого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням за правилами Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2008 №2240-ІІІ.
Згідно зі ст.34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2008 №2240-ІІІ за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, у числі іншого, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога по вагітності та пологах (статті 38,39 цього Закону).
Приписами ст.38 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2008 №2240-ІІІ встановлено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.
У відповідності зі ст.39 цього Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону, і не залежить від страхового стажу.
Сума допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Судом встановлено, що відповідачка є платником єдиного внеску та у відповідності зі ст.10 Закону Ураїни “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року №2464-VI приймає добровільну участь у системі загальнообовьязкового державного соціального страхування, а сааме, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням, про що нею у встановленому порядку 11 лютого 2011 року укладено договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (а.с.5-6), за умовами якого матеріальне забезпечення та соціальні послуги надаються у порядку, встановленому ст.ст.21,34-39,45-47,50-53 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2008 №2240-ІІІ.
У зв'язку із вагітністю та пологами на підставі наказів від 06.06.2011 №124, від 14.10.2011 №194 року та листків непрацездатності серії АВГ №270638, серії АВР №252532 (а.с.7,8,9,10) позивачем їй було нараховано та виплачено допомогу по вагітності та пологам за період з 26.05.2011 по 12.10.2011 в сумі 4362,40 грн.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються представником позивача.
Фактично між сторонами виник спір стосовно розміру нарахованої та виплаченої суми вказаної допомоги, яка відноситься до соціальних виплат, оскільки позивач вважає, що розрахунок було проведено неправильно, про що роз'яснено листом Міністерства соціальної політики України від 27.07.2011 року №01-16-2163, що призвело до переплати відповідачці 1276,80 грн., які вона відмовилася повернути.
Суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача вказаної суми.
Згідно зі ст.28 цього Закону страховик у числі іншого має право: стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку (п.9).
Як встановлено ст.52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” від 18.01.2008 №2240-ІІІ надміру виплачені суми матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, внаслідок зловживань з боку застрахованої особи або членів її сім'ї стягуються з них у судовому порядку.
Згідно зі ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
До складу допомог входять лікарняні та декретні.
Позивачем не надано доказів щодо того, що відповідачці було надміру виплачені суми матеріального забезпечення внаслідок зловживань з боку відповідачки - застрахованої особи або членів її сім'ї.
Крім того, судом установлено, що сума допомоги виплачена відповідачці позивачем добровільно за відсутності рахункової помилки з боку позивача і недобросовісності з боку відповідачки.
Посилання позивача на лист Міністерства соціальної політики України від 27.07.2011 року №01-16-2163 у даному випадку на увагу не заслуговує, оскільки вказаний лист не є нормативним актом, він носить роз'яснювальний та рекомендаційний характер.
Лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02.11.2011 р. № 01-16-3122 “Щодо нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах добровільно застрахованим особам”, який зобов'язує відділення виконавчої дирекції проводити перерахунки та звертатися до суду за стягненням переплачених сум, також не є нормативно-правовим актом, а виключно розкриває позицію Фонду.
Інших нормативних актів, які б містили обов'язок відповідачки повернути виплачені їй кошти у разі їх надмірності, немає, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 15 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 20 лютого 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.2,9,10,11,17,18,71,87,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення надміру виплачених коштів з допомоги по вагітності та пологах у сумі 1276,80 грн. відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі та підписана 20 січня 2012 року.
Суддя О.О. Цицюра