Категорія №11.5
Іменем України
16 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/779/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Борзаниці С.В.
при секретарі Мінаковій А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання протиправними дій, скасування постанови ВП № 29711943 від 30.12.2011 року про повернення виконавчого листа та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання протиправними дій, скасування постанови ВП № 29711943 від 30.12.2011 року про повернення виконавчого листа та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позивних вимог зазначено, що 09.12.2010 р. Луганським окружним адміністративним судом по справі № 2а-9057/10/1270 було винесено постанову про задоволення позовних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області щодо стягнення з ДПІ "Донбасантрацит" заборгованості з відшкодування витрат па виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 3 822 627,40 гри. На підставі винесеного рішення судом було надано управлінню виконавчий лист № 2а-9057/10/1270 від 27.04.2011 р., який було направлено до примусового виконання до відділу примусового виконання рішень управління ДВС головного управління юстиції у Луганській області.
13.01.2012 р. на адресу управління надійшла постанова ВП № 29711943 від 30.12,2011 р. старшого державного виконавця Щербатюк Ю.Г. про повернення зазначеного виконавчого листа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".
На думку позивача, дії відповідача щодо повернення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" є незаконними з таких підстав. Відповідно до абзацу 6 п. 3.7 ст. 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом:, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів, та рішень еро стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.
Закон України "Поо загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулює правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового страхування з моменту набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004 року.
Статтею 1 денного Закону передбачено, що до страхових внесків в тому числі віднесено й кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2, п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" фактичні витрати на виплату і доставку пенсій є збором на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Таким чином, з моменту внесення змін до ст. 3 Закону України "Про заходи, спрямовані па забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", які набрали чинності з 12.06.2011р. не підлягають поверненню виконавчі провадження про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах, відповідно до чого не має заборони щодо звернення на майно чи кошти боржника за виконавчим провадженням.
Тому позивач просив визнати дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління ДВС головного управління юстиції у Луганській області щодо повернення стягувачеві виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду № 2а-9057/10/1270 від 27.04.2011р. незаконними; скасувати постанову ВП № 29711943 від 30.12.2011 старшого державного виконавця Щербатюк Ю.Г. про повернення виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду № 2а-9057/10/1270 від 27.04.2011р, стягувачеві; зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління ДВС головного управління юстиції у Луганській області поновити виконавче провадження за виконавчим листом Луганського окружного адміністративного суду № 2а-9057/10/1270 від 27.04,2011 р., виданого на користь управління.
Під час судового засідання представник позивача позов підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про місце, дату та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався. Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд вважає за можливе розглянути справу на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР “Про державну виконавчу службу” завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
У відповідності із статтею 17 України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження”(в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI “Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)”) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Частиною 2 статті 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР “Про державну виконавчу службу” передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI “Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)”) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI “Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)”) державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 30.12.2011 року ВП № 29711943 повернуто виконавчий документ стягувачеві з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 у справі № 2а-9057/10/1270 про стягнення з державного підприємства “Донбасантрацит” на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 3 822 627,40 грн. (а.с.5).
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Згідно абз. 6 п. 3.7 ст. 3 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів.
Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.
Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення абзацу 6 пункту 3.7 статті 3 Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" щодо повернення виконавчого документу стягувачеві.
Відповідно до положень Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та суб'єктів господарської діяльності, зазначених в п. 1.3 ст. 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.
Як вбачається з матеріалів справи, Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу”, заборгованість державного підприємства “Донбасантрацит” не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, спірна заборгованість виникла через несплату державним підприємством “Донбасантрацит” відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, на які не поширюються норми Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV, а тому віднесення державного підприємства “Донбасантрацит” до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України від 23 червня 2005 року № 2711-ІV, не є підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві.
Таким чином, позивач надав суду належні докази в обґрунтування позовних вимог, як це передбачено частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що є підставою для задоволення позову.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про визнання протиправними дій, скасування постанови ВП № 29711943 від 30.12.2011 року про повернення виконавчого листа та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати незаконними дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області щодо повернення стягувачеві виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду № 2а-9057/10/1270 від 27.04.2011р.
Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 30.12.2011 року ВП № 29711943 про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області поновити виконавче провадження за виконавчим листом Луганського окружного адміністративного суду № 2а-9057/10/1270 від 27.04,2011 р., виданого на користь управління.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено та підписано у повному обсязі 21 лютого 2012 року.
СуддяС.В. Борзаниця