Категорія №8
Іменем України
10 лютого 2012 року Справа № 2а-11722/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Солоніченко О.В.,
при секретарі Балябі В.С.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 10.11.2011),
представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 30.12.2011),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, -
19 грудня 2011 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем з посиланням на норми п.75.1.2 ст. 75 Податкового кодексу України, Порядок оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого наказом ДПС України від 22.01.2011, зазначено, що відповідачем порушено вимоги закону при винесенні наказу від 21.10.2011 № 1809, яким призначено проведення документальної позапланової перевірки з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 В акті від 25.10.2011, який складено за результатами перевірки позивача, відповідачем викладено обставини фінансово-господарської діяльності не позивача, а ФОП ОСОБА_3, а саме, наведено обставини здійснення цією особою підприємницької діяльності, факти втрати ним документів фінансово-господарської діяльності, та визнання вказаного підприємця в судовому порядку банкрутом. Тобто податковим органом зроблено висновки про завищення позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань виключно на підставі результатів перевірки вказаного підприємця. Висновки відповідача не ґрунтуються на порушенні вимог податкового законодавства безпосередньо позивачем. Питання, пов'язані з реальною зміною майнового стану позивача у зв'язку із здійсненням господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 та з покупцями товару відповідачем під час проведення перевірки не вивчались. Позивач вказує, що первинні документи позивача, які підтверджують здійснення господарських операцій, під час перевірки відповідачем не вивчались.
Позивач з урахуванням вказаних обставин та зважаючи на вимоги Цивільного кодексу України вважає також протиправними висновки відповідача про нікчемність угод, укладених з ФОП ОСОБА_3
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, просив суд визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, результати якої оформлені актом перевірки № 696/23-37057419 від 25 жовтня 2011 року.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких, серед іншого зазначено, що Ленінською МДПІ було проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3, за результатами якої складено акт від 14.10.2011 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за липень 2011 року. Перевіркою встановлено, що постановою Господарського суду Луганської області від 08.09.2011 ФОП ОСОБА_3 визнано банкрутом. Постанова містить відомості що у підприємця відсутнє будь-яке майно та активи, а саме, автотранспортні засоби, сільськогосподарська техніка, в реєстрі землекористувачів ФОП ОСОБА_3 не зареєстрований. Тобто вказаний підприємець не має технічних та виробничих можливостей та особливих умов для здійснення господарської діяльності.
Згідно з даними УМВС в Луганській області та висновком податкової міліції ОСОБА_3 на території Луганської області не зареєстрований, не є керівником будь-якого підприємства.
З постанови Кам'янобрідського РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області про відмову у порушенні кримінальної справи, податковому органу стало відомо про втрату підприємцем документів фінансово-господарської діяльності за період з серпня 2010 по серпень 2011. ФОП ОСОБА_3 до податкових органів з повідомленнями про втрату документів не звертався. Таким чином, суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_3 безпідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям з продажу товарів, робіт, послуг у декларації за липень 2011 у зв'язку з тим, що документи, що підтверджують здійснення господарських операцій до перевірки надано не було.
Посилаючись на норми ст.ст. 3, 42 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що оскільки факт здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_3 не підтверджено належними документами, то всі угоди позивача з вказаним підприємцем, не мають реального товарного характеру, є нікчемними, та, відповідно, є недійсними та не створюють для позивача жодних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда», ідентифікаційний номер 37057419, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 07.04.2010, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с. 9-17), взято на податковий облік Ленінською міжрайонною податковою інспекцією в м. Луганську 08.04.2010, зареєстровано платником податку на додану вартість 29.04.2010 (т.1 а.с. 36, 37).
У період з 24.10.2011 по 25.10.2011 відповідачем - Ленінською міжрайонною податковою інспекцією в м. Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, за результатами якої 25.10.2011 складено акт за № 696/23-37057419 (т.1 а.с. 18-34).
Вказану перевірку призначено відповідачем наказом № 1809 від 21.10.2011, який видано податковим органом керуючись пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78. п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (т.1 а.с.249).
В акті перевірки відповідачем відображено встановлені під час перевірки порушення позивачем п.3 ст.5, п.1 ст. 7 Господарського кодексу України, ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187, п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 завищено податкові зобов'язання по операціям з продажу товарів в сумі 341495 грн. та завищено податковий кредит по операціям з придбання товарів в сумі 344696 грн.
Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.07.2011 по 31.07.2011 щодо придбання позивачем товару у контрагента - постачальника ФОП ОСОБА_3 та продажу цього ж товару на адресу контрагентів-покупців не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
В зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків. Крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст. 203. ч.1 ст. 207, п.п. 1, 2 ст. 215, п.1 ст. 216. ст. 228 ЦК України встановлено нікчемні правочини, в тому числі:
по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Іріда» та контрагентом-постачальником ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 2068176 грн.. в т.ч. ПДВ 344696 грн.;
по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Іріда» та контрагентами-покупцями на загальну суму 2048970 грн., в т.ч. ПДВ 341495 грн.
Будь-яких рішень за результатами перевірки відповідачем не приймалось.
Зазначене сторонами не заперечувалось.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, який набрав чинності 01.01.2011 (надалі - ПК України).
Порядок проведення документальних позапланових перевірок передбачають норми ст. 78 ПК України.
Відповідно до п.78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Стаття 79 ПК України встановлює особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Відповідно до п.79.1. ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки. визначених ст.ст. 77 та 78 цього Кодексу.
Виходячи з норм пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, обставиною, наявність якої зумовлює проведення документальної позапланової перевірки є, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Як зазначалось, підставою для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача стала обставина, що передбачена пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, а саме, виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства іншим платником податків - ФОП ОСОБА_3
Проте, суд зауважує про недотримання відповідачем зазначених вимог ПК України. Так, вказані норми передбачають проведення перевірки у випадку, якщо платник не надасть пояснення та їх документальне підтвердження.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на адресу позивача 19.09.2011 направлено лист за № 51240/7/23-223 про надання пояснень та документів щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 Лист було вручено позивачу 22.09.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 251, 252). Відповідно до листа за № 0012 від 26.09.2011 позивачем на запит відповідача надано податковому органу документи по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 Згідно з штампом відповідача про реєстрацію вхідної кореспонденції зазначені документи отримано Ленінською МДПІ 28.09.2011. (т.2 а.с. 78). Факт отримання від позивача документів на підтвердження взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 представник відповідача не заперечував також в судовому засіданні.
Згідно з п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника податкового органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Тобто, обов'язковими умовами проведення податковим органом позапланової документальної невиїзної перевірки є наказ керівника податкового органу та повідомлення про проведення перевірки, які вручено під розписку або направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення до початку проведення зазначеної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, копії наказу № 1809 від 21.10.2011 та повідомлення про проведення перевірки відповідачем направлено позивачу 21.10.2011 рекомендованим листом, проте без поштового повідомлення про вручення, що підтверджується фіскальним чеком від 21.10.2011. (т.1 а.с.249-250), тобто без дотримання наведених норм п.79.2 ст. 79 ПК України.
З урахуванням вказаних обставин, суд вважає, що перевірку позивача проведено податковим органом без належних підстав.
Оцінюючи висновки акту перевірки, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
В силу норм п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
П. 198.3 ст. 198 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Наведені норми визначають, що основним документом, що надає платнику право на формування податкового кредиту є податкова накладна, оформлена відповідно до вимог податкового законодавства. Акт перевірки не містить посилань на відсутність підтвердження сум податкового кредиту відповідними податковими накладними чи іншими документами, передбаченими наведеними вимогами ПК України.
В свою чергу, правомірність формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту, реальність здійснених господарських операцій підтверджують матеріали справи, а саме, податкові, видаткові, товарно-транспортні накладні, договори, акти виконаних робіт, акти приймання-передавання векселів, банківські виписки про сплату отриманих товарів (робіт. послуг) (т. 1 а.с. 45-243, т.2 а.с. 4-49), що не спростовано в судовому засіданні представником відповідача. Факт надання позивачем зазначених документів до перевірки відповідачем також не заперечувався.
При цьому, як вбачається з акту перевірки позивача, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються виключно на твердженнях про неможливість здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - ФОП ОСОБА_3 з огляду на відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру ФОП ОСОБА_3 створення правових наслідків. В основу акту перевірки позивача податковим органом покладено висновки перевірки ФОП ОСОБА_3, викладені в акті перевірки №696/17/НОМЕР_1 від 14.10.2011(т.2 а.с.72-77).
Спираючись на вимоги ст.ст. 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України відповідач робить висновок, що угоди позивача з ФОП ОСОБА_3 не спричинили реального настання правових наслідків.
Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства. Цивільним законодавством України передбачено умови чинності правочинів, а саме: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; правочини можуть укладати лише особи, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; наявність правочину свідчить про єдність внутрішньої волі і волевиявлення суб'єкта; при укладенні правочину обов'язкове дотримання передбаченої законом форми; правочин має бути реальним, тобто спрямованим на настання правових наслідків, що зумовлені ним; відповідність правочину спеціальним умовам.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями встановленими законом.
Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Проте, у спірних правовідносинах податковий орган всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів факту нікчемності правочину.
Порушення, встановлені в ході перевірки контрагента позивача, не можуть бути взяті до уваги, оскільки не стосуються безпосередньо позивача. Відсутність підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань у контрагента позивача - ФОП ОСОБА_3 у зв'язку з їх втратою не свідчить про порушення чинного законодавства безпосередньо позивачем.
Посилання представника відповідача на наявність відомостей інформаційної бази МВС України, в якій наявні відомості про прийняття слідчими органами постанови про відмову у порушенні кримінальної справи, якою встановлено втрату документів податкової та бухгалтерської звітності, а також відсутність ФОП ОСОБА_3 за місцезнаходженням судом до уваги не беруться, оскільки не підтверджуються належними доказами, якими в даному випадку можуть виступати відповідні судові рішення у кримінальній справі, та відповідні довідки державного реєстратора.
При цьому суд враховує, що на офіційному інтернет-сайті ДПС України наявна інформація щодо реєстрації ФОП ОСОБА_3 платником ПДВ.
Факт визнання ФОП ОСОБА_3 в судовому порядку банкрутом також не свідчить про порушення позивачем порядку формування податкових зобов'язань та кредиту, оскільки перевіркою охоплено питання дотримання позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3 за період - липень 2011 року, при цьому постанову про банкрутство контрагента позивача прийнято Господарським судом Луганської області 08.09.2011, тобто після здійснення господарських операцій.
Відповідачем не надано також доказів порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, наявності наміру на укладення правочину, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини державного бюджету, тому розцінюються судом як припущення.
Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Таким чином, для визнання недійсними угод необхідно встановити вину сторін (сторони) у формі умислу при укладені угоди, факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб суб'єкта господарювання, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений конкретним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що податковим органом встановлений факт ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, у спорі, що розглядався, відсутні докази наявності вини позивача та умислу щодо укладення угоди, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Вказаною статтею встановлено, що правові наслідки недійсності правочину, які регулюються цією нормою, застосовуються до сторін такого правочину в разі визнання господарського зобов'язання недійсним.
В матеріалах справи докази визнання у встановленому порядку договорів позивача з ФОП ОСОБА_3 недійсними відсутні.
За таких підстав висновки відповідача про неправомірно сформований позивачем податковий кредит, викладені в акті перевірки, вбачаються безпідставними.
Оскільки податковим органом перевірку було проведено без належних підстав, а висновки щодо відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 не можуть ґрунтуватись лише на недоведених відомостях, суд приходить до висновку, що проводячи перевірку, відповідач діяв не у спосіб, визначений Податковим кодексом України, а тому дії відповідача щодо проведення перевірки позивача, результати якої викладено в акті, є протиправними, відтак, з урахуванням вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позов підлягає задоволенню.
Право платника податків підлягає захисту у разі проведення перевірки з порушенням правил, підстав чи процедури, встановлених законом. Право на судовий захист норми КАС України пов'язують безпосередньо з самою протиправністю дій.
Крім того, судом враховується, що в результаті використання акту Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про результати перевірки позивача, проведеної без дотримання вимог чинного законодавства, під час проведення перевірок інших суб'єктів підприємницької діяльності створюються негативні наслідки для позивача у вигляді створення негативної ділової репутації Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» без достатніх на це підстав, що підтверджується листами контрагентів позивача (т.2 а.с. 50-55).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську щодо проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, результати якої оформлені актом перевірки № 696/23-37057419 від 25 жовтня 2011 року.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 15 лютого 2012 року.
СуддяО.В. Солоніченко