Категорія №8
Іменем України
06 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/356/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Агевича К.В.,
при секретарі - Чуванову А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейдінг» до державної податкової інспекції в Жовтневому районі міста Луганська про визнання протиправним наказу про проведення перевірки,-
06 січня 2012 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську (далі -ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, відповідач) про визнання протиправним наказу про проведення перевірки.
В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Восток Трейдінг», оформлену актом від 23.12.11 № 3186/23-2/31197149. Відповідачем не враховано при складанні Акту перевірки № 3186 наявність легітимних первинних документів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період.
Також позивач зазначив, що призначення спірної позапланової невиїзної перевірки та встановлено порушення порядоку здійснення певних дій було здійснено незаконно, що призвело до порушення прав та законних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейдінг».
У зв'язку з чим позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених в позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, наведених в письмових запереченнях від 30.01.12 (а.с. 139-142 том 3), вважає, що прийнятий наказ щодо проведення перевірки та вчинені дії відповідають законодавству та є обґрунтованими.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 № 509-XII зі змінами та доповненнями (далі -Закон № 509), рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
З 01 січня 2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України № 2755-VI, прийнятий 02.12.2010 (надалі -ПК України).
Порядок проведення перевірок органами державної податкової служби визначений Податковим кодексом України. Так, відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Згідно п.78.4. ст.. 78 Податкового Кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Статтею 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 даної статті).
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 даної статті).
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Восток Трейдінг» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державним реєстратором Луганської області 13.07.10 за реєстраційним № 138 210 5 000 500 78 87 про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (а.с. 20 том 1).
Позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби - в державній податковій інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську (а.с. 18, 19 том 1).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі наказу від 12.12.11 № 2299 (надалі - Наказ № 2299) «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Восток Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Діомат ЛТД» за період з 01.02.11 по 31.07.11» (а.с. 42 том 1) проведено вказану невиїзну документальну перевірку, оформлену актом від 23.12.11 № 3186/23-2/31197149 (надалі Акт - № 3186) (а.с. 27-35 том 1).
Оскільки відповідно до статті 79.1 Податкового Кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Вказане положення Податкового кодексу України є бланкетною нормою права, а відтак вичерпний перелік підстав, при наявності яких, рішення про проведення перевірки буде вважатися таким, що законно прийнято міститься в диспозиціях статей 77 та 78 Податкового кодексу України.
Стаття 78 Вказаного Кодексу визначає порядок проведення документальних позапланових перевірок, згідно якої така перевірка проводиться у разі наявності хоча б однієї з таких обставин, що визначені у пп. 78.1.1 - 78.1.13 ст. 78 Податкового Кодексу України.
Згідно пп. 78.1.1 вказаної статті ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
При цьому необхідно зазначити, що законодавець виникнення права у податкового органу на проведення невиїзної позапланової перевірки ставить лише в залежність від відсутності відповіді платника податків на обов'язковий податковий запит впродовж десяти робочих днів від дня отримання такого запиту.
Судом встановлено, що позивачем отримано запит від 22.11.11 № 17793/23 (а.с. 144 том 3). Вказаний запит отримано позивачем 24.11.11. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також отримано тотожній запит ще і від 30.11.11 №18266/23-221 (а.с. 46 том 1) у цей же день. У зв'язку з цим позивачем 08.12.11 за результатами отримання запиту податкового органу від 22.11.11 та від 30.11.11 надано до ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську супровідний лист із долученими копіями документів за витребуваним податковим органом переліком. (а.с. 166-176 том 3). Тобто, Позивачем дотримано строк, встановлений пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України.
Термін десять робочих днів для надання документів, встановлений пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України сплинув лише 14.12.11. Натомість відповідачем в порушення вказаної норми Податкового Кодексу України вже 12.12.11 прийнято рішення про проведення перевірки ТОВ «Восток Трейдінг», яке оформлене наказом №2299. (а.с. 143 том 3). Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача, підставою для видання вказаного наказу було ненадання позивачем витребуваних документів в повному обсязі. (а.с. 139 том 3). Вище зазначалося та підтверджується матеріалами справи надання позивачем у встановлений законом строк відповіді та підтверджуючих документів на запит податкового органу. Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено ані чіткої форми такої відповіді, ані конкретного переліку документів, які мають бути додані платником податків до його пояснень. До того ж, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.01.2012 по справі 2а-11080/11/1270 (а.с. 121-129 том 3) визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції у Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Діомат ЛТД», за результатами якої складено акт № 1806/236-37288409 від 11.11.2011 (а.с. 145 - 159 том 3), який слугував підставою для надіслання запиту. Таким чином, суд приходить до висновку про незаконність призначення спірної позапланової невиїзної перевірки.
Так, частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, зазначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 Закону, а саме первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Позивачем надані копії угод, податкових накладних, видаткових накладних та ін., що - є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.11 між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД» укладено договір, згідно якого ТОВ «Діомат ЛТД» зобов'язується передати, а позивач ТОВ «Восток Трейдінг» зобов'язується отримати та оплатити продукцію за номенклатурою, в кількості, строки та за цінами, встановленими додатками до вказаного Договору, які є невід'ємною частиною Договору (а.с. 47-48 том 1).
На виконання вказаного договору сторонами було підписано 24 додатки, в яких визначено номенклатурні, якісні та вартісні характеристики продукції, що буде постачатися (а.с. 49-88 том 1).
Також на підтвердження реального виконання господарських операцій позивачем надано до податкового органу видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передавання товаро-матеріальних цінностей та банківські виписки, що свідчать про фактичне здійснення оплати позивачем за придбану продукцію (а.с. 89-227 том 1).
Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту за відповідний період та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ «Діомат ЛТД».
Окрім того, позивачем надано до податкового органу договори на виконання ремонтних робіт, які укладено ТОВ «Восток Трейдінг» з неприбутковими організаціями. На підтвердження виконання таких договорів надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт (витрати) та акти приймання-передавання виконаних робіт, які оформлені належним чином, підписані сторонами та засвідчені печатками (а.с. 228-231 том 1, а.с. 1-250 том 2, а.с. 1-109 том 3).
Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, договорами купівлі-продажу. Придбаний товар використано у господарській діяльності ТОВ «Восток Трейдінг», вищезазначена угода виконана в повному обсязі, відповідно до умов договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, а отже, підстави для визнання правочинів нікчемними між вказаними суб'єктами господарювання відсутні.
Судом встановлено, що на момент укладення договорів, що викликають сумнів у відповідача щодо реальності їх виконання, ТОВ «Діомат ЛТД» та ТОВ «Восток Трейдінг» значились платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ «Діомат ЛТД», є правомірним.
Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Проте не зважаючи на те, що відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", проте не звернув уваги на те, що згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. ДПІ в Жовтневому районі, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.
Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.
Відповідач не звернув увагу на те, що згідно із частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу в Україні діє презумпція правомірності правочину, а відтак господарські відносини, які відбулися між позивачем та ТОВ «Діомат ЛТД», є правомірними доти, поки в судовому порядку не встановлено іншого.
Відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи згаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушували публічний порядок, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від ТОВ «Діомат ЛТД» на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум передбачених цими документами, позивач правомірно розрахував суми податку на додану вартість за перевіряє мий період.
Оскільки судом зроблено висновок про незаконність призначення спірної позапланової невиїзної перевірки та встановлено порушення порядоку здійснення певних дій, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, тому суд вважає позовні вимоги ТОВ «Восток Трейдінг» такими, що підлягають задоволенню.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 13 лютого 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейдінг» до державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська про скасування наказу та визнання протиправними дій задовольнити повністю.
Скасувати наказ державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську №2299 від 12.12.11 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» за період з 01.02.11 по 31.07.11».
Визнати противоправними дії державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську щодо проведення невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейдінг», оформленої актом від 23.12.11 №3186/23-2/31197149 «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Восток Трейдінг» з питань взаємовідносин з товариства з обмеженою відповідальністю «Діомат ЛТД» за період з 01.02.11 по 31.07.11».
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову складено в повному обсязі та підписано 13 лютого 2012 року.
СуддяК.В. Агевич