20 лютого 2012 року 2а-158/12/1070
Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,
при секретарі судового засідання Кравчук Т.О.,
за участю:
представника позивача - Шевченка К.О.,
представника відповідача - Літвінова О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Енергія"
до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області
про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Енергія" з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання протиправним та скасування рішення від 28.09.2011 № 6210/10/15-202/2553 щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за червень та липень 2011 року податковою звітністю; визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 21.10.2011 № 0005981502, прийнятого на підставі акта перевірки від 12.10.2011 № 2203/15-2/37335301/472, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3060,00 грн.; зобов'язання відповідача визнати податкові декларації позивача з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2011 року податковою звітністю.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він своєчасно, у передбачені законом строк і порядку, подавав до податкового органу належним чином заповнені податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2011 року. Однак, відповідач визнав податкові декларації за червень та липень 2011 року неприйнятими. Крім того, за результатами камеральної перевірки податковий орган дійшов висновку про неподачу позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2011 року та прийняв рішення про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій. Позивач вважає, що діяв згідно з вимогами чинного податкового законодавства, а рішення відповідача підлягають скасуванню як незаконні.
Відповідач позову не визнав. У судовому засіданні представник відповідача в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що позивач не додав до податкових декларації додатку 5, а також копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, тому його податкову звітність визнано неприйнятою. У судовому засіданні представник податкового органу заперечення проти позову підтримав, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Під час судового розгляду представник позивача наполягав на порушенні відповідачем встановленого Податковим кодексом України строку прийняття повідомлення про невизнання податкових декларацій податковою звітністю, а також на застосуванні передбачених цим Кодексом наслідків пропуску строку. Щодо податкової декларації за серпень 2011 року, то, як зазначив позивач, повідомлення про невизнання її податковою звітністю відповідачем взагалі не приймалось.
З приводу тверджень представника податкового органу про відсутність у складі декларацій додатку 5 та копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних представник позивача зазначив, що додатки до декларації подаються лише в разі заповнення даних у відповідних рядках декларації, а копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних не є складовими декларації, тому рішення податкового органу є незаконними і безпідставними.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Енергія" є юридичною особою, що зареєстрована Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області.
21 червня 2011 року, 22 серпня 2011 року та 20 вересня 2011 року позивач подав до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області в електронній формі податкові декларації з податку на додану вартість за червень, липень і серпень 2011 року відповідно. У складі декларацій позивач також подав додатки 2 і 3. Факти отримання податкових декларацій разом із додатками підтверджуються копіями квитанцій № 2, з яких убачається що документи прийнято на районному рівні (а.с.25 -34). Даний факт також не заперечувався відповідачем.
28 вересня 2011 року Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області надіслала на адресу позивача лист за № 6210/10/15-202/2553, яким повідомила, що податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період червень 2011 року разом із додатками 2 і 3, податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період липень 2011 року разом із додатками 2 і 3, вважаються неприйнятими (не визнано як податкову звітність) в зв'язку з порушенням вимог абзацу 3 пункту 13 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935.
12 жовтня 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області проведено камеральну перевірку позивача з питань подання податкової звітності з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2011 року (акт перевірки від 12.10.2012 № 2203/15-2/37335301/472).
Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, що виявилось у неподанні податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2011 року.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 №0005981502, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3060,00 грн. (1020,00 грн. х 3 = 3060,00 грн.)
Не погоджуючись з рішенням податкового органу щодо невизнання поданих податкових декларацій податковою звітністю та про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач оскаржив ці рішення і дії податкового органу до суду.
Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В силу статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України (пункт 46.5 статті 46 Податкового кодексу України), повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1статті 48 Податкового кодексу України).
Під обов'язковими реквізитами розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (пункт 48.2 статті 48 Податкового кодексу України).
Так, в силу положень пункту 46.3 статті 46 Податкового кодексу України 48.3. податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 46.4 статті 46 Податкового кодексу України).
Згідно з вимогами пункту 48.5 статті 48 податкова декларація повинна бути підписана.
Відповідно до пункту 48.7 податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.
До листопада 2011 року форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, окрім відповідних положень Податкового кодексу України, визначались Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935.
Відповідно до пункту 13 вказаного Порядку декларація подається платником за звітний період незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. При цьому, у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.
Перелік додатків до податкової декларації визначено положеннями пункту 14 вказаного Порядку, згідно з яким додатками до декларації є: розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) (додаток 1); довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2) (додаток 2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3); заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) (додаток 4); розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5); довідка (Д6) (додаток 6) подається платниками, які заповнюють рядки 3, та/або 4, та/або 5 декларації, та підприємствами (організаціями) інвалідів; розрахунок (перерахунок) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями (Д7) (додаток 7); заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (додаток 8).
Аналіз норм пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України у системному взаємозв'язку з положеннями пунктів 13, 14 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935, дозволяє дійти висновку, що реєстри виданих та отриманих податкових накладних, хоча й мають подаватися платниками податків до податкового органу, але не є додатками до податкових декларацій.
Крім того, додатки до податкової декларації мають додаватися лише в разі заповнення даних у відповідних рядках декларації.
З досліджених у судовому засіданні податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за червень, липень, вересень 2011 року убачається, що впродовж звітних періодів позивачем не декларувалися операції, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (у рядках 1- 7 декларації проставлено "-"), податкові зобов'язання та податковий кредит також відсутні (рядки декларації 9 та 17 містять значення "-").
Це означає, що твердження податкового органу про необхідність подачі у складі податкових декларацій додатку 5 ("Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів") є такими, що суперечать положенням пункту 13 пункту 14 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41.
Відповідно до пункту 49.8 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу.
Пунктом 49.11 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що в разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (підпункт 49.11.1 пункту 49.11 статті 49).
Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).
В силу пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою, зокрема, в разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (підпункт 49.9.2. пункту 49.9 статті 49).
Як вже зазначалось, повідомлення про відмову у визнанні податкових декларацій за червень та липень 2011 року податковою звітністю прийнято податковим органом з мотивів неподання позивачем додатку 5 до декларації та реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, що визнано судом як незаконне.
Крім того, під час судового розгляду встановлено, що позивач подав податкові декларації до податкового органу засобами електронного зв'язку у такі строки: декларацію за червень 2011 року - 21.07.2011; декларацію за липень 2011 року - 22.08.2011; декларацію за серпень 2011 року - 20.09.2011.
Повідомлення про відмову у визнанні податкових декларацій за червень та липень 2011 року податковою звітністю прийнято податковим органом 28.11.2011, а щодо декларації за серпень 2011 року, - взагалі не приймалося.
Це означає, що податковий орган при прийнятті податкової звітності позивача за червень, липень та серпень 2011 року також порушив вимоги пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України щодо строків прийняття та надсилання повідомлень про відмову у прийнятті податкових декларацій. Тому в силу пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України вказані податкові декларації слід вважати прийнятими, а рішення від 28.09.2011 № 6210/10/15-202/2553 щодо невизнання податкових декларацій податковою звітністю підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Як встановлено під час судового розгляду, висновок посадових осіб податкового органу щодо неподання позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2011 року виявився безпідставним.
Це означає, що податкове повідомлення-рішення від 21.10.2011 № 0005981502 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3060,00 грн. підлягає скасуванню як безпідставне і незаконне.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог щодо зобов'язання відповідача визнати податкові декларації позивача з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2011 року податковою звітністю, суд дійшов висновку, що в цій частині провадження у справі підлягає закриттю з таких підстав.
Дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, суд не має права перебирати на себе повноваження податкового органу щодо визнання ділових паперів суб'єктів права податковою чи іншою звітністю. Такий обов'язок податкового органу випливає із Закону України від 04.12.1990 № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні», Податкового кодексу України і жодного судового рішення не потребує.
Крім того, статтею 49 Податкового кодексу України не тільки встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби, а також й передбачено певні правові наслідки у вигляді визначення кола обставин, за настання яких податкова декларація вважається прийнятою незалежно від волі податкового органу.
Такі наслідки виникають у зв'язку з констатацією судом певних юридичних фактів в силу закону і це не потребує підкріплення жодним судовим рішенням.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У процесуальному аспекті частиною третьою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Однак, оскільки розгляд справи по суті має завершитися постановленням єдиного процесуального документу, який має вбирати в себе відповідь на всі питання, що мають бути вирішені судом у зв'язку із закінченням провадження у справі, ухвала, що передбачена частиною третьою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, може постановлятися, якщо провадження у справі закривається щодо усіх позовних вимог.
Якщо ж судовим рішенням за результатами розгляду позову, що складається з декількох позовних вимог, передбачено різні процесуальні наслідки для різних позовних вимог, дотримуючись принципу процесуальної економії, суд має прийняти постанову, в резолютивній частині якої повинен надати остаточну відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду, а якщо позов задоволено частково -висновок суду про відмову в задоволенні решти позовних вимог, закриття провадження або залишення без розгляду позову в частині, що залишилась без задоволення.
Протилежний підхід, зважаючи на інстанційність розгляду адміністративних справ, матиме негативні наслідки для правопорядку і може призвести до появи випадків, коли адміністративна справа буде вирішена декількома судовими рішеннями, кожне з яких є таким, що набрало законної сили, але містить різні правові висновки. Це, у свою чергу, створюватиме невизначеність у спірних правовідносинах, що є неприпустимим.
За повної тотожності процесуального правового регулювання аналогічна правова позиція закріплена пунктом 9.4 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 10.12.1996 № 02-5/422 «Про судове рішення».
Крім того, аналіз судової практики Вищого адміністративного суду України свідчить, що у випадках, коли касаційний суд щодо частини позовних вимог вирішував позов по суті, а щодо іншої частини -закривав провадження у справі чи залишав позовну заяву без розгляду, різними колегіями суддів Вищого адміністративного суду України в різних справах приймався єдиний процесуальний документ -постанова (постанова від 05.05.2011 по справі № К-23765/10; постанова від 21.07.2010 по справі № К-49244/09; постанова від 08.04.2010 по справі № К-2598/07; постанова від 23.04.2009 по справі № К-17903/07; постанова від 23.04.2009 по справа № К-17903/07; постанова від 26.08.2008 по справі № К-35966/06). Жодного випадку прийняття двох процесуальних документів Вищим адміністративним судом України за результатами касаційного провадження в Єдиному державному реєстрі судових рішень не виявлено.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача визнати податкові декларації позивача з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2011 року податковою звітністю, провадження у справі підлягає закриттю, про що слід зазначити у постанові суду.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 135,53 грн. Таким чином, судові витрати підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 28.09.2011 № 6210/10/15-202/2553 щодо невизнання податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Енергія" з податку на додану вартість за червень та липень 2011 року податковою звітністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 21.10.2011 № 0005981502, згідно з яким до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Енергія" застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 3060,00 грн.
В частині позовних вимог про зобов'язання Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області визнати податкові декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Енергія" з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2011 року податковою звітністю, - провадження у.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Волков А.С.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 лютого 2012 р..