справа № 0670/7827/11
категорія 3.9.1
13 лютого 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Черняхович І.Е. ,
при секретарі - Карасюк Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод"
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2011 р. № 0002412301,-
встановив:
Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2011 р. № 0002412301. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення перевірки відповідачем були виявлені факти порушення вимог ч. 1, 2, 5 ст.203, ст. 215 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «Житомирський ЛГЗ» при придбані товарів від постачальника - ТОВ «Грант». Відповідач вважає, що товари по вказаних правочинах не були передані позивачу, в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України, а також п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200, п.201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 1255651грн. за квітень 2011 року. За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено акт № 3311/23-1/00375504/0100 від 12.07.2011р. На підставі даного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0002412301 від 26.07.2011р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1255652,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн. З вказаним податковим повідомленням - рішенням позивач не погоджується. Зазначив, що усі операції з контрагентами, у тому числі щодо отримання товару від ТОВ «Грант» та передачу товару на комісію ТОВ «Хартманс», підтверджені первинними документами ДП «Житомирський ЛГЗ», оформлених відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Даний товар було придбано з метою реалізації, що підтверджується накладними на отримання товару, актами приймання-передачі товару на комісії, вантажно-митними деклараціями, банківським виписками про рух коштів по цих операціях.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з мотивів, викладених в письмових запереченнях (а.с. 153-154).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, працівниками ДПІ у м. Житомирі проведена виїзна позапланова документальна перевірка ДП «Житомирський ЛГЗ» з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Грант» за квітень 2011 року. Під час перевірки працівниками податкового органу виявлено порушення: ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «ЖЛГЗ» при придбанні товарів від постачальника TOB "Грант", товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України; п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 616959грн. за січень 2011 року. За наслідками перевірки складено акт від 12.07.2011 р. №3311/23-1/00375504/0100 (а.с. 13 - 33). На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове - повідомлення рішення від 26.07.2011р. №0002412301, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1255652,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн. (а.с. 11).
Суд не погоджується з вказаним податковим повідомленням - рішенням, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 06 червня 2005 року між Державним підприємством «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грант» укладено договір постачання товару, а саме: шкіряного напівфабрикату «Вет-блу» №06/06/05 (а.с. 110-112). На підставі вказаного договору TOB «Грант» передало у власність ДП «Житомирський ЛГЗ» шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» на загальну суму 7533907,20 грн., в т.ч. ПДВ - 1255651,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: від 24.03.2011р. № 30 (а.с. 35), від 01.04.2011 р. № 34 (а.с. 40 ), від 06.04.2011 р. №37(а.с. 45), від 13.04.2011р. № 40 (а.с.50), від 20.04.2011р. № 43 (а.с.55), від 20.04.2011р. № 44 (а.с. 59) .
Згідно п.4.1 вищезазначеного договору товар передається ДП «Житомирський ЛГЗ» за адресою, вказаною в актах приймання-передачі.
В судовому засіданні безспірно встановлено, що після отримання товару від TOB «Грант» даний товар позивач передав комісіонеру (TOB «Хартманс») на підставі договору комісії на продаж товару від 31.05.2010р. №3. Умовами договору вказаного комісії від 31.05.2010 року №3, укладеного між ДП «Житомирський ЛГЗ» (Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальність «Хартманс» (Комісіонер) передбачено, що Комісіонер зобов'язується за дорученням і за рахунок Комітента за винагороду здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу на експорт товару Комітента. Конкретні умови угоди, кількість та мінімальна ціна продажу, а також інші умови та вказівки Комітенту наводяться у специфікаціях (додатках до цього договору), які є невід'ємною частиною дійсного договору.
Товар, переданий від Комітента Комісіонеру, є власністю Комітента. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно укладає угоди купівлі-продажу з третіми особами.
Відповідно до договору комісії, вказаний шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» несортований, був переданий Комітентом (ДП «Житомирський ЛГЗ») Комісіонеру (TOB «Хартманс») для здійснення продажу на експорт.
З матеріалів справи вбачається, що товар був переданий на комісію в місцях отримання товару від постачальника (TOB «Грант»), відповідно до актів приймання-передачі (а.с. 37, 42, 47, 52, 57, 61).
Виконуючи умови договору комісії, Комісіонером (TOB «Хартманс») було поставлено шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» одержувачам:
- S.I. Arno 2007 S.R.L. Magazzini Generali, - вантажно-митна декларація від 07.04.2011p. № 716621 (а.с. 83-84);
- S.I. Arno 2007 S.R.L. Magazzini Generali, - вантажно-митна декларація від 14.04.2011р. № 716716 (а.с. 78-79);
- S.I. Arno 2007 S.R.L. Magazzini Generali, - вантажно-митна декларація від 21.04.2011р. № 716797 (а.с.88-89);
-EMI S.R.L. COMMERCIO PELLAMI, - вантажно-митна декларація від 04.04.2011р. № 716577 (а.с.80-82);
- COMMERCIO PELARIS S.R.L., - вантажно-митна декларація від 07.04.2011р. № 7166220 (а.с.85-87);
- BCN CONCERIE S. P .A. - вантажно-митна декларація від 21.04.2011р. № 716796 (а.с.75-76);
Згідно вантажно-митних декларацій вказаний товар залишив митну територію України та був відправлений одержувачам, а це в свою чергу свідчить про фактичну наявність товару та мету ДП «Житомирський ЛГЗ» щодо отримання прибутку від комерційної діяльності.
Судом безспірно встановлено, що умовами договору комісії передбачено, що Комісіонер протягом 120 банківських днів після надходження виручки в іноземній валюті у якості оплати за товар, зобов'язується перерахувати на рахунок Комітента грошові кошти у національній валюті України за курсом НБУ, встановленим на дату оформлення вантажно-митної декларації по кожній окремо партії товару. Судом встановлено, що станом на 01.08.2011р. жодних претензій до сторін від учасників операцій не було.
За перевіряємий період Комісіонер перерахував Комітенту 12485847,29 грн. про що свідчить картка клієнта TOB «Хартманс».
Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказано, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності; які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
З пункту 2, ст. 3 вищевказаного Закону України вбачається, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші вид звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерської обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документі - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно до вказаної статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
На підтвердження виконання вказаних правочинів позивачем надані копії договорів, видаткові та податкові накладні, акти приймання - передачі, звіти комісіонера, оборотно сальдова відомість, вантажно - митні декларації (а.с. 34-89).
Державна податкова інспекція у м. Житомирі вважає, що у позивача немає документального підтвердження фактичного отримання товару, а саме товарно-транспортних накладних. На підставі цього відповідач прийшов до висновку про нікчемність укладених між ДП «Житомирський ЛГЗ» та TOB «Грант» договорів, внаслідок чого донарахований податок на додану вартість.
Суд вважає, твердження відповідача, щодо нікчемності угод безпідставним, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам Закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Податковий орган, посилаючись на неможливість реалізації продукції контрагентами ДП "Житомирський ЛГЗ", відсутність товарно - транспортних накладних на перевезення товару вважає, що договори купівлі - продажу укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемними.
Слід зазначити, що однією з ознак, яка згідно з Цивільним кодексом України, впливає на дійсність правочину є наявність вільного волевиявлення тієї особи, що є саме учасником правочину.
Договори, укладені між «Житомирський ЛГЗ» та TOB «Грант» спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлене ними, не містить положень, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення сторін правочину є вільне і відповідає їхній внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦКУ, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем нікчемними угодами, підтверджено тим, що за цими угодами контрагент ТОВ «Грант» виконав повністю взяті на себе зобов'язання по продажу шкіряного напівфабриката, а в подальшому позивач через комісіонера реалізував даний товар іноземним контрагентам. Учасники цих господарських операцій у своїх бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.
Крім того, згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
На думку суду, при визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між «Житомирський ЛГЗ» та TOB «Грант» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Усі господарські операції, у тому числі щодо отримання товару від TOB «Грант» та передачу товару на комісію TOB «Хартманс», підтверджені первинними документами ДП «Житомирський ЛГЗ», у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV, які є підставою для податкового та бухгалтерського обліку.
Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених договорів є помилковими та такими, що не підтверджуються обставинами справи.
Щодо посилання відповідача, на відсутність товарно - транспортних накладних, як на підставу визнання нікчемності угод, суд зазначає наступне.
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідачем не взято до уваги умови договору №06/06/05 від 06.06.05 року, за якими місце постачання товару визначається окремими повідомленнями постачальником покупця, перехід товару фіксується відповідними актами прийому - передачі.
Крім того, умовами доповнення № 1 від 01.06.2010 року до договору комісії від 31.05.2010 року №3 (а.с. 113), з договору виключений п.п 1 п. 7.1 розділу 7 стосовно компенсації комісіонеру витрат на транспортування товару. Контрактом від 31.05.2010 року укладеним між комісіонером та покупцем компанією " EASTOON INK" та специфікацією №4 від 23.11.2010 року передбачено, що покупець отримує товар відповідно до умов «Інкотермс 2000» ЕXW - Житомир, ЕXW - Васильків, ЕXW - Київ, ЕXW - Бровари, ЕXW -Кременчуг, ЕXW -Новомиргород, ЕXW - Львів. Оскільки отримання товару від постачальника та передача його комісіонеру відбувалась в одному місці (з метою здешевлення ціни товару), а саме на підприємствах по переробці шкіри, то жодних ТТН не могло бути.
Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за квітень 2011 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку .... протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями
Пункт 201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.
Судом безспірно встановлено, що ДП «Житомирський ЛГЗ» на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів формувало податковий кредит. Жодних вказівок в акті перевірки щодо оформлення податкових накладних чи інших первинних документів всупереч вимогам законодавства не зазначено.
Водночас, висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення - рішення, щодо нікчемності договорів ґрунтуються лише на припущеннях, не підтверджених первинними документами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Слід також зазначити, що згідно з п.п. 1, 9 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, та вважає їх такими, що підлягають скасуванню.
Керуючись ч.3 ст.2, ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0002412301 від 26.07.2011р.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: І.Е.Черняхович
Повний текст постанови виготовлено: 17 лютого 2012 р.