"07" лютого 2012 р. м. Київ К-15776/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної інспекції по карантину рослин в Луганській області про визнання дій неправомірними та скасування актів перевірки,-
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради Луганської області за № 2 390 017 0000 001645 від 29.09.1999 року (свідоцтво серії ВОО за №925286) та внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій.
Державною інспекцією з карантину рослин 18.02.2009 року. 14.04.2009 року. 07.05.2009 року, відповідно по плану здійснення перевірок на 2 квартал 2009 року, оприлюдненого в мережі Інтернет на офіційному сайті відповідача, Наказу № 30 від 24.03.2009 року Державної інспекції по карантину рослин по Луганській області, на підставі ст. ст. 8, 9, 10. 11, 24, 30 зазначеного Закону України, Закону України від 05.04.2007 № 877-У «Про загальні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності». Порядку розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності у сфері карантину рослин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 947 було проведено перевірки виконання заходів з карантину рослин магазину «Дім Сад Огород», який належить позивачу, що підтверджується відповідними актами перевірок за № 003918, № 000052, № 003215.
Відповідно до посадової інструкції державного інспектора було проведено роз'яснення карантинних вимог та правил, запропоновано вжити відповідні заходи реєстрації в Державній службі з карантину рослин, що підтверджується актом від 18.02.2009 року за № 00391.
01.04.2009 року позивачу надіслано повідомлення про здійснення планового заходу згідно з п. 5.4. Закону України «Про загальні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності», а в період з 14 по 17 квітня 2009 року проводилася планова перевірка, згідно діючого законодавства , за наслідками якої складений акт від 17.04.2009 року за № 000052 про встановлені порушення ст..ст. 27 та 29 Закону України «Про карантин рослин», які полягають у відсутності реєстрації суб'єкта господарювання в Державній інспекції з карантину рослин та відсутність карантинного сертифікату на ввезені з Харківської області насіння овочевих та квіткових культур.
Відповідно до ст. 27 закону України «Про карантин рослин»та Наказу Міністерства аграрної політики України від 21 листопада 2006 року № 690, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.12.2006 року за № 1286/13160 «Про затвердження Порядку реєстрації осіб, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом та обігом об'єктів регулювання», всі особи, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом та обігом об'єктів регулювання зобов'язані здійснити реєстрацію своїх підприємств у відповідних державних інспекціях з карантину рослин ,а тому твердження апелянта про примушення виконання цих приписів з цього питання, які на її погляд не відповідають нормам закону, - колегія суддів не приймає.
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, твердження позивача про відсутність карантинного режиму в м. Рубіжне та в Харківській області не запроваджувалось спростовується розпорядженням Голови обласної державної адміністрації за № 1282 від 12.10.2007 року, зареєстрованого у Головному Управлінні юстиції у Луганській області за № 34/827 від 23.10.2007 р. «Про запровадження карантинного режиму по амброзії полинолистої та повитиці ОСОБА_3 на території області», дія якого розповсюджується на м. Рубіжне Луганської області без встановлення часу її застосування.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Харченко