"07" лютого 2012 р. м. Київ К-15860/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року у справі за позовом Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення штрафних санкцій ,-
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь позивача суму фінансових санкцій в розмірі 8000, 00 грн., в тому числі недоїмку в сумі 5333,40 грн. та штрафну санкцію за порушення порядку витрачання страхових коштів в сумі 2666,70 грн.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 зареєстрована як платник збору на обов'язкове соціальне страхування, що має робочу силу у Стаханівській міській виконавчій дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за № 440310002267.
На підставі трудового договору від 03 жовтня 2003 року укладеного між ОСОБА_4 і фізичною особою ОСОБА_5, остання працювала у відповідача в якості продавця і згідно розпорядження № 1 від 30.03.2005 року, наданого ПП ОСОБА_4, гр.. ОСОБА_5 була надана відпустка по догляду за дитиною з 30.03.2005 року по 10.01.2008 року.
28.07.2008 року Стаханівською міською виконавчою дирекцією Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності була проведена повторна перевірка цільового використання коштів Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності приватного підприємця - ОСОБА_4 за період з 01.01.2004 року по 01.04.2008 року за результатами якої було складено акт та встановлено, що за період з 01.01.2004 року по 01.01.2007 року ОСОБА_5 була нарахована допомога в сумі 5641, 40 грн., а саме, по вагітності та пологам - 1723, 69 грн., одноразова допомога при народженні дитини - 1550, 00 грн., допомога по догляду за дитиною до трьох років за період з 30.03.2005 року по 31.12.2006 року - 2367, 71 грн., але документи, які підтверджували б виплату допомоги ОСОБА_5 не були надані, за винятком виплати допомоги за 3 квартал 2006 року.
На підставі акту перевірки від 28.07.2008 року, позивачем було винесено рішення № 1087 від 13.08.2008р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування відносно ОСОБА_4 на суму 8000, 10 грн. і зазначене рішення відповідачем не оскаржувалося.
Відповідно до п.п. 4 п. 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»страхувальник зобов'язаний вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.
Статтею 30 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передбачено, що страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
За несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік.
29.03.2005 року ОСОБА_5 зверталася із заявою до відповідача про виплату допомоги по догляду за дитиною до трьох років, починаючи з 30.03.2005 року, але документів, які б підтверджували виплату допомоги ОСОБА_5, як підтверджується матеріалами справи, відповідачем не було надано.
Порядок здійснення виплати допомоги по вагітності та пологам передбачений ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Відповідно до ст.1 Закону загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.27 Закону одним з обов'язків страхувальника є вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.
Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону, і не залежить від страхового стажу.
Статтею 53 Закону передбачено при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону. Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.9 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим соціальним страхуванням, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26 вересня 2001 р., до середньої заробітної плати (доходу) включається заробітна плата (дохід) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.8.7. Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженої постановою правління фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності N 16 від 26.06.2001р. витрати коштів Фонду, які були проведені з порушенням законодавства і заподіяли йому збитки, не приймаються до заліку в рахунок страхових внесків і відшкодовуються за рахунок страхувальника.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 червня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Харченко