"07" лютого 2012 р. м. Київ К-30875/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Гончар Л.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії ,-
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в наданні позивачу дозволу на зняття з обліку в органах ДАІ та відчуження вищенаведеного автомобіля. Зобов'язано відповідача надати позивачу дозвіл на зняття з обліку в органах ДАІ та відчуження вищенаведеного автомобіля.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Головне управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є інвалідом І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3, виданим Суворовським управлінням праці та соціального захисту населення м. Одеси 23.10.2008 року.
На підставі договору дарування від 19 грудня 2005 року головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації було передано ОСОБА_4 гуманітарну допомогу у вигляді транспортного засобу -автомобіля марки «Ауді А6», 2001 року виготовлення, об'ємом двигуна 1781 куб. см., кузов № НОМЕР_1.
Зазначений автомобіль зареєстровано ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області 27.06.2006 року на ім'я ОСОБА_4 з відміткою «без дозволу собеса відчуж. та передача заборон.», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.
20.10.2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на зняття з обліку в органах ДАІ та продаж вищенаведеного автомобіля для отримання коштів на лікування.
30.10.2009 року головним управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації надано відповідь, якою позивачу відмовлено в наданні такого дозволу.
На момент отримання позивачем вищенаведеного транспортного засобу порядок забезпечення інвалідів автомобілями був затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»№ 999 від 08 вересня 1997 року.
Відповідно до пункту 42 наведеного порядку автомобілі, отримані органами соціального захисту населення як гуманітарна допомога, видаються інвалідам (за їх бажанням) безоплатно згідно з чергою за умови зняття з обліку для забезпечення автомобілем. Автомобіль, отриманий органом соціального захисту населення як гуманітарна допомога для конкретної фізичної особи, що перебуває на обліку для забезпечення автомобілем в органах соціального захисту населення, видається такій особі (за її згодою) незалежно від черги. При цьому вказаним Порядком не встановлювалася заборона для інвалідів на відчуження транспортних засобів, отриманих ними як гуманітарна допомога.
На виконання ст. 26 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», який набрав чинності з 01.01.2006 року, постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»№ 999 від 19 липня 2006 року було затверджено новий Порядок забезпечення інвалідів автомобілями.
Пунктом 42 Порядку встановлено, що у реєстраційних документах на автомобіль підрозділ МВС робить позначку про видачу автомобіля головним управлінням соціального захисту, а також про заборону відчуження автомобіля та передачі права керування автомобілем без дозволу цього головного управління.
Таким чином, положення щодо заборони відчуження інвалідом транспортного засобу, переданого останньому органами соціального захисту населення, передбачено в чинному законодавстві лише з 19 липня 2006 року, тобто з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»№ 999 від 19 липня 2006 року.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»№ 999 від 08 вересня 1997 року, ОСОБА_4 у 2006 році отримав на підставі договору дарування від 19.12.2005 року гуманітарну допомогу у вигляді транспортного засобу -автомобіля марки «Ауді А6», 2001 року виготовлення, об'ємом двигуна 1781 куб. см., кузов № НОМЕР_1, який був зареєстрований ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області 27.06.2006 року на ім'я позивача з відміткою «без дозволу собеса відчуж. та передача заборон.».
Позивачу було роз'яснено чинне законодавство з питання отримання гуманітарного автомобіля, та ознайомлено з тим, що автомобіль не підлягає подальшому продажу (зобов'язання від 09.12.2005 р.).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу»; гуманітарна допомога -цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб.
Частиною 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. При цьому ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Абзацом 3 статті 8 Закону України «Про гуманітарну допомогу»встановлено, що при митному оформленні товарів (предметів), що ввозяться як гуманітарна допомога, обов'язково проставляється у товаросупровідних документах, вантажних митних деклараціях клеймо «Гуманітарна допомога. Продаж заборонено», що завіряється печаткою митника.
Відповідно до пункту 4 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 1997 року № 999 безоплатне забезпечення інвалідів автомобілями провадиться головними управліннями праці та соціального захисту населення облдержадміністрацій на десятирічний термін експлуатації без права продажу, дарування і передачі іншій особі. Пунктом 11 зазначеного Порядку передбачено, що органи ДАІ в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу роблять такі помітки «Автомобіль виданий органами соціального захисту населення безплатно без права продажу, передачі та дарування іншій особі».
Відповідно до вимог п. 2 прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні»від 07.12.2000 року, роз'яснень, що містяться у листі Державної податкової адміністрації України від 01.06.2007 року за № 6622\5\17-0716 «Про оподаткування гуманітарної допомоги»та в наказі Державної митної служби України № 925 від 05.11.2007 року, транспортний засіб, раніше визнаний гуманітарною допомогою, може бути відчужений або переданий у володіння, або (та) у користування, або (та) у розпорядження іншій особі зі сплатою передбачених законодавством податків та зборів, за умови прийняття Комісією з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України відповідного рішення.
Оскільки на момент отримання позивачем автомобіля від органів соціального захисту населення діяв Порядок забезпечення інвалідів автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»№ 999 від 08 вересня 1997 року, який не передбачав заборону для інвалідів на відчуження транспортних засобів, отриманих ними як гуманітарна допомога, застосування до позивача положень нового Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями»№ 999 від 19 липня 2006 року, які фактично скасовують право інваліда на відчуження транспортного засобу, суперечить наведеним вище нормам Конституції України, а тому є неправомірним.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог, оскільки відмова в наданні позивачу дозволу на зняття з обліку в органах ДАІ та відчуження вищенаведеного автомобіля є правомірною.
Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-
Касаційну скаргу Головного управління праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2010 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.