07 лютого 2012 року м. Київ К-19505/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Гончар Л.Я.
Бим М.Є.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними, -
У грудні 2008 року Державна податкова інспекція у Тульчинському районі Вінницької області звернулася до суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій неправомірними.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Державна податкова інспекція у Тульчинському районі Вінницької області просить скасувати судові рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.11.2008 року Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 2-а-9186/07 про зобов'язання ДПІ Тульчинського району Вінницької області включити до висновку на бюджетне відшкодування ТОВ «Тульчинський консервний завод»податок на додану вартість за травень 2006 року в розмірі 261 551,60 грн.
27.11.2008р. директор ТОВ "Тульчинський консервний завод" звернувся із заявою до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області з проханням відкрити виконавче провадження, згідно Закону України "Про виконавче провадження" та виконати рішення в примусовому порядку.
Постановою головного державного виконавця Павліченка О.Я. від 01.12.2008р. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-9186/07 виданого 20.11.2008р.. Супровідним листом № 03-32/30236 від 01.12.2008р. головний державний виконавець Павліченко О.Я. направив постанову про відкриття виконавчого провадження для виконання сторонам виконавчого провадження, що передбачено ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження". Вказана вище постанова була отримана представником Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області 08.12.2008р., що підверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 5 ст. 11-1 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи. Позивач наданим правом не скористався.
16.12.2008р. головним державним виконавцем Павліченком О.Я. була винесена вимога за № 03-06/6802-6 в якій зобов'язано Державну податкову інспекцію у Тульчинському районі вжити невідкладних заходів на виконання вищевказаного рішення суду у строк до 22.12.2008р. та повідомити державного виконавця.
Постановою головного державного виконавця Павліченка О.Я. від 24.12.2008р. на ДПІ у Тульчинському районі накладено штраф за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду у розмірі 510 грн.. Супровідним листом від 24.12.2008р. за № 03-32/6871-6 копію постанови про накладення штрафу направлено на адресу податкової.
31.12.2008р. головним державним виконавцем винесена вимога за № 03-06/7013-6, в якій повторно вимагає боржнику (Державну податкову інспекцію у Тульчинському районі) виконати рішення суду по справі № 2-а-9186/07, виданого 20.11.2008р. Вінницьким окружним адміністративним судом, а саме включити до висновку на бюджетне відшкодування ТОВ "Тульчинський консервний завод" за травень 2006 року податок на додану вартість в сумі 261 551 грн. 60 коп. у строк до 16.01.2009р. та повідомити державного виконавця.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Під час здійснення виконавчих дій державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання виконавчого документ, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм цим Законом права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.
Частинами 1, 2 ст. 76 цього ж Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач не довів порушення свого права, яке підлягає судовому захисту, оскільки він не скористався наданими ЗУ "Про виконавче провадження" йому правами, а державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження діяв у межах своїх повноважень та у спосіб передбачений ЗУ "Про виконавче провадження".
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 січня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Харченко