07 лютого 2012 року м. Київ К-28946/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Гончар Л.Я.
Бим М.Є.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Українська академія банківської справи Національного банку України" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2010 року у справі за позовом Сумського міського центру зайнятості населення до Державного вищого навчального закладу "Українська академія банківської справи Національного банку України" про стягнення допомоги по безробіттю, -
У листопаді 2008 року Сумський міський центр зайнятості населення звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу "Українська академія банківської справи Національного банку України" про стягнення допомоги по безробіттю.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного вищого навчального закладу "Українська академія банківської справи Національного банку України" на користь позивача суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 1159 грн. 00 коп.
На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України" просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишенню без змін, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, яка працювала в Державному вищому навчальному закладі "Українська академія банківської справи Національного банку України", наказом ректора Української академії банківської справи Національного банку України № 282-ВК від 22.09.2005року була звільнена з роботи у зв'язку із закінченням строку дії контракту за п.2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.
03.10.2005 року ОСОБА_4 подала до Сумського міського центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання його працевлаштування.
Згідно наказу Сумського міського центру зайнятості від 03.10.2005 року №НТ051003 ОСОБА_4 був наданий статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю, що підтверджується витягом з наказів про прийняті рішення по даній особі ПК №185001005092600002.
21.11.2005 року Зарічним районним судом м. Суми за позовом ОСОБА_4 її було поновлено на роботі та стягнуто з Української академії банківської справи Національного банку України на користь позивача, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1072 грн. 15 коп., яка виплачена ОСОБА_4 в повному обсязі.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі вищевказаного рішення суду, наказом №363-вк від 22.11.2005 року ОСОБА_4 було поновлено на попередній роботі сторожа навчального корпусу №1 академії з 21.11.2005. Наказом №387-вк від 08.12.2005 року (на зміну наказу №363-вк від 22.11.2005 року) гр. ОСОБА_4 було поновлено на вищезазначеній посаді з дня звільнення. Крім того, зазначена сума була виплачена ОСОБА_4 в повному обсязі.
Наказом Сумського міського центру зайнятості ОСОБА_4 з 06.12.2005 року була знята з обліку як безробітна.
За період з 03.10.2005 року по 20.11.2005 року ОСОБА_4 Сумським районним центром зайнятості була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 1159 грн.00 коп.
18.01.2006 року Сумський міський центр зайнятості звернувся до відповідача з претензією про сплату суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітній ОСОБА_4 в сумі 1159 грн. 00 коп. у зв'язку з її поновленням на роботі за рішенням суду. Претензія позивача була залишена без задоволення.
Згідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року №803-XII, безробітний - це працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до пп. "в" ст. 25 вищезазначеного Закону держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм компенсації, в тому числі виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року за №1533-ІІІ, зокрема статтею 7, також передбачено такий вид забезпечення безробітного як допомога по безробіттю.
У передбаченому законом порядку ОСОБА_4, у зв'язку з її звільненням з роботи, було присвоєно статус безробітного і призначено виплату допомоги по безробіттю.
Згідно з п.п. 2 п.1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" виплата допомоги по безробіттю припиняється, в тому числі у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Внаслідок поновлення ОСОБА_4 на посаді сторожа навчального корпусу №1 академії на підставі рішення Зарічний районний суд м. Суми, дану особу було знято з обліку як безробітну та припинено здійснення виплати допомоги по безробіттю.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за час перебування на обліку в Сумському міському центрі зайнятості з 03.10.2005 року по 20.11.2005 року безробітній ОСОБА_4 була виплачена допомога по безробіттю в загальній сумі 1159 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", який набрав чинності з 01.01.2001 року, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду утримується із роботодавця. Пунктом 2 прикінцевих положень зазначеного вище Закону встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. В зв'язку з тим, що п. «б»ст.. 44 «Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки», затвердженого КМУ від 27.04.1998 року №578, яким передбачено, що безробітний, якого за рішенням суду поновлено на попередній роботі, зобов'язаний повернути кошти, одержані у вигляді допомоги по безробіттю, суперечить п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", в даній ситуації слід керуватися вищезазначеним законом, а саме -п. 4 ст. 35.
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що борг підлягає стягненню з відповідача згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття”.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-
Касаційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Українська академія банківської справи Національного банку України" відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Харченко