"02" лютого 2012 р. м. Київ К-17229/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" до Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про скасування рішення ,-
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2010 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про застосування до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 31 від 30 квітня 2009 року.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Державна інспекція з контролю за цінами в Сумській області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області було здійснено перевірку діяльності Відкритого акціонерного товариства "Сумигаз" правильності застосування цін при реалізації природного газу бюджетним установам, промисловим та комунально-побутовим споживачам, на підставі якого було складено акт від 27.04.2009 року № 127. На підставі акту перевірки від 27.04.2009 року щодо правильності застосування при реалізації природного газу бюджетним установам, промисловим та комунально-побутовим споживачам Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області прийнято рішення за № 31 від 30.04.2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Підставою прийняття даного рішення є те, що ВАТ "Сумигаз" при реалізації природного газу бюджетним установам, промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання застосовано вільні ціни (тарифи) за умовами запровадження для них режиму державного регулювання, а саме нараховувалась за спожитий природний газ бюджетним установам, промисловим споживачам та іншим споживачам врахуванням витрат НАК "Нафтогаз України" на реалізацію природного газу на рівні 87,43 грн., за 1000 тис.м.куб. (без ПДВ).
Зокрема, у період з 01.05.2008 року по 21.08.2008 року необґрунтовано одержана виручка склала 1080462,21 грн. (з ПДВ);
при нарахуванні плати за спожитий природний газ промисловим споживачам та бюджети ну установам, завищено граничний розмір ціни на природний газ, а саме, за період з 15.11.2008 року по 25.11.2008 року граничний розмір ціни на природний газ на рівні 1152 грн. за 1000 куб. м. (який введено в дію Постановою КМУ 30.10.2008 року № 998) замість 934,70 грн. за 1000 куб. м. (який діяв відповідно до Постанови КМУ від 19.12.2007 року № 1401). необґрунтовано одержано виручку в сумі 308068,86 грн.;
протягом січня 2009 року граничний розмір ціни на природний газ на рівні 2020.25 грн. за 1000 куб м (який введено в дію Постановою КМУ від 28.01.2009 року № 36) замість 1152 грн. за 1000 куб. м. (який діяв відповідно до Постанови КМУ від 30.10.2008 року №998), необґрунтовано одержано виручку в сумі 3947638,24 грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ВАТ "Сумигаз" працює за регульованим тарифом встановленим Національною комісією регулювання електроенергетики України і при формуванні відпускної ціни для споживачів враховує вартість газу отриманого від постачальника, тариф на транспортування та постачання природного газу, а також тариф на транспортування природного газу магістральними газопроводами.
Відповідно до договорів з постачальником природного газу - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вартість природного газу для бюджетних, промислових та комунально-побутових споживачів з 01.05.08 р. становила 1226,56 грн. з ПДВ за 1000 м. куб., включаючи: вартість газу - 1121,64 грн. з ПДВ за 1000 м. куб.; витрати НАК "Нафтогаз України" на реалізацію природного газу - 104,92 грн. з ПДВ за 1000 м. куб.
Кінцева відпускна ціна природного газу за договорами ВАТ "Сумигаз" з бюджетними та комунально-побутовими споживачами з 01.05.08 р. складала 1476,36 грн. з ПДВ за 1000 м. куб. природного газу, в тому числі: вартість газу -1226,56 грн. з ПДВ за 1000 м. куб.; цільова надбавка до вартості газу - 89,73 грн. з ПДВ за 1000 м. куб.; тариф на транспортування ВАТ - 75,84 грн. з ПДВ за 1000 м. куб.; тариф на постачання ВАТ - 35,52 грн. з ПДВ за 1000 м. куб.; тариф на транспортування магістральними газопроводами - 39.72 грн. з ПДВ за 1000 м. куб.
Відповідно до щомісячних актів прийому-передачі вартість природного газу, отриманого від постачальника складає 1022,13 грн. за 1000 м. куб. без ПДВ (з ПДВ 1226.56 грн. за 1000 м. куб.). Кошти від бюджетних установ та організацій, як оплата за спожитий природний газ, надходять на розподільчий рахунок, відкритий в уповноваженому банку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 р. № 247.
Основні принципи встановлення та застосування цін і тарифів та організація контролю за їх дотриманням на території України встановлено положеннями Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 03 грудня 1990 року № 507-12.
За приписами статті 189 Господарського кодексу України та статті 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення»в народному господарстві застосовуються вільні ціни та тарифи та регульовані ціни та тарифи.
Відповідно до статті 191 Господарського кодексу України державні фіксовані та регульовані встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також і продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єкта господарювання - природних монополістів.
Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьким винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларуванні зміни цін.
Статтею 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачено, що Кабінет Міністрів»України забезпечує здійснення державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Постановою Кабінету Міністрів України № 605 від 29 квітня 2006 року «Деякі питання діяльності НАК «Нафтогаз України»у редакції, що діяла з 01 січня 2008 року було встановлено з 1 січня 2008 року граничний рівень цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат на його реалізацію Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" на рівні 934,7 гривні за 1 тис. куб. метрів та граничний рівень цін для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 934,7 гривні
Пунктом 9 цієї Постанови витрати Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на реалізацією природного газу затверджуються Міністерством палива та енергетики за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки.
Щомісячно НКРЕ України своїм розпорядженням встановлює норматив розподілу коштів, які надійшли від установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів і уповноважений банк перераховує товариству кошти, розподілені за встановленим нормативом розподілу.
В щомісячних розпорядженнях та роз'ясненнях НКРЕ, щодо розрахунку нормативів перерахування коштів з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, що надійшли від бюджетних установ та організацій, Комісією включаються витрати НАК "Нафтогаз України" на реалізацію природного газу.
Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України" зазначено: що на Рішення комісії не поширюються дія Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерства та інших органів державної виконавчої влади" в частині встановлення цін і тарифів, за винятком цін і тарифів для населення, та на рішення Комісії щодо функціонування ринків, що регулюються комісією.
Відповідно до п.13 Указу Президента України "Питання Національної комісії регулювання електроенергетики України" від 21 квітня 1998 року № 335/98 Рішення Комісії, прийняті відповідно в межах її повноважень, є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, які здійснюють діяльність на оптовому ринку електроенергії, ринках газу, нафти та нафтопродуктів.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
За приписами пункту 4 статті 4 цього закону органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю), повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва, (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності, спосіб здійснення державного нагляду (контролю), санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контрою) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа встановлюються и.
Статтею 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення»передбачено, що державний контроль я т здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавств про захист економічної конкуренції.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, споживачів та іншими громадськими організаціями.
Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 і «Питання державної інспекції по контролю за цінами»Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтролбний Міністрові економіки.
Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить моніторинг цін і тарифів на товари і послуги споживчого ринку, узагальнює його результати, готує пропозиції щодо вжиття заходів стабілізації цінової ситуації; у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
Держінспекція відповідно до покладених на неї завдань, окрім іншого, надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Пунктом 9 постанови КМУ № 605 від 29.04.2006 із змінами та доповненнями "Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", передбачено включення в граничні рівнів цін на природний газ витрат НАК "Нафтогаз України" на реалізацію природного газу, які затверджується Міністерством палива та енергетики.
Вищезазначені витрати на рівні 104,92 грн. з ПДВ за 1000 м. куб. з 01.05.2008 року були встановлені наказом Міністерства палива та енергетики України № 247 від 25.04.2008 року.
Таким чином, ВАТ «Сумигаз»повну вартість природного газу, отриманого для реалізації бюджетним та комунально-побутовим споживачам за період з 01 травня по 21 серпня 2008 року перерахувало постачальнику відповідно до актів прийому-передачі від ДК "Газ України", а в розпорядженні ВАТ «Сумигаз»залишились тільки кошти отримані від наданих послуг в частині транспортування та постачання розподільними газопроводами відповідно, до доведеного НКРЕ тарифу.
За прямою вказівкою пункту 3 Наказу № 247 від 25.04.2008 року, зазначений наказ набирає чинності з 01.05.2008 року.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності міжвідомчого характеру вищезазначеного наказу.
Положення цього наказу направлені виключно на регулювання господарської діяльності НАК "Нафтогаз України" та дочірніх компаній у сфері газопостачання.
Тому, з приписів Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493 "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерства та інших органів державної виконавчої влади" вбачається, що Наказ Міністерства палива та енергетики України № 247 від 25.04.2008 року не підлягає державній реєстрації.
Постановою Кабінету Міністрів України № 998 від 30 жовтня 2008 року «Про внесення змін до Постанов Кабінету міністрів України від 29 квітня 2006 року № 605 та від 11 лютого 2008 року № 53»були внесені зміни, та з 15 листопада 2006 року граничний рівень цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів та промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання був встановлений на рівні 1152.00 грн.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України". постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом. набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
У випадках, передбачених законом, постанови Кабінету Міністрів України або їх окремі положення. що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими постановами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному віснику України, акти Кабінету Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.
Разом з цим, згідно з § 47 глави 1 розділу 6 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950, постанови Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950, постанови кабінету Міністрів України публікуються в офіційних виданнях -Офіційному віснику України та газеті «Урядовий кур'єр».
Постанова набирає чинності після її опублікування в тому офіційному виданні, яке вийшло раніше Постанова Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року № 998 була опублікована в офіційному друкованому виданні "Урядовий кур'єр" 26.11.2008 року № 222, тобто, зазначена постанова набрана гі з 26 листопада 2008 року (з дня офіційного опублікування).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99 у справі за конституційним зверненням Національного Банку України щодо офіційного тлумаченням положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про те, що загони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Харченко