"02" лютого 2012 р. м. Київ К-37557/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирського міського центру зайнятості -Виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року у справі за позовом Житомирського міського центру зайнятості -Виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_4 про стягнення коштів,-
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Житомирського міського центру зайнятості -робочого органу Виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 425 грн.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Житомирський міський центр зайнятості -Виконавча дирекція фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 перебувала на обліку в Житомирському центрі зайнятості як безробітна з 14.04.2008року по 27.02.2009року. Під час перебування на обліку відповідач отримала допомогу по безробіттю у сумі 4 378,63 грн.
Вважаючи відповідачку зайнятою особою, яка самостійно забезпечує себе роботою позивач видав наказ №306 від 132.03.2009 року про відшкодування нею коштів, виплачених як допомога по безробіттю у сумі 4 378,63грн.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_4 працювала в ВАТ «Крок»на посаді масажиста медпункту з 24.12.2007р. (наказ про прийом на роботу № 24 від 15.01.2007року) по 31.03.2008року (наказ про звільнення № 146-а) і отримала зарплату.
Крім того, вставлено, що 01.04.2008 року ОСОБА_4 перебувала у цивільно-правових відносинах з ВАТ «Крок»(цивільно - правова угода за № 6/3) і відповідно до виконаних робіт від 25.04.2008 року отримала кошти від підприємства за зроблену роботу у сумі 425 грн.
Пунктами 6-7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 357 від 20.03.2006р. передбачено, що уразі встановлення центром зайнятості належності особи, визнаної безробітною, до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечена моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що ОСОБА_4 не може бути визнано зайнятою особою, оскільки відповідач отримувала винагороду по цивільно-правовій угоді, а не заробітну плату по трудовому контракту, при цьому отримана винагорода була одноразовою та значно меншою прожиткового мінімуму, що свідчить про неможливість забезпечити собі гідні умови для життя.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
Касаційну скаргу Житомирського міського центру зайнятості - Виконавчої дирекції фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Харченко