"02" лютого 2012 р. м. Київ К-32025/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Чернігівської обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури Чернігівської області, Управління Держкомзему в Чернігівському районі Чернігівської області про зобов'язання прийняти рішення, яким вважати земельну ділянку як таку, що не має обмежень у використанні та приватизації як землі історико-культурного призначення,-
Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів № 551 від 17.11.1980 р. «Про взяття під державну охорону пам'яток археології, історії та культури» під державну охорону взято пам'ятки археології, історії та культури, що розташовані на території області, згідно з додатками № 1-3. Відповідно до списку пам'яток археології, історії та культури Чернігівської області місцевого значення як додатку № 3 до рішення № 551 від 17.11.1980 р. під № 612 значиться селище Улянівка -1 (Микитин Рів).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, селище Улянівка -1 (Микитин Рів) паспортизоване, та як зазначено в самому паспорті відкрите весною 1974 року.
З відповіді Головного управління земельних ресурсів у Чернігівській області вбачається, що факт належності земельної ділянки до земель історико-культурного призначення підтверджується висновком Чернігівської обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури від 02.11.2006 р. № 1376, листом Чернігівської обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури від 03.08.2007 р. № 1795 та витягом з державного земельного кадастру (довідка по формі 6-зем) від 25.10.2006 р.
Крім того, як вбачається з копії висновку до технічної документації від 27.11.2006 р., Чернігівський районний відділ земельних ресурсів погодив надання земельної ділянки в оренду строком на 49 років на умовах використання землі за цільовим призначенням позивачу, загальною площею 0,2765 га ріллі для городництва на території Улянівської сільської ради.
25.10.2006 року ОСОБА_4 була видана довідка про віднесення землі розміром 0,2765 га до земель історико-культурного призначення.
02.11.2006 року Чернігівською обласною інспекцією по охороні пам'яток історії та культури позивачу надано висновок, в якому зазначено, що земельна ділянка площею 0,2765 га розташована на землях історико-культурного призначення та інспекція погоджує відведення земельної ділянки в оренду за умови проведення земляних робіт (крім оранки до гл. 0,2 м.).
Як вбачається з матеріалів справи та з відповіді інституту археології, в якому пояснюється, що в інформації про розкопки було заявлено, що пам'ятка досліджена повністю.
Однак, у статті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мова йдеться про повне дослідження ранньослов'янського горизонту поселення «Улянівка-1»(Микитин Рів), яке займало меншу територію, ніж поселення і могильник більш ранніх горизонтів, які на той час залишалися недослідженими.
З відповіді державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області від 28.09.2009 р. вбачається, що підготовлено клопотання на ім'я голови Улянівської сільської ради з вимогою привести до норм чинного законодавства рішення сільської ради
Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам'ятки археології, що набули такого статусу відповідно до закону УРСР «Про охорону і використання пам'яток історії та культури»від 13.07.1978 р визнаються пам'ятками відповідно до цього закону.
Як вбачається зі ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини», інспекція має право визначати межі території пам'яток та встановлювати режими охорони останніх.
У відповідності до ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети і землі, на яких вони розміщені, є державною власністю.
В межах наданих повноважень інспекцію з охорони пам'яток історії та культури були встановлені охоронні обмеження та надано дозвіл на використання земельної ділянки площею 0,2765 га позивачу для сільськогосподарських потреб з глибиною оранки, яка не може перевищувати 0,2 м.
Згідно з ст. 37 Закону України «Про охорону культурної спадщини», будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовника зазначених робіт.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону культурної спадщини», вилучення пам'ятки з реєстру здійснюється лише у разі:
- якщо пам'ятку зруйновано;
- якщо пам'ятка археології, що не виявлена в наземних обсягових формах, досліджена на всій площі і по всій глибині культурного шару і при цьому не виявлено об'єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню;
- якщо пам'ятка втратила предмет охорони.
Перелік підстав для вилучення пам'ятки з реєстру у вказаній статті є вичерпним.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відсутні правові підстави для зобов'язання Управління держкомзему у Чернігівському районі та Чернігівської обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури прийняти рішення, яким вважати земельну ділянку 0,2765 га, зазначену у висновку Чернігівської обласної інспекції по охороні пам'яток історії та культури № 1376 від 02.11.2006 року та в рішенні Улянівської сільської ради від 30 липня 2007 року, як таку, яка не має обмежень у використанні та приватизації як землі історико-культурного призначення та правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Харченко