"02" лютого 2012 р. м. Київ К-22749/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного закладу "Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року у справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Закарпатській області до Державного закладу "Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція", треті особи: Міністерство охорони здоров'я України, Державна податкова адміністрація у Закарпатській області про стягнення економічних санкцій ,-
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 27 березня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Берегівської санітарно-епідеміологічної станції 315, 81 грн. необґрунтовано одержаної виручки та 632,00 грн. штрафу. В решті в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Берегівської районної санітарно-епідеміологічної станції 2397,00 гривень необґрунтовано отриманої виручки та 4794,00 гривні штрафу.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Державний заклад "Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція" просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2009 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, що в період з 06.11.2006р. по 07.11.2006р. головним державним інспектором по Виноградівському районі проведено перевірку Берегівської обласної державної санітарно-епідеміологічної станції на предмет дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату.
Згідно акту перевірки від 07.11.2006р. встановлено нарахування Чернівецькою обласною державною санітарно-епідеміологічною станцією непередбачених націнок, що призвело до завищення рівня тарифів, застосування вільних тарифів на роботи та послуги, а також застосування тарифів за непередбачені види платних послуг, що призвело до отримання закладом необґрунтованої додаткової виручки в розмірі 2397,28 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Державною інспекцією контролю за цінами в Закарпатській області прийнято рішення від 11.12.2006р. №103 про застосування до Берегівської районної державної санітарно-епідеміологічної станції економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком ПДВ, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.
Постановою КМ України №1351 від 27.08.2003р. «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»(в редакції до 11.05.2006р.) були затверджені тарифи (прейскуранти) на роботи та послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби. Тарифи включали податок на додану вартість, оскільки у постанові не було зазначене протилежне. Такі зміни, щодо затвердження тарифів без врахування сум податку на додану вартість, були внесені у зазначену постанову лише 11.05.2006р.
Таким чином, до тарифів на роботи і послуги відповідачем безпідставно нараховувались націнки в розмірі 20 відсотків, а тому рішення позивача про їх вилучення та застосування штрафних санкцій є правомірним.
Відповідно до п.п. 5 п. 5 Положення «Про Державну інспекцію з контролю за цінами», затвердженого Постановою КМУ від 13.12.2000 року №1819, Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції уповноважена приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Згідно зі ст. 8 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, державне регулювання цін і тарифів здійснюється як шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів, так і шляхом введення інших методів державного регулювання цін і тарифів.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ,-
Касаційну скаргу Державного закладу "Берегівська районна санітарно-епідеміологічна станція" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Харченко