"02" лютого 2012 р. м. Київ К-9113/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Харченка В.В.
Бим М.Є.
Чалого С.Я.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства транспорту та зв'язку України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року у справі за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах Державної адміністрації залізничного транспорту "Укрзалізниця" до Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання протиправним та скасування наказу ,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №14 від 10.01.2008 року «Про укладання (розірвання) контрактів»в частині укладання (розірвання) контрактів з керівниками усіх підприємств залізничного транспорту, визначених у розділі 4 переліку (за винятком начальників залізниць).
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Міністерство транспорту та зв'язку України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що Міністерством транспорту та зв'язку України видано наказ № 14 «Про укладення (розірвання) контрактів»від 10 січня 2008 року, яким затверджено перелік підприємств залізничного транспорту щодо яких Міністерство транспорту безпосередньо вирішує питання про наймання (звільнення) керівників, а також укладення (розірвання) з ними контрактів.
Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що даний наказ є протиправним, оскільки позбавляє Укрзалізницю функцій управління підпорядкованими підприємствами, які делеговані їй чинним законодавством.
За змістом статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Згідно частини першої статті 5 цього ж Закону Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Як визначає частина перша статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, укладають і розривають контракти з керівниками державних підприємств, установ, організацій і господарських структур та здійснюють контроль за їх виконанням.
Згідно статті 22 Закону України «Про транспорт»до складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні й постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.
За правилами статті 4 Закону України «Про залізничний транспорт»управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності, здійснюється органом управління залізничним транспортом -Державною адміністрацією залізничного транспорту України (далі - Укрзалізниця), підпорядкованим центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту.
За приписами частини першої пункту першого Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 262, Державна адміністрація залізничного транспорту (Укрзалізниця) є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Мінтрансзв'язку. А як передбачає підпункт 3 пункту четвертого вказаного Положення, Укрзалізниця здійснює функції з управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності та закріплене за підприємствами, в частині, зокрема, укладення і розірвання контрактів з керівниками підприємств (крім начальників залізниць).
За таких обставин твердження суду першої інстанції про те, що оскаржувані повноваження щодо укладення контрактів з визначеними керівниками підприємств залізничного транспорту належать Укрзалізниці є правильними, так як Укрзалізниця є уповноваженим органом управління у розумінні статті 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності».
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що наказ Мінтрансу № 14 «Про укладення (розірвання) контрактів»позбавляє Укрзалізницю функцій управління підпорядкованими підприємствами, які делеговані їй законодавством, тому і правомірно підлягає частковому скасуванню.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-
Касаційну скаргу Міністерства транспорту та зв'язку України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Харченко