"24" листопада 2011 р. м. Київ К-9366/09
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу спільного підприємства «Хлібокомбінат»(далі -СП «Хлібокомбінат»)
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009
у справі № 2-а-293/08 (22-а-6145/08)
за позовом СП «Хлібокомбінат»
до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі -Костопільська МДПІ)
про визнання неправомірними дій та повідомлень про податкову заставу.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання неправомірними дій Костопільської МДПІ щодо поширення права податкової застави на всі активи позивача, а також про визнання недійсними податкових повідомлень про податкову заставу від 29.07.1998 № 2540/23, від 27.08.1998 № 2910 та від 22.12.1998 № 5395/24.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2008 позов задоволено частково; дії відповідача щодо застосування права податкової застави на все майно та майнові права СП «Хлібокомбінат»за названими податковими повідомленнями визнано неправомірними; податкове повідомлення про податкову заставу від 29.07.1998 № 2540/23 визнано нечинним в частині поширення права податкової застави на все майно та майнові права СП «Хлібокомбінат»за винятком суми 59694 грн., податкове повідомлення про податкову заставу від 27.08.1998 № 2910 -за винятком суми 16177 грн., податкове повідомлення від 22.12.1998 № 5395/24 -за винятком суми 21424 грн.; в решті позову відмовлено. У прийнятті цього рішення суд першої інстанції виходив з того, що право податкової застави може поширюватися податковим лише на ті активи платника, вартість яких співрозмірна сумі податкового боргу такого платника.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009 назване рішення суду першої інстанції скасовано; в позові відмовлено з тих мотивів, що на момент звернення СП «Хлібокомбінат»до адміністративного суду з цим позовом спірне право податкової застави на активи позивача припинилося внаслідок погашення позивачем податкового боргу. Наведене, за висновком апеляційного суду, виключає наявність спірних правовідносин на час вирішення цього спору, а відтак і підстави для задоволення позову.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СП «Хлібокомбінат»просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду зі справи, посилаючись на помилкове скасування апеляційним судом правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції.
З огляду на нез'явлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги СП «Хлібокомбінат»з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу у сумі 59 694 грн., у розмірі 16199 грн. та у сумі 21424 грн. Костопільською МДПІ було прийнято спірні повідомлення, за якими було поширено право податкової застави на все майно та майнові права СП «Хлібокомбінат».
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення податковим органом принципу еквівалентності права податкової застави з сумою податкового боргу платника під час прийняття оспорюваних повідомлень, позаяк Костопільською МДПІ фактично було поширено право податкової застави на майно, вартість якого у декілька разів перевищувала зазначений розмір податкової заборгованості. Втім такий висновок суду не відповідає нормам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.
Так, пунктом 2 Указу Президента України від 04.03.1998 № 167/98 «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з дня виникнення податкової заборгованості все майно і майнові права платника податків, а щодо фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності - майно та майнові права, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності, перебувають у податковій заставі, крім майна і майнових прав, що відповідно до закону не можуть бути предметом застави, та основних фондів підприємства, визнаного у встановленому порядку казенним підприємством.
Податкова застава не потребує письмового оформлення. Орган державної податкової служби у триденний строк від дня виникнення податкової застави повідомляє у письмовій формі відповідного платника податків про податкову заставу належного йому майна та майнових прав.
В подальшому наведені приписи було відтворено у підпункті 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за змістом якого право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.
Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 наведений законодавчий припис було визнано неконституційним в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу. При цьому Конституційний Суд України зазначив, що розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність, як елемент принципу справедливості, передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.
Враховуючи наведене, з 24.03.2005, тобто з дати набрання чинності рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 року № 2-рп/2005, у податкових органів відсутнє право приймати рішення, спрямовані на поширення податкової застави на всі активи платника податків, позаяк з цієї дати право податкової застави може поширюватися лише на ті активи платника податків, що еквівалентні розміру його податкового боргу, а активи платника податків, вартість яких перевищує розмір його податкового боргу, звільняються з-під податкової застави.
Водночас, рішення податкових органів, прийняті до цієї дати, не можуть вважатися протиправними, оскільки прийняті на виконання конституційних на момент їх вчинення норм законодавства. Відповідно, у платника податків відсутнє право вимагати ревізії правомірності дій податкових органів, вчинених на реалізацію права податкової застави до 24.03.2005.
Відтак на момент прийняття оспорюваних повідомлень в силу частини другої статті 19 Конституції України податкові органи не лише мали право, а й були зобов'язані вживати заходів із поширення податкової застави на всі активи платника податків, оскільки саме таку вимогу містив пункт 2 Указу Президента України від 04.03.1998 № 167/98 «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами».
А тому підстави для задоволення цього позову відсутні.
І хоча мотивом для відмови у позові апеляційним судом помилково зазначено припинення права податкової застави на момент вирішення цього спору (адже погашення платником податкового боргу не виключає можливості аналізу правомірності поширення права податкової застави на всі активи платника) втім з огляду на правильність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції по суті спору підстав для її скасування не вбачається.
З таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу спільного підприємства «Хлібокомбінат»залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2009 у справі № 2-а-293/08 (22-а-6145/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.І. Костенко