Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-4267/11/0109
01.06.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Кучерука О.В. , Іщенко Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення в Київському районі м.Сімферополя на постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Тонкоголосюк О.В. ) від 28.03.11 у справі № 2а-4267/11/0109
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення в Київському районі м.Сімферополя (бульвар Франко 25, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)
про стягнення недоотриманої суми допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 28.03.2011 у справі № 2а-4267/11/0109 позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення в Київському районі м.Сімферополя - задоволено.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення в Київському районі м.Сімферополя на користь позивача недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 3598 грн.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення в Київському районі м.Сімферополя.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що відповідач вважає, що у відповідності з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 року №530 ним своєчасно та у повному обсязі виплачувалась пенсія позивачу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом ІІІ групи, має звання майора міліції та йому призначена пенсія згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», він отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в АР Крим.
Відповідно до довідки МСЕК, позивачу безстроково встановлена друга група інвалідності за захворюванням пов'язаним з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 1.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС -громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків та потерпілі від Чорнобильської катастрофи -громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 2 Порядку віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 1992 року № 674 до 1 категорії відносяться громадяни із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї -інваліди з числа учасників ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з відповідною аварією, випробуванням або військовим навчанням, а також хворі на променеву хворобу внаслідок участі у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Статтею 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”встановлений перелік пільг та компенсації громадянам, які віднесені до категорії 1.
Відповідно до статті 54 Закону право на отримання державної пенсії мають лише особи, віднесені до категорії 1, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, особам, віднесеним згідно з Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”до 1 категорії, надано право на отримання державних пенсій, а також визначеного переліку пільг та компенсацій. Державна пенсія є заходом соціального захисту конкретних категорій осіб.
Таким чином, після прийняття Конституційним судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим повинно було розраховувати розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах, встановлених статтями 50, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 року №530.
Колегія суддів зазначає, що у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 4 мінімальних пенсій за віком, що повністю узгоджується з вимогами частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судовою колегією не приймаються до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що порядок обчислення пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а ні постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача в частині нарахування щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах, встановлених статтями 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення в Київському районі м.Сімферополя -залишити без задоволення.
2. Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 28.03.11 у справі № 2а-4267/11/0109 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис О.В.Кучерук підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська