Копія
Іменем України
Справа № 2а-7804/11/0170/4
01.11.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Кучерука О.В. , Щепанської О.А.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
за участю сторін:
представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_1, довіреність № 2160 від 08.07.2011
представник відповідача, Ради міністрів Автономної Республіки Крим- ОСОБА_3, довіреність № 01-01/409 від 24.02.2011
представник третьої особи, Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим- не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 04.08.2011 у справі № 2а-7804/11/0170/4
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Ради міністрів Автономної Республіки Крим (пр-т Кірова, 13, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95005)
третя особа: Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим (вул. Семашко, 8, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95026)
про визнання незаконною та скасування постанови
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2011 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Ради міністрів Автономної Республіки Крим про визнання незаконною та скасування постанови.
На зазначене судове рішення від ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що Кримська республіканська установа «Кардіологічний клінічний диспансер»- є лікувально-профілактичним закладом, що належить Автономної Республіки Крим, що підтверджується підпунктом 1.1 пункту 1 Статуту Кримської республіканської установи «Кардіологічний клінічний диспансер».
Позивач- ОСОБА_2 є працівником Кримської республіканської установи «Кардіологічний клінічний диспансер».
Рада міністрів Автономної Республіки Крим прийняла постанову від 31.05.2011 №243 «Про створення Кримської республіканської установи «Клінічне територіальне медичне об'єднання «Університетська клініка»в частині реорганізації Кримської республіканської установи «Кардіологічний клінічний диспансер»шляхом його злиття з Кримською республіканською установою «Клінічна лікарня ім.Н.А.Семашко»і Кримською республіканською установою «Діагностичний центр»і створенням на їх базі Кримської республіканської установи «Клінічне територіальне медичне об'єднання «Університетська клініка».
Заявником апеляційної скарги не враховано, що ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, виділення, перетворення, поділ) установи здійснюється за рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, що повністю відповідає приписам Статутів Кримської республіканської установи «Кардіологічний клінічний диспансер», Кримської республіканської установи «Клінічна лікарня ім.Н.А.Семашко», Кримської республіканської установи «Діагностичний центр».
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.05.2011 №367-6/11 надана згода Раді міністрів Автономної Республіки Крим на створення Кримської республіканської установи «Клінічне територіальне медичне об'єднання «Університетська клініка»шляхом злиття Кримської республіканської установи «Клінічна лікарня ім.Н.А.Семашко»і Кримської республіканської установи «Діагностичний центр».
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
Заявником апеляційної скарги не надано доказів того, що спірна постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 31.05.2011 №243 «Про створення Кримської республіканської установи «Клінічне територіальне медичне об'єднання «Університетська клініка»в частині реорганізації Кримської республіканської установи «Кардіологічний клінічний диспансер»шляхом його злиття з Кримською республіканською установою «Клінічна лікарня ім.Н.А.Семашко»і Кримською республіканською установою «Діагностичний центр»і створенням на їх базі Кримської республіканської установи «Клінічне територіальне медичне об'єднання «Університетська клініка»не відповідає вказаним принципам (критеріям).
Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що спірною постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим скорочено мережу закладів охорони здоров'я, що суперечить вимогам статті 49 Конституції України, згідно якої існуюча мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я не може бути скорочена, оскільки заклади охорони здоров'я не ліквідовані, новою юридичною особою буде здійснюватися весь комплекс послуг щодо медичного забезпечення населення. Більш того, мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я не затверджена якимось актом, а тому не можливо стверджувати про її скорочення.
Помилковими вважаються посилання в апеляційній скарзі на порушення відповідачем вимог статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», згідно яким інші центральні органи виконавчої влади мають право припинити діяльність будь-якого закладу охорони здоров'я у разі порушення ним законодавства про охорону здоров'я, невиконання державних вимог щодо якості медичної допомоги, оскільки вказана норма не передбачає, що виключно тільки з цих підстав можливе припинення діяльності закладу охорони здоров'я.
Не приймаються до уваги судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що спірна постанова суперечить Положенню про обласний кардіологічний диспансер, яке затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.12.1992 №206 «Про заходи щодо поліпшення організації та підвищення якості кардіологічної допомоги населенню України», так як відповідно до цього положення кардіологічний диспансер організовується в установленому порядку один в області, у зв'язку з недоведеністю, оскільки вказаний наказ Міністерства охорони здоров'я України не зареєстрований у Міністерстві юстиції України.
Не заслуговують на увагу твердження в апеляційній скарзі щодо порушення в майбутньому права позивача на працю у разі реалізації спірної постанови, тому що постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 31.05.2001 №243 «Про створення Кримської республіканської установи «Клінічне територіальне медичне об'єднання «Університетська клініка»в частині реорганізації Кримської республіканської установи «Кардіологічний клінічний диспансер»шляхом його злиття з Кримською республіканською установою «Клінічна лікарня ім.Н.А.Семашко»і Кримською республіканською установою «Діагностичний центр»не скасовує права позивача на працю та не обмежує вказане право, оскільки у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується, що повністю узгоджується з вимогами частини третьої статті 36 Кодекс законів про працю України.
Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2011 у справі № 2а-7804/11/0170/4 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис О.В.Кучерук підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Г.М. Іщенко
Повний текст судового рішення
виготовлений 07 листопада 2011 року