ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
22 квітня 2010 року < Час проголошення > № 2а-2238/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
судді: Пісоцької О.В.
за участю:
секретаря
судового засідання Кузьменкової С.П.,
за участю представників:
- Державної податкової адміністрації України -Лифаря Д.В.,
- Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - Рекашової А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу
за позовною заявою Державної податкової адміністрації України
доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
провизнання неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу і вимоги,
Державна податкова адміністрація України (далі -ДПА України, позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС, відповідач), в якій просить визнати неправомірними та скасувати постанову державного виконавця Департаменту ДВС Кузьменка О.С. про накладення штрафу №13512931 та вимогу заступника директора Департаменту ДВС Пелиха О.А., винесені 08 лютого 2010 року.
В обґрунтування позову ДПА України послалася на те, що державний виконавець не мав підстав виносити постанову про накладення штрафу, оскільки, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2009 року про відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №13512931 оскаржено в апеляційному порядку, і тому остання не набрала законної сили.
Крім того, листом від 25 липня 2009 року позивач звернувся до Департаменту ДВС з проханням роз'яснити порядок виконання рішення суду. Натомість листом від 12 серпня 2009 року, отриманий позивачем 18 листопада 2009 року, Департамент ДВС повідомив, що відсутні підстави для звернення до суду з відповідним роз'ясненням.
16 лютого 2010 року ДПА України подано заяву до Одеського окружного адміністративного суду про роз'яснення судового рішення у справі №2-а-13343/08/1570, за яким видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження.
Щодо вимоги від 08 лютого 2010 року, підписаної начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Пелихом О.А., то позивач вважає, що такі дії вказаної посадової особи є неправомірними, оскільки 25 січня 2010 року матеріали виконавчого провадження передані для подальшого розгляду державному виконавцю Кузьменку О.С., який має право підпису вимог у виконавчому провадженні №13512931.
Позивач стверджує, що одночасне підписання вимоги про виконання рішення та постанови про накладення штрафу позбавило ДПА України можливості виконати чи оскаржити вказану постанову.
У судовому засіданні представник ДПА позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Департамент ДВС позов не визнав та заперечував проти його задоволення.
В судовому засіданні представник Департаменту ДВС зазначив, що постанова від 01 липня 2009 року про відкриття виконавчого провадження №10880468 не скасована, а дії державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження є обов'язковими лише у випадках, передбачених нормами чинного законодавства, до яких оскарження дій державного виконавця та звернення з заявою про роз'яснення судового рішення не віднесені. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», правом державного виконавця є саме подання до суду заяви про роз'яснення судового рішення.
Враховуючи вимоги статей 5, 24, 87 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, а у разі невиконання без поважних причин рішення у строк, встановлений державним виконавцем, винести відповідну постанову про накладення штрафу на боржника.
Представник відповідача зазначив, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та порушення перед судом клопотання про кримінальну відповідальність.
Оскільки позивач не виконує судового рішення та вимог державного виконавця у визначені строки, постанова про накладення штрафу на ДПА України у розмірі 510грн. 00коп. є правомірною.
Підписання начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Пелихом О.А. вимоги від 08 лютого 2010 року, як вважає представник відповідача, не порушує жодної норми чинного законодавства та не може впливати на право ДПА України виконати або оскаржити останню або постанову про накладення штрафу від 08 лютого 2010 року.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 31 березня 2010 року у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 19 Конституції України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено принцип законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Повноваження відповідача у спірних правовідносинах регламентуються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-ХІV (далі -Закон №606-ХІV), Законом України «Про державну виконавчу службу»від 24 березня 1998 року №202/98-ВР, Інструкцією про проведення виконавчий дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 199 року №74/5 тощо.
Як встановлено під час судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, 01 липня 2009 року постановою Департаменту ДВС відкрито виконавче провадження ВП №13512931 за виконавчим листом, виданим 22 червня 2009 року Одеським окружним адміністративним судом на підставі постанови останнього від 18 червня 2009 року в частині зобов'язання боржника (ДПА України) поновити ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6, стягувач) на посаді першого заступника голови -начальника Управління податкової міліції ДПА в Черкаській області. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді підлягала негайному виконанню. Постановою державного виконавця боржнику встановлено строк добровільного виконання рішення суду -сім днів з моменту її отримання.
23 липня 2009 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, в задоволенні якого рішенням суду від 11 серпня 2009 року відмовлено у повному обсязі. Доказів оскарження вказаної постанови в апеляційному порядку позивач суду не надав.
27 липня 2009 року до Департаменту ДВС надійшов лист №3884/5/26-6116 від 25 липня 2009 року, в якому боржник просить державного виконавця звернутися до суду з заявою про роз'ясненням резолютивної частини рішення суду, оскільки посаду, на яку необхідно поновити ОСОБА_6, займає інша особа.
12 серпня 2009 року відповідач листом за №10236-0-33-09/25/05 роз'яснив, що законні підстави для звернення державного виконавця до суду відсутні, а виконавчі дії мають відповідати вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
07 серпня 2009 року до Департаменту ДВС надійшла заява ДПА України про зупинення виконавчого провадження, у зв'язку з оскарженням дій державного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №13512931.
Постановою заступника директора Департаменту ДВС Пелихом О.А. від 25 січня 2010 року передано матеріали виконавчого провадження ВП №13512931 для подальшого їх виконання Кузьменком О.С., який постановою від 05 лютого 2010 року прийняв їх до виконання.
08 лютого 2010 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штраф у розмірі 510грн. у виконавчому провадженні ВП №13512931.
Також 08 лютого 2010 року Департаментом ДВС супровідним листом №Б-17263-25/5 на адресу ДПА України направлено вимогу щодо виконання рішення суду, підписану заступником директора Департаменту ДВС Пелихом О.А., в якій останнім встановлено позивачу семиденний строк для надання інформації у письмовому вигляді про наслідки виконання виконавчого листа від 22 червня 2009 року №2а-13343/08/1570.
Оскаржувана постанова на адресу позивача надійшла 11 лютого 2010 року, а тому десятиденний строк для її оскарження, передбачений частиною другою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 46 Закону №606-ХІV, не пропущено.
Статтею 5 Закону №606-ХІV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно з вимогами статті 24 Закону №606-ХІV державний виконавець у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа, якщо останній відповідає вимогам законодавства та не закінчився строк його пред'явлення, зобов'язаний відкрити виконавче провадження та прийняти постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.
Статтею 25 Закону №606-XIV визначено строки вчинення виконавчих дій, зокрема, рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню, державний виконавець має виконати у двомісячний строк.
Дотримання строків вчинення виконавчих дій є обов'язком державного виконавця, безпідставне порушення яких не допускається.
Порядок виконання рішення про поновлення на роботі встановлений статтею 77 Закону №606-ХІV. Так, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. З пояснень представників сторін вбачається, що боржник з питань строків поновлення працівника на посаді за рішенням суду був обізнаний, а постанова Одеського окружного адміністративного суду у справі №2-а-13343/08/1570 проголошувалась 18 червня 2009 року у присутності його представника.
Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного акту органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Разом з тим, на час прийняття відповідачем спірної постанови про накладення штрафу позивач не вчиняв будь-яких дій, направлених на виконання виконавчого листа №2а-13343/08/1570 та вимог державного виконавця.
Статтями 34, 35 Закону №606-ХІV встановлено обставини, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження. Зупинення виконавчого провадження у зв'язку з оскарженням дій державного виконавця є лише правом державного виконавця, а не обов'язком.
Згідно зі статтею 28 Закону №606-ХІV у разі, якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.
Тобто, законом визначено, що звернення державного виконавця з заявою про роз'яснення судового рішення є правом останнього, а не обов'язком, а тому нерозуміння боржником судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, не може визначати дії державного виконавця як протиправні. Крім того, суд вважає посилання позивача в обґрунтуваннях позовних вимог на неможливість виконання судового рішення хибними, оскільки лише 16 лютого 2010 року ДПА України подано до суду відповідну заяву, тоді як лист Департаменту ДВС №10236-0-33-09/25/05 отримано значно раніше.
Дійсно, відповідачем не доведено, що лист від 12 серпня 2009 року №10236-0-33-09/25/05 направлено до позивача у строки, визначені Законом №606-ХІV, проте, враховуючи пояснення боржника щодо отримання відповіді саме 18 листопада 2009 року, суд вважає, що у ДПА України було достатньо часу для звернення до суду з відповідною заявою про роз'яснення судового рішення або вчинення дій, направлених на виконання вимог державного виконавця.
Не залишається поза увагою суду і та обставина, що 13 січня 2010 року ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду постанову від 18 червня 2009 року у справі №2-а-13343/08/1570 залишено без змін, апеляційні скарги сторін - без задоволення. Тобто, суд апеляційної інстанції фактично визначив правомірність прийнятого рішення судом першої інстанції та доцільність його виконання.
Згідно з частиною першою статті 87 Закону №606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
Позивачем не надано доказів поважності невиконання судового рішення у встановлений державним виконавцем строк, не доведено протиправності вчинених державним виконавцем дій, а тому суд дійшов висновку про їх правомірність та законність винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 510грн. 00коп.
Що стосується вимоги від 08 лютого 2010 року №Б-17263-25/5 заступника директора Департаменту ДВС -начальник відділу примусового виконання рішень ОСОБА_5, то останній наділений повноваженнями державного виконавця, а тому має повноваження щодо її підписання. Винесення вказаної вимоги одночасно з постановою про накладення штрафу не порушує жодного права боржника, а лише спрямовується на подальше усунення порушень законодавства у даному виконавчому провадженні. Так, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог і в цій частині позову.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників позивача та відповідача, надані під час розгляду справи, суд вважає, що ДПА України необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-71, 86, 159-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
Відмовити Державній податковій адміністрації України у задоволенні позову у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Пісоцька