ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
09 лютого 2012 року 11 год. 28 хв. № 2а-1379/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Блажівської Н. Є, при секретарі судового засідання Томилець Ю.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»
до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві
провизнання протиправною, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 9 лютого 2012 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (надалі -також «Позивач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві (надалі -також «Відповідач») про визнання протиправними дій головного державного виконавця державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві Козака Романа Павловича щодо відмови в прийнятті до провадження виконавчого документу; скасування постанови головного державного виконавця державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві Козака Романа Павловича про відмову у відкритті виконавчого провадження (про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 30374488 від 16 грудня 2011 року; зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління у місті Києві прийняти до виконання виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 №2084 від 10.05.2011р і відкрити виконавче провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Позовні вимоги мотивовані тим, що Постанова Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління у місті Києві від 16 грудня 2011 року ВП №30374488 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) є протиправною, так як не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, при поданні заяви про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом-виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 10.05.2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №2084 та вчиненого на підставі протесту про не оплату простого векселю серії АА №2117049 про стягнення із ТОВ «Оранта»на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» боргу у розмірі 194 357 грн. 56 коп., Позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства України.
Представник Позивача також звернув увагу на порушення Відповідачем визначених чинним законодавством України строків вчинення виконавчих дій.
Представник Відповідача - Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що Постанова Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління у місті Києві від 16 грудня 2011 року ВП № 30374488 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) з виконавчого напису ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, є законною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (частина 1 статті 17 Закону).
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 17 Закону відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема такі виконавчі документи: виконавчі написи нотаріусів.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 19 Закону).
Як встановлено Судом, 16 листопада 2011 року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»звернулося до Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом -виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 10 травня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за №2084 та вчиненого на підставі протесту про не оплату простого векселю серії АА №2117049 про стягнення із ТОВ «Оранта»на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» боргу у розмірі 194 357 грн. 56 коп.
Відповідно до статті 25 Закону Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Статтею 26 Закону визначено підстави відмови у відкритті виконавчого провадження. Так, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема у разі: якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом (частина 2 статті 26 Закону).
Постановою Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 30374488 від 16 грудня 2011 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 2084, виданого 10 травня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення із ТОВ «Оранта»на користь ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» боргу у розмірі 194 357 грн. 56 коп.
Супровідним листом № 2058/11 від 16 грудня 2011 року Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві направив на адресу Позивача постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.
На думку Позивача, дії Відповідача щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа) та Постанова Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 30374488 від 16 грудня 2011 року є протиправними, а тому вказана постанова підлягає скасуванню.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, є, зокрема, визнання протиправною та скасування Постанови Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 30374488 від 16 грудня 2011, як рішення суб'єкта владних повноважень. Відтак, завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
Як випливає зі змісту Постанови Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 30374488 від 16 грудня 201 (надалі -також «оскаржувана постанова»), підставою відмови Позивачу у прийнятті виконавчого документа до виконання та відкритті виконавчого провадження Відповідачем зазначено недотримання ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» п.7 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме пред'явлено виконавчий документ, який 17 жовтня 2011 року був повернутий стягувачу за його заявою згідно до п.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
В той же час, Суд з метою повного та всебічного розгляду справи звертає увагу на те, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд, враховуючи системний аналіз чинного законодавства України, вважає за необхідне зазначити, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права стягувачів на подачу виконавчих документів, їх повернення, виконання та обов'язку Відповідача щодо прийняття виконавчих документів до виконання, засновані на принципі юридичної визначеності.
Під принципом юридичної визначеності Суд розуміє, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень, якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті.
Так в п. 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Тобто законодавцем закріплено право стягувачів повторно пред'являти виконавчий документ до виконання, в тому числі за умов п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, якщо держава схвалила певну концепцію, в даному випадку це стосується повернення виконавчого документа стягувачу та не позбавлення його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, то суб'єкт владних повноважень вважатиметься таким, що діє протиправно, якщо він відступить від встановлених обов'язків, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у суб'єктів відповідних правовідносин стосовно суворого додержання суб'єктом владних повноважень такої політики чи поведінки.
В контексті особливостей закріпленого практикою Європейського Суду з прав людини принципу юридичної визначеності, Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження»надання можливості стягувачу повторно пред'явити виконавчий документ до виконання є підставою для виникнення у Позивача обґрунтованих очікувань щодо належного дотримання суб'єктом владних повноважень покладеного на нього законом обов'язку та не порушення ним прав стягувачів.
Закріпивши вищезазначену вимогу, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити додержання прав стягувачів в відносинах з Державною виконавчою службою.
Тобто, між Позивачами і державою (в особі Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві у спірних правовідносинах) встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері суспільної діяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити дотримання прав та інтересів стягувачів.
Відтак, враховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваної Постанови ВП № 30374488 від 16 грудня 2011 року Відповідачем було порушено щодо Позивача принцип юридичної визначеності та обґрунтованих сподівань.
Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству дії та рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа), передусім, досліджує їх на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, а, зокрема, принципу обґрунтованості, закріпленому в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Закріплений частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип обґрунтованості вчинених дій та прийнятого рішення, тобто вчинення дій та прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх вчинення та прийняття, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Несприятливе для особи рішення, в тому числі рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження, повинно бути мотивованим та ґрунтуватися на системному аналізі норм чинного законодавства України.
Таким чином, перевіряючи заву особи про відкриття виконавчого провадження та відповідність поданого виконавчого документу вимогам чинного законодавства, Відповідач повинен був у спірних правовідносинах системно застосовувати положення Закону України «Про виконавче провадження».
Відтак, враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про те, що висновок Відповідача про неможливість виконання пред'явленого виконавчого документу з підстав передбачених п.7 ч.1 ст.26 Закону є таким, що суперечить принципу обґрунтованості висновків суб'єкта владних повноважень, а відтак напряму протирічить ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, Суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 26 Закону визначено, що про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом.
Судом встановлено, що в спірних правовідносинах Відповідачем порушено вимоги частини 2 статті 26 Закону, оскільки заяву Позивача про відкриття виконавчого провадження (з оригіналом виконавчого документу) отримано Відповідачем 16 листопада 2011 року (що підтверджується відповідним реєстраційним написом на заяві), тоді, коли постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) винесено Відповідачем 16 грудня 2011 року, тобто, з порушенням визначеного законом 3-денного строку.
В той же час, в порушення вимог частини 2 статті 26 Закону (щодо надсилання копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження не пізніше наступного дня після її винесення) Відповідачем направлено копію постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) лише 13 січня 2012 року.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, Суд приходить до висновку про те, що порушення Відповідачем імперативно встановленого строку для прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та порушення строку щодо надсилання вказаної постанови стягувачу (Позивачу у спірних правовідносинах) в сукупності з порушенням принципу обґрунтованих очікувань є достатніми правовими підставами для скасування Постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП №30374488 від 16.12.2011р.
Щодо решти позовних вимог -Суд звертає увагу на наступне.
Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які реально поновлюють порушене право особи в сфері публічно-правових відносинах.
Крім того, адміністративний суд відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України не вирішує вимоги особи на майбутнє.
Відтак, зокрема, позовна вимога про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві прийняти до виконання виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і відкрити виконавче провадження є необґрунтованою, оскільки немає підстав вважати, що Відповідач буде в подальшому діяти всупереч вимогам чинного законодавства України.
В той же час, Суд звертає особливу увагу Відповідача на те, що Відділ державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві, при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та чинним законодавством України, а також з урахуванням закріплених частиною 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв.
Отже, задоволення позовної вимоги про скасування Постанови Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 30374488 від 16 грудня 2011 року є достатнім і належним способом захисту порушених прав Позивача в сфері публічно-правових відносин з Відповідачем.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 181 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Скасувати Постанову головного державного виконавця державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві щодо відмови у відкритті виконавчого провадження (ВП №30374488 від 16.12.2011року).
3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська