ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 грудня 2011 року < Час проголошення > № 2а-14884/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шейко Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Український фонд міжнародного молодіжного співробітництва "Лідер"
до Київська міська рада
про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, Київської міської ради, в якому просив визнати нечинним пункт 4 рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 24 грудня 2009 року №36/14 "Про внесення змін до деяких рішень з питань приватизації об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва" - у частині, що стосується Українського фонду міжнародного молодіжного співробітництва "Лідер".
Позовні вимоги вмотивовані тим, що, на думку позивача, Голосіївська районна у м. Києві рада не вправі була змінювати чи скасовувати своє раніше прийняте рішення, не враховуючи при цьому, що між Радою та позивачем вже виникли певні правовідносини, юридичну силу яким надало рішення Ради від 20.11.2008 р. №27/08.
Відповідач, Київська міська рада, як правонаступник Голосіївської районної у місті Києві ради свого відношення до позову не висловив, оскільки не зміг надати відповідні пояснення з приводу оскаржуваного рішення Голосіївської районної у м. Києві ради та підстав його прийняття, у зв'язку з відсутністю відповідних документів у Київраді. Оскільки Голосіївська районна у м. Києві рада не виключена з Єдиного державного реєстру, як припинена, представник Київської міської ради вважав належним відповідачем у справі саме Голосіївську районну у місті Києві раду.
Залучена в якості відповідача - 2, Голосіївська районна у місті Києві рада, свого відношення до позову не висловила. В судове засідання представник відповідача -2 не з'являвся, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
В той же час, згідно п. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до п. 30 ст. 26 згаданого Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищнох, міської ради вирішуються такі питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності майна; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Згідно п. 4 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємств до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації, відповідно до п.5 цієї ж статті 7 Закону, орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі.
Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли:
- особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом;
- є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства;
- не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно з рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради від 20 листопада 2008 року №27/08 "Про перелік об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва, які підлягають приватизації шляхом "викупу", об'єкт нерухомості, а саме нежиле приміщення загальною площею 39,3 кв.м, розташоване за адресою вул. Червоноармійська,44 у м. Києві включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу - Українським фондом міжнародного молодіжного співробітництва "Лідер".
Як було встановлено судом, нежитлове приміщення за адресою вул. Червоноармійська,44 у м. Києві до прийняття рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 20 листопада 2008 року №27/08 і по теперішній час знаходиться в оренді у позивача.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.
Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації (ч. 2 ст. 8 Закону).
Статтею 23 Закону визначено, що після підготовки об'єкта до приватизації між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації укладається договір купівлі-продажу цього об'єкту та складається акт приймання-передачі зазначеного майна.
Пунктом 4 рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 20 листопада 2008 року №27/08 було доручено Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва здійснити приватизацію об'єктів, перелічених у додатку.
Пункт 5 вказаного рішення містив застереження, що у разі невиконання рішення Голосіївської районної в м. Києві ради протягом трьох років рішення втрачає чинність по відношенню до осіб, зазначених в даному рішенні та додатку до нього.
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі договору від 21 грудня 2009 року №52-0, укладеного між Українським фондом міжнародного молодіжного співробітництва "Лідер", Голосіївською районною в м. Києві радою та суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр незалежної експертизи", проведено оцінку нежилого приміщення площею 39,3 кв.м, розташованого за адресою вул. Червоноармійська,44 у м. Києві.
Крім того, матеріали справи містять звернення позивача до Голосіївської районної в м. Києві ради від 21.05.2010 та від 20.07.2010 року з проханням повідомити вартість об'єкта на час звернення та інші відомості, необхідні для укладення договору купівлі-продажу.
Проте, позивачу було повідомлено, що рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради від 24 грудня 2009 року №36/14 "Про внесення змін до деяких рішень з питань приватизації об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва" були внесені зміни до рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 20 листопада 2008 року №27/08, а саме скасовано п. 1 додатку до рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 20 листопада 2008 року №27/08 "Про перелік об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва, які підлягають приватизації шляхом "викупу" (Український фонд міжнародного молодіжного співробітництва "Лідер", вул. Червоноармійська, 44, площею 39,3 кв.м).
З рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 24 грудня 2009 року №36/14 "Про внесення змін до деяких рішень з питань приватизації об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва" вбачається, що воно прийняте з урахуванням клопотання заступника голови Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації Ковальчука В.А., клопотання Фонду приватизації комунального майна Голосіївського району м. Києва та висновків постійної комісії з питань відчуження та приватизації майна.
Проте, відповідачем - 2 (Голосіївською районною в м. Києві радою) не повідомлено, ні позивачу, ні на запит суду від 25.11.2011 р. про підстави прийняття вказаного рішення від 24 грудня 2009 року №36/14.
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами ст.ст. 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В своєму рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 р. у справі №1-9/2009 Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Зокрема, Конституційний Суд України вважає, що орган місцевого самоврядування не позбавлений права за власною ініціативою або за ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт з мотивів невідповідності його Конституції чи законам України.
Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації, зокрема Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 7 Закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що відмова у приватизації можлива у випадку законодавчо встановленого обмеження на приватизацію цього об'єкта.
Оскільки нежитлове приміщення по вул. Червоноармійській, 44 у м. Києві площею 39,3 кв.м було включено в перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу і позивачу уповноваженим на приватизацію цих об'єктів органом був наданий дозвіл на приватизацію, відповідно, законодавчо встановлені обмеження на приватизацію об'єкта по вул. Червоноармійській, 44 у м. Києві площею 39,3 кв.м - відсутні.
Крім того, приймаючи рішення від 20 листопада 2008 року №27/08 Голосіївська районна в м. Києві рада діяла у відповідності з наданими повноваженнями та у спосіб, що визначений Конституцією і законами України в сфері приватизації, в той час, як приймаючи рішення від 24 грудня 2009 року №36/14 "Про внесення змін до деяких рішень з питань приватизації об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва", а саме, скасовуючи п. 1 Додатку, яким надавався дозвіл на приватизацію нежитлового приміщення по вул. Червоноармійській, 44 у м. Києві площею 39,3 кв.м Українському міжнародному молодіжному співробітництву "Лідер", не зазначила підстав, з яких би вбачалось невідповідність раніше прийнятого нею рішення Конституції, законам України чи прийнятим радою нормативним актам.
Статтею 74 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.
В рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 р. у справі №1-9/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
У відповідності з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не виконав покладений на нього частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог, а відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Українського фонду міжнародного молодіжного співробітництва "Лідер" задовольнити.
Скасувати пункт 4 рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 24 грудня 2009 року №36/14 "Про внесення змін до деяких рішень з питань приватизації об'єктів комунальної власності Голосіївського району м. Києва" у частині, що стосується Українського фонду міжнародного молодіжного співробітництва "Лідер.
Стягнути на користь Українського фонду міжнародного молодіжного співробітництва "Лідер" судові витрати з Державного бюджету України через місцевий бюджет у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко