ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
31 січня 2012 року 14:58 № 2а-18731/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Скочок Т.О.
при секретарі судового засідання Новик В.М.
за участю:
позивача - ОСОБА_3.,
представника відповідача -Макаренка С.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
доОСОБА_3
Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва
про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2011р. №29972641 ,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася ОСОБА_3 з позовом до Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва Макаренко Сергія Володимировича про відкриття виконавчого провадження № 29972641 від 22 листопада 2011 року. Разом з цим просить зупинити проведення виконавчих дій по виконанню виконавчого провадження № 29972641 від 22 листопада 2011 року до ухвалення судом рішення по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2012 року відкрито провадження в даній адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Оскаржуваною постановою відкрито виконавче провадження № 29972641 на підставі виконавчого напису нотаріуса № 2750, виданого 21 листопада 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на автомобіль марки VOLKSWAGEN, шасі № НОМЕР_2, рік випуску - 2010, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу ОСОБА_3 для задоволення вимог ТОВ "ПОРШЕ МОБІЛІТІ" за договором застави транспортного засобу № 50000758 у розмірі 199 014,99 (сто дев'яносто дев'ять тисяч чотирнадцять гривень 99 копійок).
На думку позивача ОСОБА_3 виконавчий документ, на підставі якого розпочато вказане виконавче провадження, а саме вищезазначений виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам до змісту виконавчого напису, які визначені статтею 89 Закону України "Про нотаріат" (3425-XII) та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, а саме у ньому відсутні ім'я та по-батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, дата і місце народження та місце роботи боржника.
Також позивач зазначає, що до 9 грудня 2011 року їй не було відомо про вчинення виконавчого напису нотаріуса № 2750, виданого 21 листопада 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та існування постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.11.2011 року № 29972641, виданої державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції міста Києва Макаренко С.В.
Крім того, позивач вважає, що у виконавчому написі №2750 від 21 листопада 2011 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4: відсутнє ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис, дата і місце народження боржника, місце роботи тощо.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на норми Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про нотаріат".
В судовому засіданні під час розгляду справи позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з огляду на те, що вважає, що оскаржувана постанова винесена у межах наданих відповідачу повноважень та у спосіб визначений законодавством у зв'язку з чим, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, вислухавши пояснення позивача і відповідача по суті спору, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
21.11.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі №2750.
22.11.2011 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №29972641 з виконавчого напису №2750, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.11.2011 р. про звернення стягнення на автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель - TIGUAN, номер шасі (кузова, рами)- НОМЕР_2, рік випуску-2010, тип ТЗ- УНІВЕРСАЛ ЛЕГКОВИЙ,реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, виданого РВ ДДАІ МВС України 25.10.2010 р. ОСОБА_3,що зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначених вище об'єктів нерухомості, задовольнити вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" в розмірі 199 014, 99 грн.
Одночасно, боржнику -ТОВ "Порше Мобіліті" було встановлено семиденний строк з моменту отримання даної постанови для її добровільного виконання.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Слід зазначити, що в обгрунтування своїх вимог позивач посилається на норми акту цивільного законодавства, зокрема, Закону України "Про нотаріат" (3425-XII).
Так, позивач стверджує про те, що відповідно до Закону України "Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено вимоги до змісту виконавчого напису, однак в порушення вказаної норми у виконавчому написі за яким відкрито виконавче провадження відсутнє ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис, та дата і місце народження боржника, місце роботи з огляду на що позивач вважає, що державний виконавець не мав законних ідстав для відкриття виконавчого провадження.
Однак, відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 09.01.2008 року № 7/9/1/13-08, відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), врегульовані Законом України “Про виконавче провадження” (606-XIV) за своєю природою є адміністративно-правовими. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. За таких обставин посилання позивача на порушення відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції міста Києва Закону України "Про нотаріат" (3425-XII) є безпідставними та необгрунтованими.
Відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” (далі -Закон N 606-XIV), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
В силу статті 11 Закону N 606-XIV на державного виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч.1, 2 ст.17 Закону N 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою у тому числі виконавчі написи нотаріусів.
Частиною першою статті 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 визначено, що стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно провадиться у безспірному порядку за виконавчими написами нотаріусів.
Статтею 18 Закону N 606-XIV передбачено перелік вимог до виконавчого документа, так у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України N 606-XIV виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Згідно з ст.19 Закону України N 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 25 Закону N 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У цій постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Разом з тим, Закон України N 606-XIV (стаття 26) містить перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Правовий аналіз вищенаведених норм законодавства спростовує твердження позивача про те, що державий виконавець
дає підстави вважати, що при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження на державного виконавця Законом України "Про виконавче проадження" покладено обов'язок обов'язок вживати передбачених саме цим Законом заходів примусового виконання рішень
що державий виконавець не має законних підстав для відкриття виконавчого провадження у разі недотримання нотаріусом при вчиненні ним виконавчого напису вимог Закону України "Про нотаріат" та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити, у зв'язку з тим, що оскаржувана позивачем постанова про відкриття виконавчого провадження № 29972641 від 22 листопада 2011 року винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва Макаренко Сергієм Володимировичем як і передбачено ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», після надходження виконавчого напису №2750, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 21.11.2011 р., який став підставою для відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Матеріали справи таких документально підтверджених судових витрат не містять.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволені позову ОСОБА_3 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України.
Суддя Т.О. Скочок
Суддя Т.О. Скочок