ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 лютого 2012 року < Час проголошення > № 2а-5040/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва
про оскарження рішень
Обставини справи:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва та згідно уточнених позовних вимог (заява від 19 жовтня 2011 року подано до суду 24 жовтня 2011) просить суд поновити право на бюджетне відшкодування та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005661700/0 від 19.02.2008, № 0002631705/0 від 08.07.2008, № 002641705/0 від 08.07.2008, № 0002661705/0 від 08.07.2008, № 0002671705/0 від 08.07.2008, № 0002681705/0 від 08.07.2008.
Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому заперечені, долученому до матеріалів справи.
19.01.2011 року судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження згідно ч.6. ст. 128 КАС України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
Державною податковою інспекцією Деснянського району міста Києва було винесено податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) № 0005661700/0 від 19.02.2008, № 0002631705/0 від 08.07.2008, № 002641705/0 від 08.07.2008, № 0002661705/0 від 08.07.2008, № 0002671705/0 від 08.07.2008, № 0002681705/0 від 08.07.2008, якими було донараховано податкові зобов'язання СПД ОСОБА_1 та зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
ППР 0005661700/0 від 19.02.2008 було зменшено суму, що підлягала до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку -59661,45 гривень. Вказане рішення винесено на підставі акта перевірки від 19.02.2008 року № 3/1700/НОМЕР_1. Вказане рішення ґрунтується на тому, що придбаний підприємцем автомобіль був зареєстрований на приватну особу громадянина - на ОСОБА_1, а не приватного підприємця ОСОБА_1.
Оцінивши матеріали справи, пояснення сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаного рішення з огляду на наступне.
Згідно пункту 6 "Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" (№1388 від 07.09.1998; у редакції на час реєстрації автомобілів позивача) передбачено, що транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами. При цьому вказаний порядок не передбачає окремої реєстрації транспортного засобу на фізичну особу підприємця. Вказане виключає обґрунтованість і законність оскаржуваного рішення. При цьому відповідними наказами від 18 квітня 2006, 25 травня 2007, 29 листопада 2007 року позивача -СПД ОСОБА_1 закріплено введення в господарську експлуатацію відповідного автомобіля, що, але не виключно з огляду на наявність правочинів (їх зміст та стаус сторін), рахунків, платежів на користь СПД, і визначає їх використання позивачем у власній господарській діяльності.
ППР 0002631705/0 від 08.07.2008 було зменшено бюджетне відшкодування на загальну суму 5339,55 гривень. Вказане рішення винесено на підставі акта перевірки від 20.05.2008 № 2558/1705/НОМЕР_1.
Оцінивши матеріали справи, пояснення сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаного рішення з огляду на наступне.
Як вбачається акта перевірки від 20.05.2008 № 2558/1705/НОМЕР_1 податкова служба дійшла висновку про те, що бюджетному відшкодуванню за листопад 2007 року підлягає сума 2016 гривень (т.1. а.с.45). Проте з незрозумілих для суду причин в оскаржуваному рішенні ця ж сума зазначена до зменшення. Жодних правових обґрунтувань цьому податковою службою не надано. Так само, актом від 19.02.2008 року № 3/1700/25522100166 податковою службою зроблено висновок про те, що за грудень 2007 року позивачу підлягає відшкодуванню сума 3323,55 гривень. В той же час з незрозумілих причин вказаним рішенням ця ж сума знімається з відшкодування. Обґрунтованість вказаного суду відповідачем належними доказами не доведено. А тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
ППР № 0002641705/0 від 08.07.2008 року нараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 6412,54 гривень. Вказане рішення винесено на підставі акта перевірки від 20.05.2008 № 2558/1705/НОМЕР_1. Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем в 2006 році було перевищено граничний розмір доходу за надані послуги і становить 552700,22грн.
Згідно положень ст..1 Указу Президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" № 727/98 від 03.07.1998 установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Єдиним видом підприємницької діяльності протягом перевіряємого періоду були автомобільні перевезення.
Згідно наданої позивачем виписки по рахунку через який здійснювалися розрахунки щодо підприємницької діяльності судом за наслідком математичного підрахунку сум вбачається, що від реалізації наданих послуг перевезення ОСОБА_1 за 2006 рік по кредиту (на якому обліковуються надходження на рахунок) рахунку суми надходжень виручки не перевищують 500 тисяч гривень. Отже твердження податкової служби про факт перевищення граничної суми і необхідності подальшого обрахунку доходу на загальній системі за 2,3 квартали 2007 року (а.с.26-27 т.1.) є безпідставним та необґрунтованим. Належними доказами, в тому числі розрахунком перевищення, не доведений, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
ППР 0002661705/0 від 08.07.2008 року нараховано податок на додану вартість в розмірі 702 гривень. Вказане рішення винесено на підставі акта перевірки від20.05.2008 № 2558/1705/НОМЕР_1. Нарахування мотивовані тим, що позивачем подано уточнюючий розрахунок декларації з ПДВ за травень 2007 року. Вказаним уточненням було зменшено на 702 гривні податковий кредит та ця ж сума була включена у зменшення суми податкового боргу (а.с.33 т.1.). Вказане не відповідає вимогам ч.3. пп..7.7.1. п.. 7.1. ст..7 Закону "Про податок на додану вартість" 168/97-ВР від 03.04.1997.
Згідно ч.3. . пп..7.7.1. п.. 7.1. ст..7 Закону "Про податок на додану вартість" при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таким чином, з огляду на вказане суд погоджується з думкою податковою служби (а.с.34 т.1.) згідно якої позивач не має право змінювати напрямок від'ємного значення. А отже, оскаржуване рішення відповідача в цій частині є обґрунтованим.
ППР 0002671705/0 від 08.07.2008 року нараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 5044,71 гривня. Вказане рішення винесено на підставі акта перевірки від 20.05.2008 № 2558/1705/НОМЕР_1. Вказане рішення мотивоване тим, що позивачем в 1 та 4 кварталі до складу валових витрат необґрунтовано віднесено витрати, які підлягають амортизації на загальну суму 64695 гривень, оскільки такі суми витрат, які підлягають амортизації, на які можливо зменшити валовий дохід наянві лише у випадку ведення субєктом підприємницької діяльності бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів. В акті перевірки зазначається, що приватним підприємцем не вівся бухгалтерський облік.
Вирішуючи спір в цій частині суд виходить з наступного.
Згідно положень ст..92 Конституції України № 254к/96-ВР від 28.06.1996 виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Згідно ст..1 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-XII від 25.06.1991 встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
У відповідності до положень ст..13 розділу 4 Декрету КМ України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992(далі - Декрет), який має силу закону, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Отже, з вказаного вище суд вбачає, що норма Декрету не передбачає для фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності умовою віднесення до складу валових витрат тих, які підлягають амортизації за умови ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів. Декрет чітко визначає, що до складу витрат, належать ті, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Податковою службою не було встановлено, що такі витрати позивача в сумі 64695 гривень не підлягають включенню до валових витрат позивача або не підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Таким чином, вказане твердження податкової служби згідно акту перевірки є необґрунтованим та таким, що прямо суперечить положенням ст..13 розділу 4 Декрету. При цьому суд не приймає до уваги покликання відповідача на листи-роз'яснення податкової служби, оскільки останні не є законом.
З огляду на вказане, позов в цій частині підлягає задоволенню.
ППР 0002681705/0 від 08.07.2008 року нараховано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 5044,71 гривня. Вказане рішення винесено на підставі акта перевірки від 20.05.2008 № 2558/1705/НОМЕР_1 та мотивоване тим, що позивачем не сплачувався єдиний податок за третього працівника який перебував у трудових відносинах з позивачем за період з 01.12.2006 по 31.12.2006. Отже ставка податку за це період становить 200 гривень плюс 50% ставки за кожну працюючу особу (це - 100*3=300) разом буде 500 гривень щомісячно, вказаний період 3 місяці, тобто сума становить 500*3=1500 гривень. Актом перевірки (а.с.24 т.1.) інспектором зазначається що за цей період згідно відомостей особової картки позивача до бюджету було сплачено 1500 гривень. В той же час податкова служба додатково нараховує по 100 гривень щомісячно за третього робітника позивача. Суд дійшов висновку що вказане нарахування є необґрунтованим та безпідставним, оскільки позивачем за період з 01.12.2006 по 31.12.2006 єдиний податок сплачено в повному обсязі - 1500гривень, що і встановлено актом перевірки. Тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Додатково, з приводу порушень зазначених у Акті перевірки суд вважає необхідним зазначити.
Не є обґрунтованими твердження податкової служби (а.с.31 т.1) про неможливість прийняття до податкового кредиту по 4-м податковим накладним, оскільки в них є недоліки, як-от: відсутність порядкового номеру податкової накладної, відсутність індивідуального податкового номеру покупця, визначення іншої адреси покупця.
Суд не може погодитись з вказаним твердженням, оскільки вказані недоліки не спростовують товарність операцій, за наслідком якої такі податкові накладні були видані, сплату грошових коштів, в тому числі суми ПДВ, а також не створює умов неможливості ідентифікації за іншими обставинами (назва, місцезнаходження сторін, індивідуальний податковий номер платника, інформація з журналу податкових накладних). Вказана позиція була відображена Верховним Судом України у Постанові суду від 6 грудня 2005 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/3402047).
Також є безпідставними твердженнями податкової служби про включення до складу податкового кредиту безпідставно сум ПДВ у зв'язку із сплатою товару який не призначався для використання в підприємницькій діяльності, зокрема: крісло «блюз», блокнот, набір селевих ручок, блокнот з індексами.. Такі твердження спростовуються позивачем, зокрема наданням суду наказу від 09 січня 2007 року яким визначено придбання вказаних матеріальних цінностей з метою обладнання робочого місця і поліпшення умов праці.
Безпідставними є висновки податкової служби про неможливість врахування сум ПДВ за придбаним позивачем дизпаливом. Вказані висновки спростовуються наданими суду договорами на перевезення, рахунками, міжнародними товаротранспортними накладними, відомостями навігаційної системи (зокрема а.с.93, т.1.). Додатково на необґрунтованість вказаного твердження свідчить те, що податкова служба, знімаючи ПДВ з дизпалива, одночасно нараховує збір за забруднення навколишнього природного середовища як за 2006 рік -52,72 тон, 2007 рік -63,37 тон дизпалива. (а.с.36) тобто того палива яке і було використано позивачем у власній господарській діяльності - автомобільних перевезеннях. Зазначене вказує на необґрунтованість висновків Акту перевірки та здійснених нарахувань податковою службою відносно позивача з податку на додану вартість.
Позовна вимога позивача про поновлення права на бюджетне відшкодування не підлягає задоволенню, оскільки скасування відповідних податкових повідомлень рішень є підставою (фактом) для автоматичного поновлення такого права.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача в цілому, і не довів повністю відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст..2 КАС України.
Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України частково довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
З огляду на вказане, позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва № 0005661700/0 від 19.02.2008, № 0002631705/0 від 08.07.2008, № 002641705/0 від 08.07.2008, № 0002671705/0 від 08.07.2008, № 0002681705/0 від 08.07.2008 визнати протиправними і скасувати.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.
Суддя О.В. Кротюк