ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 лютого 2012 року < Час проголошення > № 2а-17763/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Донця В.А., суддів Пащенка К.С. та Смолія І.В. вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної митної служби України ,
Енергетичної регіональної митниці,
Київської регіональної митниці
провизнання нечинним наказу від 02.11.2011 р. №2414-К, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди в розмірі 6000,00 грн.
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про: визнання нечинним наказу Державної митної служби України від 02.11.2011 р. №2414-К про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу митного оформлення №5 у м. Дрогобичі Енергетичної регіональної митниці; поновлення на роботі у Київській регіональній митниці, до якої приєднана Енергетична регіональна митниця; стягнення з Державної митної служби України середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 12307,50 грн.; стягнення з Державної митної служби України моральної шкоди в розмірі 6000,00 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16 січня 2011 року).
Позов обґрунтований тим, зокрема, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, чим було порушене право позивача на працю. Як зазначено в позовній заяві, не зважаючи на те, що позивачу не було запропоновано посаду, як це передбачено статтею 49-2 Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), його було звільнено. На думку позивача, звільнення з посади завдало йому моральних страждань, позбавило можливість отримання заробітної плати на утримання сім'ї у складі 5 осіб, призвело до втрати життєвих зв'язків, які давала робота.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити.
Представник Державної митної служби України проти позову заперечила, зазначивши, що звільнення позивача відбулось з дотриманням прав, інтересів позивача та відповідно до вимого чинного законодавства. Як зазначила представник, позивач відмовився від зайняття запропонованої посади, що зафіксовано в акті, тому його було звільнено з органів Державної митної служби України у зв'язку реорганізацією Енергетичної регіональної митниці та скороченням чисельності працівників.
Представник Київської регіональної митниці також проти позову заперечив. На думку представника, оскільки позивач не проходив службу в Київській регіональній митниці, вимоги про поновлення його на посаді саме в Київській регіональній митниці є безпідставними.
Енергетична регіональна митниця участь повноважного представника в судовому розгляді справи не забезпечила, про місце, дату та час судових засідань повідомлялась належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні 26 січня 2012 року пояснення позивача, представників позивача, Державної митної служби України, Київської регіональної митниці, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, продовживши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи в письмовому провадженні, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1, закінчив Київський педагогічний університет імені Драгоманова у 1992 році, Івано-Франківський національний університет нафти і газу у 2008 році, прийняв Присягу державного службовця 02.06.2008 р., Зобов'язання працівника державної митної служби підписав 18.08.2008 р., наказом Державної митної служби України від 18.06.2010 р. №1155-К "Про заохочення працівників митної служби України" присвоєно спеціальне звання - радник митної служби 2 рангу.
Наказом Державної митної служби України від 02.11.2011 р. №2414-К "Про звільнення ОСОБА_1." у зв'язку з припиненням Енергетичної регіональної митниці шляхом приєднання її до Київської регіональної митниці відповідно до наказу Державної митної служби України від 22.04.2011 р. №330 "Про припинення Енергетичної регіональної митниці" ОСОБА_1, начальника відділу митного оформлення №5 у м. Дрогобичі Енергетичної регіональної митниці звільнено з займаної посади з 02.11.2011 р., відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Як зазначено в наказі, підставою для його прийняття слугували попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення, подання Енергетичної регіональної митниці, акт про відмову ОСОБА_1 від запропонованої посади від 27.10.2011 р.
Позивач ознайомлений з наказом 09.11.2011 р., про що свідчить його підпис під текстом наказу.
З матеріалів судової справи вбачається, що позивача було повідомлено про можливе наступне вивільнення та про можливу зміну істотних умов праці, у зв'язку з припиненням Енергетичної регіональної митниці шляхом її приєднання до Київської регіональної митниці й скороченням чисельності Київської регіональної митниці. З повідомленням позивач ознайомлений 18.07.2011 р, що підтверджується його підписом на повідомленні.
Згідно з актом від 27.10.2011 р., ОСОБА_1 відмовився 27.10.2011 р. підписувати попередження про наступне вивільнення із запропонуванням посади інспектора аналітичного сектору відділу контролю за переміщенням товарів Київської регіональної митниці на час відпустки для догляду за дитиною основного працівника. Зі змісту акту вбачається, що Головою державної митної служби України 27.10.2011 р. було погоджено запропонування ОСОБА_1 зайняття вказаної посади.
Позивач заперечив пропонування йому будь-якої посади 27.10.2011 р., зазначивши, що в цей день перебував на лікарняному, про що свідчить листок непрацездатності АВ3 №714044, яким позивача звільнено від роботи з 27.10.2011 р.
В свою чергу, представник Державної митної служби пояснила, що погодження Головою державної митної служби України запропонування ОСОБА_1 зайняття посади інспектора аналітичного сектору відділу контролю за переміщенням товарів Київської регіональної митниці свідчить про пропонування позивачу посади.
У зв'язку з цим Голова комісії з припинення Енергетичної регіональної митниці звернувся до Голови державної митної служби з подання про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу митного оформлення №5 у м. Дрогобичі Енергетичної регіональної митниці.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
За змістом статті 30 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII державна служба може бути припинена з підстав, передбачених, в тому числі КЗпП України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною другою цієї статті встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно зі статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частина перша). При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина друга). Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці (частина третя).
Як уже зазначалось, позивача було попереджено про наступне вивільнення 18.07.2011 р., тобто за два місяці до звільнення.
Разом з тим, погодження пропонування ОСОБА_1 посади в Київській регіональній митниці, до якої приєднано Енергетичну регіональну митницю згідно з наказом Державної митної служби України від 22.04.2011 р. №330 "Про припинення Енергетичної регіональної митниці, надійшло 27.10.2011 р. лист №11.1/1-13/14785-ЕП. У матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача з цим листом.
Таким чином, Енергетичною регіональною митницею порушено вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо пропонування позивачу посади одночасно з попередженням про звільнення за два місяці.
За висновком колегії суддів, акт від 27.10.2011 р. не засвідчує факт відмови позивача від пропонованої посади, оскільки в акті лише зазначено, що ОСОБА_1 відмовився підписувати попередження 27.10.2011 р. та заявив, що має намір вирішити питання працевлаштування в Київській регіональній митниці особисто в Департаменті кадрової роботи Державної митної служби України. При цьому судом враховано, що з 27.10.2011 р. позивач був звільнений від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, мав приступити до роботи - 05.11.2011 р. (листок непрацездатності АВ3 №714044).
Наведене свідчить, що Енергетичною регіональною митницею не вжито заходів щодо працевлаштування ОСОБА_1, що встановлено частиною другою статті 40 КЗпП України. Водночас суд ураховує, що станом на 02.11.2011 р. у Київській регіональній митниці (правонаступника Енергетичної регіональної митниці) були вакантними 45 посад, про що свідчить довідка, долучена до матеріалів справи.
Крім того, відповідачами не надано попередження, яке пропонувалось підписати позивачеві 27.10.2011 р.
Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Як уже зазначалось, позивача було звільнено з посади наказом від 02.11.2011 р. №2414-К, тобто в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 На думку суду, Державна митна служба України безпідставно звільнила позивача в період його тимчасової непрацездатності. При цьому слід врахувати, що згідно з наказу Державної митної служби України від 22.04.2011 р. №330 "Про припинення Енергетичної регіональної митниці" Енергетичну регіональну митницю припинено шляхом приєднання до Київської регіональної митниці, яка є правонаступником припиненої установи.
За таких обставин, суд вважає, що порушення вимог статей 40, 49-2 КЗпП України під час вивільнення ОСОБА_1, призвели до порушення його прав та інтересів, зокрема щодо пропонування іншої роботи, не звільнення у період тимчасової непрацездатності.
Статтею 235 КЗпП України встановлено, що в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша). При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 162 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
У даному випадку суд виходить з того, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, тому, виходячи з меж позовних вимог, наказ Державної митної служби України від 02.11.2011 р. №2414-К "Про звільнення ОСОБА_1." підлягає скасуванню. При цьому судом враховано, що оскаржуваний наказ прийнято на підставі подання Енергетичної регіональної митниці, в якому зазначено про відмову підписати попередження.
З урахуванням того, що правонаступником Енергетичної регіональної митниці є Київська регіональна митниця, позивача слід поновити на посаді начальника відділу митного оформлення Київської регіональної митниці з 03.11.2011 р., дня наступного за днем звільнення, шляхом видання відповідного наказу Державною митною службою України. Відповідно слід зобов'язати Київську регіональну митницю здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2011 р.
Відповідно до частини першої статті першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).
Отже, постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення Київської регіональної митниці з 03.11.2011 р. та зобов'язання Київської регіональної митниці здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2011 р. в розмірі за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з Державної митної служби України моральної шкоди в розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша). Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина третя).
За висновком колегії суддів, позивачем не обґрунтовано завдання йому моральної шкоди Державною митною службою, а також заявленого розміру моральної шкоди. В матеріалах судової справи відсутні докази на підтвердження обставин, на які посилається позивач. Лише те, що позивача було звільнено з роботи, не може бути достатнім обґрунтуванням моральних страждань та наявності причиново-наслідкового зв'язку між діями, бездіяльністю Державної митної служби України та втратою позивачем звичайних життєвих зв'язків. Крім того, судом не встановлено протиправності наказу Державної митної служби України від 02.11.2011 р. №2414-К "Про звільнення ОСОБА_1.".
Таким чином, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 6000,00 грн. моральної шкоди слід відмовити.
Щодо строків звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що позивачем дотримано місячного строку, оскільки про порушене право позивач дізнався 09.11.2011 р., з дня коли ознайомився з наказом, водночас до суду позивач звернувся 30.11.2011 р., тобто в межах місячного строку.
Відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Сторонами не надано суду доказів понесення ними судових витрат, тому підстави для присудження на користь позивача чи відповідача судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати наказ Державної митної служби України від 02.11.2011 р. №2414-К "Про звільнення ОСОБА_1.".
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення Київської регіональної митниці з 03.11.2011 р.
Зобов'язати Київську регіональну митницю здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2011 р.
Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу митного оформлення Київської регіональної митниці з 03.11.2011 р. та зобов'язання Київську регіональну митницю здійснити нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2011 р. в розмірі за один місяць слід допустити до негайного виконання.
У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя В.А. Донець
Судді К.С. Пащенко
І.В. Смолій