ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
02 лютого 2012 року < Час проголошення > № 2а-14990/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Добрівської Н.А., суддів: Савченко А.І., Саніна Б.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
доСуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1 (відповідач -1),
Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрема Україна»(відповідач -2),
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_2 (відповідач -3)
прозастосування та стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу з конфіскацією грального обладнання, -
20 жовтня 2011 року Ірпінська ОДПІ Київської області звернулась до суду з позовом до СПД -фізичної особи ОСОБА_1, ТОВ «Екстрема Україна», СПД -фізичної особи ОСОБА_2, в якому просила застосувати до кожного з відповідачів фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат -7 256 000,00 грн. з конфіскацією грального обладнання, а також стягнути фінансову санкцію до Державного бюджету України.
Свої вимоги позивач обґрунтовує наявністю обставин, що є підставою для застосування до відповідачів фінансових санкцій, передбачених Законом України «Про заборону грального бізнесу в Україні».
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача-2 проти позову заперечив, свої доводи виклав у письмових запереченнях, приєднаних судом до матеріалів справи.
Відповідач-1 та відповідач-3 в судові засідання не з'явились, про день, час і місце його проведення повідомлені у відповідності із вимогами, передбаченими ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань не направляли.
З огляду на зазначене, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта у даній справі, суд на підставі ч.ч.4, 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу у порядку письмового провадження.
19 січня 2012 року суд протокольною ухвалою встановив позивачу строк до 31 січня 2012 року для надання додаткових доказів у справі.
У встановлений судом термін додаткові матеріали від позивача до суду не надходили. Підтвердження наявності об'єктивних перешкод для надання доказів, на які посилається позивач і якими він обґрунтовує існування підстав для задоволення позову податковою інспекцією не надано.
Згідно частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 31 серпня 2009 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Шаргородською районною державною адміністрацією Вінницької області та знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Шаргородському районі Вінницької області.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.11.2011 року види діяльності, що здійснюються підприємцем є: інше фінансове посередництво (65.23.0); оренда офісних машин та устаткування, включаючи обчислювальну техніку (71.33.0); інші види рекреаційної діяльності (92.72.0); надання інших комерційних послуг (74.87.0).
21 жовтня 2010 року працівниками Ірпінської ОДПІ Київської області на підставі направлень за №54 і №55 від 21.10.2010 року проведено планову перевірку господарської одиниці -грального залу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 суб'єкта господарювання -приватного підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».
За результатами перевірки працівниками податкової інспекції складено Акт за №0255/1031/23/НОМЕР_1 від 21.10.2010 року (надалі -Акт перевірки), в п.п.2.2.14 якого зафіксовано наступне: «на час перевірки в гральному залі надавались послуги у сфері грального бізнесу за допомогою гральних автоматів в кількості 10 шт., які підключені до мережі електропередачі, знаходяться в робочому стані, обладнані купюроприймачами. Зроблена ставка на гральному автоматі miral»(через купюроприймач) на суму 1 000 грн., після проведення сеансу гри касиром оператором грального залу ОСОБА_4 зроблено видачу грошових коштів в сумі 1 100 грн., тобто виграш склав 100 грн. Діяльність у сфері грального бізнесу в гральному залі за адресою: АДРЕСА_1 здійснюється на підставі: договору суборенди приміщення №20/04/10-14 від 20.04.10р. між п/п ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_2) та п/п ОСОБА_1; договору майнового найму №72-10/2 від 224.03.10р. між ТОВ «Екстрема Україна»(код ЄДРПОУ 30594469) та п/п ОСОБА_1.».
Відповідно до Акта перевірки, вона була проведена в присутності касира-оператора ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., адреса проживання: АДРЕСА_2 (інформація записана перевіряючими «зі слів»).
ОСОБА_4 від підписання Акта перевірки та підтвердження факту отримання його копії відмовилась, про що свідчать відповідні відмітки на звороті Акта перевірки та Акт відмови від підписання матеріалів перевірки №14/1 від 21.10.2010р. (додаток до Акта перевірки).
Зазначені обставини, на думку позивача, свідчать про доведеність факту здійснення відповідачем-1 -ОСОБА_1 діяльності, що підпадає під визначення пункту 1 статті 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»і відповідальність за яку встановлена частиною 1 статті 3 вказаного Закону.
На обґрунтування наявності підстав для застосування таких санкцій до відповідача-2 - ТОВ «Екстрема Україна»за організацію на території України азартних ігор податковим органом до позовної заяви додані: копія договору майнового найму №72-10/2 від 24.03.2010р., укладеного між СПД -фізичною особою ОСОБА_1 і ТОВ «Екстрема Україна»; копія акта приймання-передачі №1 від 24.03.2010р.; копія специфікації №1 від 24.03.2010р.
Договір майнового найму відеоатракціонів переобладнаних №72-10/2 від 24.03.2010р. позивач також вважає прямим і беззаперечним доказом причетності СПД -фізичної особи ОСОБА_1 до володіння гральними автоматами у кількості 10 штук.
Доказами того, що відповідач-3 -ОСОБА_2 є організатором азартних ігор на території України за твердженням податкового органу є договір суборенди (частини нежитлового приміщення) №20/04/10-14 від 20.04.2010р., укладений останнім з СПД -фізичною особою ОСОБА_1 і акт прийому-передачі приміщення від 20.04.2010р.
Оцінюючи наведені на обґрунтування вимог до кожного з відповідачів доводи Ірпінської ОДПІ Київської області на предмет їх доведеності колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні, виходячи з конституційних принципів пріоритету прав і свобод людини і громадянина, захисту моральності та здоров'я населення, заборони використання власності на шкоду людині і суспільству запроваджено Законом України від 15.05.2009р. №1334-VI «Про заборону грального бізнесу в Україні», що набрав чинності 25 червня 2009 року (далі по тексту -Закон №1334-VI).
Статтею 2 Закону №1334-VI заборонено гральний бізнес в Україні та участь в азартних іграх на її території.
Відповідно до статті 3 Закону №1334-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
Згідно із визначенням, наведеним у пункті 1 статті 1 Закону №1334-VI гральний бізнес -це діяльність з організації та проведення азартних ігор у казино, на гральних автоматах, у букмекерських конторах та в електронному (віртуальному) казино, що здійснюють організатори азартних ігор з метою отримання прибутку.
Організатори азартних ігор визначені у пункті 3 статті 1 Закону №1334-VI визначені як фізичні та юридичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону №1334-VI організація і проведення азартних ігор -це діяльність організаторів азартних ігор, що здійснюється з метою створення умов для здійснення азартних ігор та видачі виграшів (призів) учасникам азартних ігор.
Абзацом 4 частини 4 Прикінцевих положень Закону №1334-VI Кабінет Міністрів України було зобов'язано прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону.
Оскільки на час проведення перевірки нормативно-правових актів, які б забезпечували реалізацію норм вищезазначеного Закону, зокрема, визначали б порядок здійснення перевірки, порядок доведення обставин здійснення організації та проведення азартних ігор, не було прийнято, суд доходить висновку, що застосуванню підлягають загальні норми глави шостої Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Зазначеною правовою нормою визначено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин.
Згідно із визначенням, наведеним у частина 1, 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Екстрема-Україна», код за ЄДРПОУ 30594469, зареєстроване Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, та здійснює наступні види діяльності: оптова торгівля офісною та комп'ютерною технікою (51.64); оренда інших машин та устаткування (71.34); ремонт і технічне обслуговування офісної та електронно-обчислювальної техніки (72.50); виробництво ігор та іграшок (36.50); створення програмного забезпечення (72.20); оптова торгівля іншим промисловим обладнанням (61.65).
24 березня 2010 року між ТОВ «Екстрема-Україна»(наймодавець) і підприємцем ОСОБА_1 (наймач) було укладено договір №72-10/2 за умовами якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове володіння та користування за плату устаткування згідно специфікації, які є невід'ємними частинами цього договору (п.1.1 Договору). Найменування, кількість, вартість устаткування, а також розмір орендної плати визначаються в специфікації (п.1.3 Договору).
Мета оренди визначена в розділі 2 вказаного Договору. Так, згідно п.п.2.1 Договору устаткування передається наймачу з метою його використання в господарській діяльності наймача. В пункті 2.2 Договору закріплено, що відеоатракціони розважальні переобладнанні без грошового виграшу передаються наймачу з метою використання їх наймачем в сфері розваг з дотриманням всіх умов їх експлуатації.
Як вбачається із переліку майна, наведеного у Специфікації №1, що є невід'ємною частиною договору №72-10/2, наймачу передано в оренду наступне устаткування:
- розважальний відеоатракціон РВА-16 у кількості 5 штук вартістю 5 000,00 грн. за одиницю;
- розважальний відеоатракціон РВА-22 у кількості 10 штук вартістю 20 000,00 грн. за одиницю;
- стілець VENUS HOKER CHROM у кількості 15 штук вартістю 175 ,00 грн. за одиницю.
Вказане майно передано наймачу наймодавцем на підставі акта приймання-передачі №1 від 24.03.2010р.
При цьому, ні специфікація, ні акт приймання-передачі не передбачають передачу наймодавцем (ТОВ «Екстрема-Україна») наймачу (СПД -фізична особа ОСОБА_1.) грального автомату », сеанс гри на якому відповідно до Акта перевірки була проведена 21.10.2010 року невідомою особою.
В своїх поясненнях, наданих у судовому засіданні представник позивача зазначив, що під час проведення перевірки працівниками податкової інспекції акт опису грального обладнання, виявленого у гральному залі за адресою: АДРЕСА_1 не складався. Кількість переданих в оренду відеоатракціонів (15 шт.) та ігрових автоматів, виявлених працівників під час проведення перевірки СПД -фізичної особи ОСОБА_1 (10 шт.) об'єктивно не співпадає.
З огляду на зазначене, встановити факт використання в зазначеному гральному залі саме того обладнання, що передано СПД -фізичній особі ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Екстрема-Україна»не виявляється можливим, відтак, доводи позивача щодо наявності підстав для застосування до відповідача-2 -ТОВ «Екстрема-Україна», як до організатора азартних ігор штрафних санкцій, встановлених статтею 3 Закону №1334-VI визнаються судом необґрунтованими і недоведеними належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, посилання податкової інспекції на договір №72-10/2 від 24.03.2010р. як на доказ існування у відповідача-2 умислу на здійснення діяльності забороненої законодавством України спростовуються наступним.
Відповідно до п.п.4.4, 4.6 даного Договору №72-10/2 від 24.03.2010р., він діє до 31 грудня 2010 року; випадку, якщо жодна із сторін не звернеться до іншої з письмовою пропозицією про розірвання даного Договору за один місяць до закінчення терміну його дії, даний Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на невизначений термін. Згідно п.п.9.1.2 п.9.1 Договору його дія припиняється за згодою сторін.
01 травня 2010 року між ТОВ «Екстрема-Україна»і СПД -фізичною особою ОСОБА_1 укладено Угоду про розірвання Договору майнового найму №72-10/2 від 24 березня 2010 року (надалі -Угода), відповідно до якої сторони з 01 травня 2010 р. за взаємною згодою достроково розривають Договір №72-10/2. Угода підписана сторонами і скріплена печатками юридичної особи і приватного підприємця.
Згідно умов угоди, закріплених в пункті 3, у строк трьох календарних днів після розірвання сторонами Договору №72-10/2 наймач зобов'язаний передати по акту прийому передачі наймодавцю все майно, отримане ним по вказаному договору в найм у стані, не гіршому від того, в якому воно було передане наймодавцем.
Дана угода набрала чинності з моменту її підписання сторонами (п.5 Угоди) і є невід'ємною частиною Договору майнового найму №72-10/2 від 24 березня 2010 року (п.6 Угоди).
Як вбачається з Акта №1 повернення майна по договору майнового найму №72-10/2 від 24 березня 2010 року, складеного 01 травня 2010 року наймач передав, а наймодавець прийняв наступне майно (розважальні відеоатракціони РВА-16, розважальні відеоатракціони РВА-22, стілець VENUS HOKER CHROM).
Згідно довідки від 07 листопада 2011 року, майно, що надавалось в оренду ОСОБА_1 за договором майнового найму №72-10/2 від 24 березня 2010 року повернуто на склад товариства на підставі Акта №1 повернення.
Як зазначалось вище, для кваліфікації діяльності суб'єкта господарювання як грального бізнесу необхідна наявність одночасно трьох обов'язкових умов: діяльність по організації та проведення азартних ігор; така діяльність здійснюється організаторами азартних ігор -суб'єктами підприємницької діяльності; метою такої діяльності є отримання прибутку.
Закріплені в Акті перевірки дані не можуть бути визнані судом достатніми для висновку про доведеність факту здійснення СПД -фізичною особою ОСОБА_1 діяльності з організації та проведення азартних ігор, оскільки такі дані є неповними і не підтверджені належними і допустимими доказами.
Так, Акт перевірки містить посилання на те, що при її проведенні була присутня касир-оператор ОСОБА_4, яка здійснила видачу грошових коштів після сеансу проведення гри на гральному автоматі. Разом з тим, докази перебування вказаної особи у трудових відносинах із СПД -фізичною особою ОСОБА_1 до Акту перевірки не додано. Не надані вони і під час розгляду адміністративної справи.
Відсутні в матеріалах справи і письмові докази, які б підтверджували перебування облаштованого купюроприймачем грального автомату »у власності або користуванні відповідача-1; особа, яка здійснила сеанс гри на зазначеному автоматі під час перевірки не зазначена; пояснення інших гравців, які могли б засвідчити надання послуг у сфері грального бізнесу працівниками податкової інспекції не відбирались; акт опису гральних автоматів, що відповідно до Акта перевірки перебували у гральному залі не складався; не встановлено заснування гри на принципі випадковості. Слід зазначити, що обставини можливості внесення ставок та отримання виграшу за допомогою програмного забезпечення, встановленого на атракціонах, наявності алгоритму випадковості результатів гри, повинні бути підтверджені висновком експерта, оскільки потребують спеціальних знань. Проте, доказів проведення технічної експертизи автоматів або складення спеціалістом відповідного висновку позивачем також не надано.
Під час проведення перевірки не встановлено також факту одержання відповідачем-1 прибутку від організації та проведення азартних ігор, представник позивача у судовому засіданні також не зазначив про наявність таких доказів.
Посилання податкового органу в позовній заяві на існування письмових пояснень гравця ОСОБА_5 та протоколу огляду місця події від 21.10.2010 року, який був складений працівниками ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі, що на момент звернення до суду із даним позовом знаходились у ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі не можуть бути прийняті судом до уваги зважаючи на наступне.
Частинами 1, 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Згідно ч.2 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України також встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Ухвалою суду від 14 листопада 2011 року позивача зобов'язано надати в судове засідання письмові пояснень гравця ОСОБА_5 та протокол огляду місця події від 21.10.2010 року.
Представником позивача 23.11.2011 року надано доказ звернення до начальника ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі із вимогою про надання матеріалів перевірки ФОП-ОСОБА_1
Оскільки відповідно до наданих представником позивача в судовому засіданні пояснень на день розгляду справи такі докази до податкової інспекції не надходили, суд своєю ухвалою від 13 грудня 2011 року витребував необхідні докази у ВПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі.
Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі своїм листом від 30.12.2011р. №3761/9/26-005 повідомила суд про те, що у відділі податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі не проводились оперативно-розшукові заходи, кримінальні справи відносно ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Екстрема-Україна», ФОП ОСОБА_2 не порушувались. Перевірку проводили працівники Ірпінської ОДПІ у яких було направлення на перевірку в інтернет-клуб за адресою: АДРЕСА_1, працівники відділу податкової міліції ДПІ у Києво-Святошинському районі були присутні при проведенні перевірки працівниками Ірпінської ОДПІ, протокол огляду не складався, працівники підрозділу забезпечували безпеку працівників Ірпінської ОДПІ при виконанні службових обов'язків.
В судовому засіданні 19 січня 2012 року представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням податковою інспекцією відповіді на запит від 30.12.2011 року за № 6906/7/26-009, направленого на ім'я заступника Голови ліквідаційної комісії з проведення реорганізації в Ірпініській ОДПІ в Київській області, і як наслідок, неможливістю виконати вимоги ухвали суду від 14.11.2011 року щодо надання додаткових доказів.
Згідно ч.3 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Колегія суддів своєю протокольною ухвалою 19 січня 2012 року встановила позивачу строк до 31 січня 2012 року для надання всіх необхідних доказів на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Враховуючи, що станом на день винесення судом постанови вимоги суду позивачем не виконано, докази, на які посилається податковий орган у позовній заяві не надані, письмових пояснень з приводу неможливості виконання вимог щодо надання додаткових доказів до суду не направлено, колегія, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів дійшла висновку про недоведеність позивачем наявності підстав для висновку про здійснення СПД -фізичною особою ОСОБА_1 діяльності по організації і проведенню азартних ігор.
З огляду на вищенаведене не може також вважатись доведеною участь відповідача-3 -СПД -фізичної особи ОСОБА_2 у організації азартних ігор і, як наслідок, для застосування до нього визначених Законом Закону №1334-VI санкцій.
Як на доказ, що підтверджує свідому і безпосередню участь ОСОБА_2 у організації та проведенні азартних ігор на території Ірпінського регіону, податкова інспекція посилається на договір суборенди №20/04/10-14 від 20.04.2010р.
Згідно умов договору суборенди (п.1.2 Договору) об'єкт оренди використовуватиметься суборендатором (СПД - фізична особа ОСОБА_1.) для розміщення розважальних автоматів.
При цьому, відповідно до положень Закону №1334-VI не кожний розважальний автомат може бути засобом для проведення азартних ігор, що заборонені законодавством.
Інших однозначних і беззаперечних доказів на підтвердження своїх доводів щодо причетності СПД -фізичної особи ОСОБА_2, а також СПД -фізичної особи ОСОБА_1 і ТОВ «Екстрема Україна»до організації і проведення азартних ігор на території України податковим органом не надано. При цьому, рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях і доводах, що не підтверджуються доказами, отриманими у встановленому законодавством порядку.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що частиною 1 статті 203 Кримінального кодексу України, в редакції до прийняття Закону України №4025-VI від 15.11.2011р., була встановлено відповідальність за зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом.
Під ознаки вказаного злочину в жовтні 2010 року підпадало і зайняття діяльністю з організації і проведення азартних ігор на території України, заборона на здійснення якої встановлена Законом №1334-VI.
Законом України №2852-VI від 22.12.2010 р. Кримінальний кодекс України доповнено статтею 2032, частиною 1 якого (в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України №4025-VI від 15.11.2011 р.) встановлена відповідальність за зайняття гральним бізнесом у вигляді штрафу від десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією грального обладнання.
Підтверджень притягнення СПД -фізичної особи ОСОБА_1, ТОВ «Екстрема Україна»або СПД -фізичної особи ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ознаками злочину відповідно до ч.1 ст.203 КК України або до ч.1 ст.2032 КК України і винесення судом відповідного вироку позивачем не надано.
Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України (в редакції на момент проведення перевірки СПД -фізичної особи ОСОБА_1) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Згідно до ст.239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як, зокрема, вилучення прибутку (доходу) та адміністративно-господарський штраф.
Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (ч.2 ст.241 Господарського кодексу України).
За своєю правовою природою відповідальність за порушення вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні»на час проведення перевірки відповідача-1 визначалась як адміністративно-господарська санкція, яка застосовується до суб'єкта господарювання за вчинення правопорушення, встановлено, що до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України. Застосування санкцій, зазначених у частині першій статті 3 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», здійснюється за рішенням суду, ухваленого за позовом органів державної податкової служби.
Принципами застосування юридичної відповідальності -форми впливу на порушника правових норм, що охороняються державою, зокрема є законність (відповідальність за винні, законодавчо заборонені діяння) і об'єктивність (встановлення на підставі належних і допустимих доказах самого факту правопорушення як об'єктивної істини або встановлення інших об'єктивно значущих фактів).
Враховуючи, що під час розгляду справи судом не було встановлено факту порушення відповідачами вимог Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», а податковим органом такий факт не доведено і спростовуються зібраними у справі доказами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про застосування та стягнення з СПД -фізичної особи ОСОБА_1, ТОВ «Екстрема Україна»та СПД -фізичної особи ОСОБА_2 фінансових санкцій у вигляді штрафу з конфіскацією грального обладнання.
Керуючись вимогами ст.ст.69-72, 94, ч.6 ст.128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстрема Україна», Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про застосування та стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу з конфіскацією грального обладнання.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Н.А. Добрівська
Судді:А.І. Савченко
Б.В. Санін