ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
30 листопада 2011 року < Час проголошення > № 2а-6952/11/2670
За позовом ОСОБА_1
до Національного банку України
про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:
Головуючий суддя Винокуров К.С.
Судді Головань О.В.
Маруліна Л.О.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 18-208/1341-3207 від 03.03.2011р.);
30.11.2011р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи :
ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язанням вчинити певні дії Національного Банку України.
В ході розгляду справи, згідно з заявою про уточнення розміру позовних вимог від 17.08.2011р. позивач просив суд:
Пункт 3 позовних вимог: Визнати бездіяльність Національного банку України, яка полягає в неперевірці законності дій ПАТ «Платинум Банк»по недотриманні вимог ЗУ «Про Банки і банківську діяльність»у відносинах із ОСОБА_1 протиправною.
Пункт 4 позовних вимог: Зобов'язати Національний банк України вжити термінових заходів щодо усунення порушень по розгляду поданої ОСОБА_1 скарги на дії посадових осіб ПАТ «Платинум Банк»від 02.03.2011р.
Пункт 5 позовних вимог: Зобов'язати Національний банк України притягнути до відповідальності у порядку встановленому ст.24 Закону України «Про звернення громадян», посадових осіб Національного банку України, винних у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 до Національного банку України на дії посадових осіб ПАТ «Платинум Банк»від 02.03.2011р.
Пункт 6 позовних вимог: Зобов'язати Національний банк України притягнути до відповідальності у порядку встановленому п.7.1. Інструкції з діловодства в центральному апараті та установах Національного банку України, затвердженої постановою Правління Національного Банку України №1 від 04.01.1998р., посадових осіб Національного банку України, винних у неналежному розгляді скарги ОСОБА_1 до Національного банку України на дії посадових осіб ПАТ «Платинум Банк»від 02.03.2011р.
Пункт 7 позовних вимог: Зобов'язати Національний банк України здійснити повний та всебічний розгляд скарги ОСОБА_1 на дії посадових осіб ПАТ «Платинум Банк»від 02.03.2011р.
Пункт 8 позовних вимог: Зобов'язати Національний банк України здійснити позапланову інспекційну перевірку діяльності ПАТ «Платинум Банк»з питань дотримання ПАТ «Платинум Банк»банківського законодавства при здійсненні ПАТ «Платинум Банк»касових операцій з готівкою
Пункт 9 позовних вимог: Зобов'язати Національний банк України здійснити перевірку дотримання ПАТ «Платинуй Банк»вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, які загрожують інтересам ОСОБА_1, порушують права ОСОБА_1 на отримання інформації (відеоінформації) щодо наданої банківської послуги, зокрема прийняття від клієнта грошових коштів в касовому приміщенні та зарахування їх на відповідний рахунок
Пункт 10 позовних вимог: Зобов'язати Національний банк України запросити Голову Правління та Голову Спостережної ради ПАТ «Платинум Банк»для надання пояснень щодо ситуації що склалася між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк»
Пункт 11 позовних вимог: Зобов'язати Національний банк України застосувати захід впливу у вигляді письмового застереження щодо припинення порушення права ОСОБА_1 на отримання інформації (відеоін форма ції) щодо наданої банківської послуги, зокрема прийняття від клієнта грошових коштів в касовому приміщенні та зарахування їх на відповідний рахунок та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, що склалася між ОСОБА_1 та ПАТ «Платннум Банк»
Пункт 12 позовних вимог: Зобов'язати Національний банк України видати розпорядження щодо накладення штрафів на керівників ПАТ «Платннум Банк»у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та на ПАТ «Платинум Банк»відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду
Пункт 13 позовних вимог: Зобов'язати Національний банк України тимчасово, до усунення порушення, відсторонити посадову особу ПАТ «Платинум Банк»-Генерального директора ПАТ «Платинум Банк»від посади у зв'язку з порушення цією особою вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність»та нормативно-правових актів Національного банку України
Пункт 14 позовних вимог: Зобов'язати Національний банк України відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації ПАТ «Платинум Банк»через порушення ПАТ «Платинум Банк»вимог банківського законодавства.
Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та наявні в матеріалах справи, обгрунтовані безпідставністю заявлених вимог, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та дійсних обставинах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -
27.09.2006р. між ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк»(правонаступником якого є ВАТ «Платинум Банк», в подальшому ПАТ «Платинум Банк», надалі по тексту ПАТ «Платинум Банк») та подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_6, укладено договір про іпотечний кредит № 3.06090724 від 27.09.2006 року (далі Договір про іпотечний кредит). 22.04.2009 р., між ВАТ «Платинум Банк»та зазначеним подружжям було укладено Додатковий договір до зазначеного Договору про іпотечний кредит. Відповідно до п. 3.3. Додаткового договору сторони домовились доповнити Договір про іпотечний кредит Графіком повернення кредиту та сплати процентів.
Позивачем в своїй позовній заяві зазначено, що ним, у відповідності до умов Договору про іпотечний кредит 19.05.2010 з додатками, до каси №3 в приміщенні ПАТ «Платинум Банк»за адресою м. Київ, вул. Пимоненко, 13 були внесені грошові кошти на погашення кредиту у розмірі 1100 долларів США. Проте зазначені грошові кошти в рахунок погашення кредиту Позивача відповідно до Договору про іпотечний кредит зараховані не були. Будь-які документи, підтверджуючі внесення грошових коштів у розмірі 1100 долларів США в визначений Позивачем день у Позивача були відсутні.
Позивач звернувся до ПАТ «Платинум Банк»з заявою (вх. від 11 червня 2010 року) щодо проведення службового розслідування з приводу зазначених обставин та, в тому числі, щодо перевірки відеозаписів камер спостереження розташованих в приміщенні банку на предмет відвідування ним каси банку 19.05.2010р., та в подальшому зі скаргою на дії посадових осіб ПАТ «Платнум Банк»від 20.10.2010р.
Відповідно до листів ПАТ «Платинум Банк»від 13.07.2010 №20-03-17/8576 та від 16.11.2010 № 60-07-02/14769 Позивачу було повідомлено, що внаслідок проведеного службового розслідування не було виявлено доказів, які б підтверджували внесення Позивачем готівкових коштів в період з 17 по 19 травня 2010 року. і відповідно відмовлено в наданні можливості перегляду відеозаписів з камер спостереження за вищезазначений період.
Вважаючи такі дії ПАТ «Платинум Банк»неправомірними, Позивач 02.03.2011 р. звернувся до Національного банку України зі скаргою на дії посадових осіб ПАТ «Платинум Банк»в якій просив 1) вжити заходів спрямованих на перевірку викладених в скарзі фактів…; 2)звернутися до необхідних органів державної влади із зверненням про вжиття до ПАТ «Платинум Банк»заходів спрямованих на припинення та попередження здійснення в майбутньому незаконних дій по відношенню до своїх клллієнтів; 3) накласти штраф на посадових осіб ПАТ «Платинум Банк»винних в неправомірній відмові в наданні інформації, не своєчасному та неповному наданні інформації, наданні інформації, що не відповідає дійсності, відповідно до вимог ст.. 212-3 КУаП.
На скаргу Позивача Національним Банком України листом від 25.03.2011 № 47-215/3412 була надіслана відповідь Позивачу, в якій зазначено, що зазначений спір між Позивачем та ПАТ «Платинум Банк» не входить до компетенції та повноважень Національного банку України.
Не погоджуючись з такою позицією Національного банку України, Позивач звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами.
На думку суду позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Проте під час судового засідання Позивачем жодним чином не доведено, що обставини, на які він посилається в своїй позовній заяві, а саме щодо внесення ним грошових коштів 19.05.2010 до каси №3 в приміщенні ПАТ «Платинум Банк»і відповідно не зарахування їх в рахунок погашення кредиту, дійсно мали місце.
Навпаки, в матеріалах справи міститься листи ПАТ «Платинум Банк»від 13.07.2010 №20-03-17/8576 та від 16.11.2010 № 60-07-02/14769, якими Позивачу було повідомлено, що внаслідок проведеного службового розслідування не було виявлено доказів, які б підтверджували внесення Позивачем готівкових коштів в період з 17 по 19 травня 2010 року. Жодних доказів, які б спростовували зазначену інформацію Позивачем надано не було.
Відповідно і твердження Позивача, що ПАТ «Платинум Банк»був зобов'язаний надати йому для перегляду відеозаписи з камер спостереження за період 19.05.2010 відповідно до п.5 ч.2 ст.56 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», не приймається судом до уваги в зв'язку з наступним. Позивач стверджує, що така відеоінформація є інформацією з питань надання банківських послуг з боку ПАТ «Платинум Банк»на користь ОСОБА_1, як клієнта банку, і має бути надана на його вимогу. Проте, як вже зазначалось вище, Позивачем не наведено жодного доказу, що така послуга (внесення та прийняття грошових коштів через касу банку 19.05.2010) йому надавалась, і, відповідно, не наведено жодного доказу що відеоінформація щодо цієї послуги взагалі існує.
Таким чином фізична відсутність інформації виключає можливість її надання Позивачу з боку ПАТ «Платинум Банк»в будь-якому порядку, чи то добровільному чи то примусовому.
Відповідно Позивачем не доведений сам факт вчинення з боку ПАТ «Платинум Банк»по відношенню до Позивача будь-яких протиправних дій, на які мав би відреагувати Національного банк України в порядку банківського нагляду. Таким чином позовні вимоги Позивача по відношенню до Національного банку України не підлягають задоволенню як виходячи з вищенаведеного так і з наступного.
Щодо позовних вимог Позивача по пп. 3,8,9
Згідно зі статтею 5 Закону про банки органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво та працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно із статтею 55 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими об'єднаннями, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів
Відповідно до статті 71 Закону про банки перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.
Порядок проведення інспекційних перевірок врегульовано Положенням про планування та порядок проведення інспекційних перевірок, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 року № 276 (далі - Положення № 276).
Так, чергові інспекційні перевірки проводяться Національним банком України згідно із затвердженим планом, але не частіше, ніж 1 раз на рік.
Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки за наявності обґрунтованих підстав. Такими підставами є виявлення під час здійснення безвиїзного нагляду (у тому числі за результатами аналізу показників системи раннього реагування) суттєвого погіршення фінансового стану банку/філії іноземного банку або фактів проведення банком (його підрозділами/філіями іноземного банку) ризикових операцій, що загрожують інтересам вкладників або інших кредиторів банку/філії іноземного банку, чи фактів подання Національному банку України недостовірної звітності, а також зміна власника (власників) істотної участі у банку або голови спостережної ради та/або голови правління, набуття банком статусу спеціалізованого, звернення банку щодо відкриття філій або інших власних підрозділів, отримання ліцензій чи дозволів, передбачених законодавством, тощо (пункт 1.8 Положення № 276).
Таким чином слід зазначити, що тільки саме звернення Позивача щодо вищезазначених обставин, які нічим не підтверджуються, не можуть бути підставою для проведення позапланової перевірки банку.
При цьому судом прийнято до уваги, що Національний банк надав відповідь Позивачу на його скаргу на дії посадових осіб Банку від 02.03.2011 (вх. № С-38939Л1511М від 10.03.2011) листом від 25.03.2011 вих. № 47-215X3412 (далі - лист-відповідь) де звернув увагу Позивача на цивільно-правову природу відносин, що виникли між ним та Банком. Крім того, з метою захисту від можливих порушень прав Позивача з боку Банку, а також у зв'язку із відсутністю на найближчий час планової інспекційної перевірки Банку, Позивачу у листі-відповіді НБУ рекомендував звернутися до правоохоронних органів та органів прокуратури.
Щодо позовних вимог Позивача по пп.. 4-7, 10-14 суд вважає необхідним зазначити наступне:
Відповідачем під час судового розгляду було зазначено, що Інструкція з діловодства в центральному апараті та установах Національного банку України, затверджена постановою Правління Національного банку України від 04.01.1998 № 1, на яку посилається Позивач у своїх вимогах, втратила чинність у зв'язку із прийняттям Правлінням Національного банку України постанови від 26.11.2002 № 450 "Про затвердження Інструкції з діловодства в центральному апараті та установах Національного банку України".
Позивач звернувся до суду з клопотанням про витребування письмових доказів, в тому числі зазначеної постанови Правління Національного Банку.
Судом частково задоволено клопотання Позивача про витребування письмових доказів та витребувано від відповідача зазначену Постанову Правління Національного Банку України «Про затвердження інструкції з діловодства в центральному апараті та установах Національного банку України»від 26.11.2002 №450. На виконання вимог суду Відповідачем зазначену постанову було надано, судом належним чином завірена копія постанови долучена до матеріалів справи, проте Позивачем не було надано додаткових пояснень щодо дотримання Відповідачем вимог зазначеної інструкції, яка діяла на момент його звернення, та не наведено доказів її порушення з боку Відповідача під час розгляду його скарги.
Відповідно до статті 24 Закону України "Про звернення громадян", на яку Посилається Позивач, особи, винні у порушенні Закону "Про звернення громадян", несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.
Проте, окрім того, що Позивачем не доведений сам факт вчинення протиправних дій з боку посадових осіб відповідача під час розгляду його скарги, також слід зазначити, що Позивачем не зазначено ні механізму притягнення саме Національним банком України таких посадових осіб до визначених видів відповідальності (цивільної, кримінальної, адміністративної), ні повноважень Національного банку на вчинення таких дій, що виключає можливість задоволення відповідних позовних вимог.
Статтею 73 Закону про банки та пунктом 1.2 глави 1 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369 (далі - Положення № 369), визначено, що у разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України його вимог, встановлених відповідно до статті 66 Закону про банки або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких відносяться:
1) письмове застереження щодо припинення порушення та вжиття необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;
2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;
3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;
4) видати розпорядження щодо:
а) зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;
б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;
в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;
г) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику;
д) заборони надавати бланкові кредити; є) накладення штрафів на:
керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
банки відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу;
власників істотної участі в банку у разі порушення ними вимог статті 34 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі в банку в розмірі 10 відсотків від набутої (збільшеної) частки;
є) тимчасової, до усунення порушення, заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв);
ж) тимчасового, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади;
з) реорганізації* банку;
и) призначення тимчасової адміністрації.
У разі порушення банківського законодавства чи нормативно-правових актів НБУ, що спричинило значну втрату активів або доходів, і настанні ознак неплатоспроможності банку НБУ має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку згідно з положеннями Закону про банки.
При цьому, пунктом 1.3 глави 1 розділу І Положення № 369 передбачено, що заходи впливу застосовуються НБУ на підставі:
результатів інспекційних (планових та позапланових) перевірок діяльності банків чи їх філій;
результатів аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо;
результатів перевірок діяльності банків аудиторськими організаціями, уповноваженими відповідно до чинного законодавства на їх здійснення;
пропозицій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) у разі порушення банком норм Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб";
результатів перевірок дотримання банками валютного законодавства, здійснених уповноваженими працівниками НБУ, що містять виявлені порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Таким чином, діючим банківським законодавством України та нормативно-правовими актами НБУ чітко визначено підстави застосування до банків заходів впливу, перелік яких є вичерпний.
Щодо застосування до Банку письмового застереження, суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Порядок застосування до банків заходів впливу у вигляді письмового застереження врегульовано главою 1 розділу II Положення № 369.
Так, НБУ застосовує до банку письмове застереження у разі потреби висування до банку вимоги щодо усунення порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ (пункт 1.1 глави 1 розділу І Положення № 369).
У письмовому застереженні НБУ висловлює банку своє занепокоєння станом його справ, указує на допущені порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або недоліки в роботі та за потреби конкретні заходи, яких йому потрібно вжити у визначені строки з метою їх усунення або недопущення надалі, зокрема щодо:
а) усунення конкретних порушень чи недоліків у діяльності банку, які безпосередньо ще не вплинули на його фінансовий стан, але в майбутньому можуть призвести до його погіршення та загрози інтересам вкладників і кредиторів банку;
б) усунення порушень банком економічних нормативів;
в) зменшення невиправданих витрат банку;
г) обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами;
ґ) вжиття заходів щодо зменшення чи відчуження неефективних (низькоприбуткових або збиткових) інвестицій;
д) виправлення (коригування) фінансової звітності банку за результатами інспекційних (планових та позапланових) перевірок, які здійснює НБУ;
є) забезпечення проведення обов'язкової аудиторської перевірки банку та подання висновків незалежних аудиторських організацій (аудиторів) про результати діяльності банку відповідно до статті 8 Закону України "Про аудиторську діяльність";
є) недопущення повторного порушення нормативу обов'язкового резервування протягом одного календарного року;
ж) усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ із запобігання та протидії* легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;
з) усунення порушення банком значення ліміту загальної довгої валютної позиції банку (Л13-1)/ліміту загальної короткої валютної позиції банку (ЛІ3-2) (пункт 1.2 глави 1 розділу II Положення № 369).
Щодо видачі НБУ розпорядження про накладення штрафів на керівників банків суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Порядок накладення штрафів на керівників банків врегульовано Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом про банки, главою 1 розділу НІ Положення № 369, Положенням про порядок накладення адміністративних штрафів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2001 N 563 (далі - Постанова №563).
Так, відповідно до статті 73 Закону про банки та пункту 1.1 глави 1 розділу III Положення № 369 НБУ може видати розпорядження, за яким доводиться до відома окремого банку зміст заходу впливу, що застосовується за виявлені порушення чи недоліки в діяльності банку, з посиланням на банківське законодавство чи нормативно-правові акти НБУ.
Національний банк видає розпорядження у формі постанови Правління Національного банку України, рішення Комісії НБУ або Комісії НБУ при територіальному управлінні відповідно до вимог цього Положення, а також у формі постанови за справою про адміністративне правопорушення відповідно до постанови № 563 (пункт 1.2 глави 1 розділу III Положення № 369).
Щодо тимчасового відсторонення від посади керівництва банків суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Порядок відсторонення посадової особи банку від посади врегульовано главою 10 розділу III Положення № 369.
Так, відповідно до пункту 10.1 глави 10 розділу НІ Положення № 369 НБУ має право тимчасово, до усунення порушення, відстороняти посадову особу банку від посади в разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ, а саме:
а) невиконання банком у встановлений строк зобов'язань за його письмовою угодою з НБУ (програмою капіталізації/фінансового оздоровлення або планом реорганізації);
б) невиконання банком у встановлений строк вимог, визначених НБУ у письмовому застереженні, щодо усунення порушень банківського законодавства;
в) невиконання банком (крім філій іноземних банків) у встановлений строк вимоги НБУ щодо скликання загальних зборів банку з визначених питань (щодо прийняття програми капіталізації/фінансового оздоровлення або плану реорганізації тощо);
г) невиконання банком у встановлений строк розпоряджень НБУ щодо зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій формі (крім філій іноземних банків) або обмеження, зупинення чи припинення проведення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику, або заборони видавати бланкові кредити, або підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;
ґ) проведення банком ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників і кредиторів, якщо це є наслідком особистих дій чи бездіяльності цих посадових осіб;
д) подання недостовірної інформації та звітності, що встановлені нормативно-правовими актами НБУ, неподання або несвоєчасне їх подання;
є) невиправлення звітності в порядку, установленому НБУ; є) неподання документів на письмову вимогу уповноважених працівників НБУ, приховування рахунків, документів, активів тощо;
ж) невиконання вимог НБУ щодо звільнення з посади керівників банку;
з) невиконання (неналежне виконання) вимог банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Щодо відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Банку суд вважає за необхідне зазначити наступне:
Порядок відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку врегульовано Законом про банки та Положенням № 369.
Так, Національний банк має право відкликати банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку:
у разі наявності хоча б однієї з підстав, передбачених статтею 20 Закону про банки. Національний банк відкликає банківську ліцензію відповідно до пункту 3 статті 20 Закону про банки у разі недотримання банком нормативу адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності, установленого Національним банком, і зниження його значення до рівня нижче ніж 3 відсотки;
у випадку, визначеному частиною другою статті 73 Закону про банки (уключаючи втрату банком бази даних, яка містить інформацію про клієнтів, контрагентів або залишки коштів на рахунках, відкритих у ньому, та неможливість відновлення цієї інформації);
у випадку, визначеному частиною четвертою статті 84 Закону про банки (п.1.1 глави 1 розділу УІ Положення № 369).
Відповідно до статті 20 Закону про банки НБУ може відкликати банківську ліцензію виключно у таких випадках:
1) якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії, містять недостовірну інформацію;
2) якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;
3) у разі порушення цього Закону або нормативно-правових актів НБУ; що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку;
4) на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку у правову відповідність з вимогами Закону про банки та нормативно-правових актів НБУ;
5) недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.
Крім того, статтею 84 Закону про банки визначено, що НБУ має право відкликати банківську ліцензію, ініціювати ліквідацію банку в будь-який час, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку, у якому введено тимчасову адміністрацію, є неможливим.
Наявності жодної з зазначених підстав для застосування заходів впливу з боку Національного Банку України по відношенню до ПАТ «Платинум Банк»Позивачем не доведено.
Таким чином застосування заходів впливу до Банку за результатами розгляду виключно звернення фізичної особи -Позивача, обставини якого не знаходять фактичного підтвердження, чинним законодавством України не передбачено.
З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.С. Винокуров
Судді О.В. Головань
Л.О. Маруліна
дата складення постанови у повному обсязі 21.12.2011