Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
16 лютого 2012 р. № 2-а- 17713/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Зінченко А. В.,
при секретарі -Воронові М.А.
за участю представників сторін:
позивача -Москаль Р.Б.
відповідача -Константинова Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Террамет»до державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, ТОВ «Террамет», звернувся до суду з позовом до ДПІ в Московському районі м.Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 21.07.2011 року № 0001222302 та № 0001232302, згідно яких ТОВ «Террамет»донараховано податок на прибуток приватних підприємств на суму 837487,50 грн. та податок на додану вартість на суму 267857,50 грн. відповідно.
Свій позов позивач обґрунтував тим, що 07.07.2011 року позивачем було отримано акт про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Террамет»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року № 1492/23/34329494 від 19.05.2011 року. В ході проведення перевірки було встановлено порушення п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення - рішення від 21.07.2011 року № 0001222302, згідно якого підприємству донараховано 669990,0 грн. податку на прибуток та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 167497,5 грн. та № 0001232302, згідно якого підприємству донараховано 214286,0 грн. податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 53571,5 грн.
Підприємство - позивач не погодилось з винесеними рішеннями та оскаржило до ДПА у Харківській області та до ДПА України.
За результатами розгляду скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення -без змін.
Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями та вважає їх протизаконними та просить їх скасувати в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, та зазначив, що винесені податкові повідомлення -рішення повністю відповідають вимогам діючого податкового законодавства, є обґрунтованими та законними.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Террамет»взяте на податковий облік в державній податковій інспекції у Московському районі м.Харкова і станом на даний час перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м.Харкова.
Фахівцями ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Террамет»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.
Результати проведеної перевірки були оформленні актом № 1492/23/34329494 від 19.05.2011 року, в якому були зафіксовані порушення п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення - рішення від 21.07.2011 року №0001222302, згідно якого підприємству донараховано 669990,0 грн. податку на прибуток та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 167497,5 грн. та №0001232302, згідно якого підприємству донараховано 214286,0 грн. податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 53571,5 грн.
Як встановлено у судовому засіданні, підставою для донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій є той факт, що підприємство -позивач мало взаємовідносини з ТОВ «Крініум», ТОВ «Вторметіндастрі»та ПП «Ріфтон», у відношенні яких податківцями було зроблений певний висновок, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання фінансово-господарської діяльності.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Крініум», то суд вважає за необхідним вказати наступне.
З посиланням на результати перевірки ТОВ «Крініум»ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, зафіксованих у акті перевірки від 03.02.2011 № 56/236/30960706, перевіряючі стверджують, що ТОВ «Крініум»не має права формувати податковий кредит та валові витрати за рахунок операцій, проведених з ТОВ «Оптдевайс»у вересні 2010 року та формувати податкові зобов'язання покупцям по вищевказаним операціям.
Судом встановлено, що за період, що перевірявся, позивачем із ТОВ «Крініум»було укладено договір поставки №08/02/07 від 2 серпня 2010р. Згідно предмету цього Договору ТОВ «Крініум»(Постачальник) зобов'язався поставити ТОВ «Террамет»(Покупець) продукцію, найменування (асортимент), ціна і кількість якої вказані у рахунках, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до зазначеного договору Постачальник виставив Покупцю дев'ять рахунків, оформлених відповідно до умов укладеного сторонами Договору: Рахунок №6161 від 03.09.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити трубу б/у, лист сталевий б/у 6 мм, лист сталевий б/у 8 мм на загальну суму 634615, 72 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5570 від 11.08.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 6 мм на загальну суму 77002, 72 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5544 від 04.08.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 6 мм на загальну суму 74555,02 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5521 від 09.08.20102010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 6 мм на загальну суму 43608,00 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5444 від 06.08.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 6 мм на загальну суму 89639,40 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5419 від 05.08.2010р. згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 6 мм на загальну суму 46365,60 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5394 від 04.08.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 4 мм на загальну суму 90968,70 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5370 від 03.08.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 4 мм на загальну суму 151781,10 грн. (в тому числі ПДВ); Рахунок №5348 від 02.08.2010р., згідно якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець -прийняти та оплатити лист сталевий б/у 2 мм на загальну суму 77176,36 грн. (в тому числі ПДВ).
Матеріалами справи підтверджено, що оплата за придбаний товар була здійснена ТОВ «Террамет»відповідно до умов п.5.1. Договору на поточний рахунок ТОВ «Крініум», й у ціні придбаних ТОВ «Террамет»товарів мало місце сплата ПДВ на віднесену ТОВ «Террамет»до податкового кредиту з ПДВ суму.
Отже, твердження відповідача щодо відсутності у ТОВ «Крініум»рахунків в установах банків є безпідставним.
Суд зазначає, що право на віднесення відповідних сум до податкового кредиту ТОВ «Террамет»підтвердило перед відповідачем належним чином оформленими податковими накладними ТОВ «Крініум»(платником ПДВ відповідно до чинного законодавства України, що підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи): від 06.08.2010 №5444; від 09.08.2010 №5521; від 10.08.2010 №5544; від 11.08.2010 №5570; від 29.09.2010 №56812; від 07.09.2010 №6267; від 03.08.2010 №6161; від 04.08.2010 №5394; від 05.08.2010 №5419; від 03.08.2010 №5370; від 02.08.2010 №5348.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Вторметіндастрі», то судом встановлено, що на підставі акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька від 12.08.2010 року №8608/1/7/15-113 перевіряючими зроблено висновок про нібито наявне завищення ТОВ «Террамет»показника валових витрат за відповідний період всього у сумі 1524789 грн., в тому числі за 2 квартал у сумі 1524789 грн.
Суд вказує, що між ТОВ «Террамет»та ТОВ «Вторметіндастрі»було укладено кілька господарських договорів у періоді, за який відповідачем проводилась перевірка: Договір на виконання робіт №358 від 24.02.2010р. та Договір купівлі-продажу №356 від 22.02.2010р.
Відповідно до п.1.1. Договору на виконання робіт №358 від 24.02.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ «Вторметіндастрі», позивач (Замовник) доручив Виконавцеві (ТОВ «Вторметіндастрі») виконати роботи по демонтажу обладнання, переробці, порізці, сортуванню та інші види робіт щодо брухту чорних та кольорових металів, а позивач взяв на себе зобов'язання оплатити вказані роботи у відповідності до умов укладеного Договору.
Виконані роботи фіксувалися сторонами у відповідних актах, де зазначалися ціни та види виконаних робіт. Одночасно акти були визначені сторонами в якості підстави для оплати таких робіт (п.2.2., 3.1. Договору).
Оплата виконаних робіт здійснювалась на протязі 20-ти банківських днів з дня підписання актів грошовими коштами на поточний рахунок Виконавця (п.3.2. Договору).
Положення вказаного Договору відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема, Глави 61 ЦК України (Підряд), а отже даний правочин є дійсним.
В межах цього Договору сторони підписали такі Акти: Акт №1/0802 прийому-передачі від 24.02.2010р. відповідно до якого ТОВ «Террамет»передало ТОВ «Вторметіндастрі»для виконання робіт з порізки брухту 46 позицій виробів й у подальшому згідно Акту №1 прийому-передачі робіт від 19.04.2010р. та Акту №1/1504 прийому-передачі робіт від 15.04.2010р. прийняло роботи з порізки вказаного брухту; Акт №1204/2 прийому-передачі від 12.04.2010р. відповідно до якого ТОВ «Террамет»передало ТОВ «Вторметіндастрі»для виконання робіт з порізки брухту 5 позицій виробів й у подальшому згідно Акту №1/1 прийому-передачі робіт від 29.04.2010р. та Акту №2 прийому-передачі робіт від 30.04.2010р. прийняло роботи з порізки вказаного брухту.
Виконання робіт здійснювалось в м. Харкові.
ТОВ «Террамет»здійснило оплату виконаних робіт з порізки металобрухту відповідно до умов укладеного між сторонами Договору й у ціні придбаних ТОВ «Террамет»послуг мало місце сплата ПДВ на задекларовану ТОВ «Террамет»суму.
ТОВ «Террамет»та ТОВ «Вторметіндастрі»на час здійснення господарських операцій мали статус платника ПДВ, що не заперечується у акті перевірки відповідачем.
Право на віднесення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Террамет»підтвердило перед відповідачем належним чином оформленими податковими накладними ТОВ «Вторметіндастрі»від 19.04.2010р. №190406; від 29.04.2010р. №290408 та від 30.04.2010р. №300418.
Як вже зазначалося вище, ТОВ «Террамет»має спеціальний статус та має право на підставі відповідних ліцензій та інших дозвільних документів здійснювати операції із металобрухтом чорних та кольорових металів.
ТОВ «Вторметіндастрі»також має відповідний спеціальний статус та має право на підставі відповідних ліцензій та інших дозвільних документів здійснювати операції із металобрухтом чорних та кольорових металів, докази про що є в матеріалах справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що господарська операція, яка була предметом Договору на виконання робіт №358 від 24.02.2010р. відноситься до господарської діяльності позивача та мала метою отримання робіт по демонтажу обладнання, переробці, порізці, сортуванню і та інші види робіт щодо брухту чорних та кольорових металів.
Отже, на думку суду, ТОВ «Террамет»правомірно віднесло відповідні суми до складу валових витрат у взаємовідносинах із ТОВ «Вторметіндастрі»згідно Договору на виконання робіт №358 від 24.02.2010р..
Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу №356 від 22 лютого 2010 р. Продавець (ТОВ «Вторметіндастрі») зобов'язався передати Покупцеві (позивач) товар (брухт і відходи чорних та кольорових металів), а ТОВ «Террамет»зобов'язалось прийняти товар та оплатити його на умовах договору.
Сторони визначили у п.1.2. Договору, що найменування товару, що має бути переданий відповідно до Договору має визначатися у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, яких, згідно з п.4.1. Договору мала зазначатися і ціна.
Вимоги до якості товару сторони визначили у п.2.1. Договору.
При дослідженні матеріалів справи встановлено, що відповідно до п.3.1. Договору продавець зобов'язався доставити товар партіями, а відповідно до п.3.2. Договору, доставка товару мала бути здійснена силами продавця або покупця.
В даному конкретному випадку вона здійснювалася силами продавця, тобто ТОВ «Вторметіндастрі», а деякі партії товару доставлялись силами покупця, про що в матеріалах справи містяться належні докази -відповідні товарно-транспортні накладні.
Положення вказаного договору відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема Глави 54 ЦК України, що регулюють «купівлю-продаж», ст.265 ГК України, що регулюють поставку, а отже даний правочин є дійсним.
В межах дії Договору сторони склали Специфікацію №4 від 1.04.2010р.; Специфікацію №5 від 9.04.2010р.; Специфікацію №6 від 13.04.2010р. та Специфікацію №7 від 26.04.2010р.
Відповідно до вказаних специфікацій передачі у власність покупця підлягали: брухт та кускові відходи свинцю; брухт чавунного лиття; брухт стальний негабаритний тяжкий, вид 500; брухт та кускові відходи міді; брухт стальний №4 вид 4; брухт та кускові відходи латуні.
Згідно п.3.3 Договору, сторони передбачили, що право власності на товар переходило від продавця до покупця в момент фактичної передачі товару, що оформлялося відповідним актом приймання-передачі та накладною.
У матеріалах справи містяться відповідні видаткові накладні ТОВ «Вторметіндастрі»; Акти приймання металів чорних (вторинних) складених між ТОВ «Вторметіндастрі»та ТОВ «Террамет»та Акти приймання брухту та відходів кольорових металів складених між ТОВ «Вторметіндастрі»та ТОВ «Террамет», які підтверджують факти поставок товару та його передачі відповідно до умов вказаного вище Договору.
ТОВ «Террамет»здійснило оплату придбаного товару відповідно до умов укладеного між сторонами Договору й у ціні придбаних ТОВ «Террамет»товарів мало місце сплата ПДВ на віднесену ТОВ «Террамет»до складу податкового кредиту з ПДВ суму.
ТОВ «Вторметіндастрі»та ТОВ «Террамет»на час здійснення господарських операцій мали статус платника ПДВ, що не заперечується у акті перевірки відповідачем.
Право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ ТОВ «Террамет»підтвердило перед відповідачем належним чином оформленою податковою накладною ТОВ «Вторметіндастрі»від 26.04.2010р. №260402.
Як вже зазначалося вище, ТОВ «Террамет»має спеціальний статус та має право на підставі відповідних ліцензій та інших дозвільних документів здійснювати операції із металобрухтом чорних та кольорових металів та має необхідні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси для здійснення такої діяльності.
Про факт наявності у позивача в користуванні промислової площадки площею 1000 кв.м. та нежитлового приміщення 18 кв.м., що на вул. Алмазній, б.1 в м. Харкові було пояснено вище.
Крім того, судом встановлено, що для здійснення своєї господарської діяльності ТОВ «Террамет»орендує а/м ГАЗ 3302-418 УП №АХ1526ВО згідно договору №181/А від 15.09.2008р. а/м ЗІЛ 431410 №АХ 3196 ВН, згідно договору №126 від 07.02.2008р. а/м FAW СA 1051 2111 номер АХ 2241 АХ, згідно Договору №54/А від 01.07.07.р. а/м ЗІЛ 461512 номер АХ 2369 ХХ, 1988 р. випуску.
Таким чином, суд вважає за необхідним зазначити, що господарська операція, яка була предметом Договору купівлі-продажу №356 від 22 лютого 2010 р. з ТОВ «Вторметіндастрі»відноситься до господарської діяльності позивача та мала метою отримання брухту чорних та кольорових металів для його подальшої підготовки відповідно до стандартів України та поставки на металургійні заводи України.
Отже, на думку суду, ТОВ «Террамет»правомірно віднесло відповідні суми до складу валових витрат у взаємовідносинах із ТОВ «Вторметіндастрі»за Договором купівлі-продажу №356 від 22 лютого 2010 р..
Щодо взаємовідносин позивача та ПП «Ріфтон», то судом встановлені наступні обставини.
З посиланням на довідку ДПІ у Київському районі м. Донецька від 07.09.2011 року №9665/7/15-213 ДПІ у Московському районі м.Харкова зроблено висновок про нібито наявне завищення ТОВ «Террамет»показника валових витрат за відповідний період всього у сумі 83335 грн., в тому числі за 2 квартал у сумі 83335 грн.
З цих підстав перевіряючі прийшли до висновку про нібито допущене ТОВ «Террамет»порушення п.5.1., ст.5, п.п5.2.1., п.5.2. ст.5 Закону України від 28.12.2004р. «Про оподаткування прибутку підприємств».
Судом встановлено, що Відповідно до Договору купівлі-продажу №376 від 1.06.2010р. з ПП «Ріфтон»(продавець), ТОВ «Ріфтон»зобов'язалось передати у власність товар ТОВ «Террамет», а останнє -прийняти його та оплатити на умовах укладеного сторонами договору. Товар, що був предметом договору, визначався сторонами у специфікаціях. Відповідно до п.2.2. Договору доставка товару мала бути здійснена силами продавця або покупця.
В даному конкретному випадку вона здійснювалася силами продавця, тобто ПП «Ріфтон».
Положення вказаного договору відповідають вимогам чинного законодавства України, зокрема Глави 54 ЦК України, що регулюють «купівлю-продаж», отже даний правочин є дійсним.
Відповідно до специфікації №01 від 01.06.2010р. до договору купівлі-продажу №376 від 01.06.2010р. передачі в межах дії договору підлягали колісні пари ТГМ-4 у кількості 8 штук на загальну суму 58 000, 00 грн. (з ПДВ), які були передані покупцеві 10.06.2010р. згідно накладної ПП «Ріфтон»№0106 від 10.06.2010р.
Відповідно до специфікації №02 від 09.06.2010р. до договору купівлі-продажу №376 від 1.06.2010р. -металоконструкції, що були у використанні (обрізки труб) вагою 23,53 тонн на суму 42000,00 грн. (з ПДВ), які були передані покупцю накладної ПП «Ріфтон»№09061 від 09.06.2010р.
Оплата за придбаний товар була здійснена ТОВ «Террамет»відповідно до умов п.3.3. Договору й у ціні придбаних ТОВ «Террамет»товарів мало місце сплата ПДВ на віднесену ТОВ «Террамет»до податкового кредиту з ПДВ суму.
Право на віднесення відповідних сум до податкового кредиту ТОВ «Террамет»підтвердило перед відповідачем належним чином оформленими податковими накладними ПП «Ріфтон»: від 01.06.2010р. №0106 та від 09.06.2010р. №09061.
На адресу відповідача від ДПІ у Київському районі м. Донецька надійшов лист №9665/7/15-213 від 07.09.2011р., яким повідомлено, що розбіжність в «автоматизованій системі»за червень 2010р. пов'язана мовляв з тим, що податкова декларація за червень 2010р. ПП «Ріфтон»прийнята «до відома»з причини наявності ознак «транзитності»та віднесення СТД до групи високого ризику. Додатково надіслано також довідку про визнання угод нікчемними за червень 2010р. по ПП «Ріфтон».
Однак, на час перевірки позивача відповідачем ці обставини вже відпали -податкова декларація ПП «Ріфтон»була прийнята ДПІ у Київському районі м. Донецька.
Суд вказує, що частинами першою, другою ст. 4 Закону України від 5 травня 1999р. №619-XIV "Про металобрухт" установлено, що операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими підприємствами або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами. Діяльність, пов'язана із заготівлею, переробкою брухту чорних та кольорових металів і його металургійною переробкою, провадиться на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством.
Як встановлено, ТОВ «Террамет»має спеціальний статус та має право на підставі відповідних ліцензій та інших дозвільних документів здійснювати операції із металобрухтом чорних та кольорових металів та має необхідні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси для здійснення такої діяльності.
Відповідно до Договору №248 від 1 червня 2009 року між ТОВ «Террамет»та ТОВ «Главснабкомплект»у користуванні позивача перебуває промислова площадка площею 1000 кв.м. та нежитлове приміщення 18 кв.м., що на вул. Алмазній, б.1 в м. Харкові - до цієї площадки підведено залізничну колію; вона має спеціальні промислові ваги для зважування продукції; спеціальне газове обладнання для подрібнювання відходів металобрухту та металоконструкцій до вимог, встановлених ДСТУ та ГОСТ.
Таким чином, суд приходить до висновку, що господарська операція, яка була предметом Договору купівлі-продажу №376 від 1.06.2010р. з ПП «Ріфтон»відноситься до господарської діяльності позивача та мала метою отримання брухту чорних та кольорових металів для його підготовки відповідно до стандартів України та подальшої поставки на металургійні заводи України.
Отже, на думку суду, ТОВ «Террамет»правомірно віднесло відповідні суми до складу валових витрат у взаємовідносинах із ПП «Ріфтон».
Проаналізувавши зазначене, суд зазначає, що відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Також, згідно з п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.
Суд вказує також, що відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Відповідно до п.п 7.4.4. п.7.4 ст.7 вищевказаного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Суд вважає за необхідним вказати, що норми статті 11 Закону №334/94-ВР не встановлюють жодних вимог до форми і виду документів, які відносилися до мети податкового обліку. Відповідно до п. 11.2.1 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, що припадає на податковий період, на протязі якого відбувається одна із подій, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, а тому і включення до складу податкового кредиту зазначеної суми ПДВ є правомірним та законним, тобто висновок ДПІ в акті перевірки не відповідає дійсності.
Щодо твердження відповідача про нікчемність правочинів, які укладені ТОВ «Террамет»з його контрагентами, то суд вказує, що відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Угоди між позивачем та його контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.
Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Тобто чинне законодавство встановлює, що визнання правочинів недійсним - це виключна прерогатива суду, а не органів державної влади.
Жодним законом України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях. Пунктом 11 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними.
За таких обставин, суд не може погодитися з висновком податкового органу, викладеним у акті перевірки відносно нікчемності укладених правочинів, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним. Будь-яких рішень суду, щодо визнання недійними правочинів, податковим органом не зазначено.
Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів (договорів підряду), укладених позивачем, в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою «правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним».
Проте, в зазначеному Акті перевірки не міститься жодних фактів та не наведено, в чому саме полягає спрямованість укладених угод на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто посилання на зазначену норму Цивільного кодексу України було зроблено перевіряючими безпідставно.
Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Судові витрати підлягають розподілу згідно ст. 94 КАС України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Террамет»до державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова від 21 липня 2011 року №0001222302 та №0001232302, згідно яких ТОВ «Террамет»донараховано податку на прибуток приватних підприємств на суму 837 487, 50 грн. та податку на додану вартість на суму 267 857,50 грн. відповідно.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Террамет»понесені ним судові витрати в розмірі 28 грн. 23 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.
Постанова в повному обсязі виготовлена 20 лютого 2012 року.
Суддя А.В. Зінченко