09.02.2012
Справа № 2-4488
2011 року
09 лютого 2012 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого -судді Бойко О.М.
при секретарі -Ярмош В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпропетровського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпропетровського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зняття з реєстрації посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 квітня 2006 року їй належить житловий будинок АДРЕСА_1 Дніпропетровського району Дніпропетровської області. 15 червня 2006 року за проханням відповідача ОСОБА_2 та за її згодою, останній зареєструвався у вказаному будинку та проживав у ньому до кінця 2008 року, а потім переїхав до міста Дніпропетровська та пообіцяв їй знятися з реєстрації, але до цього часу не знявся. Крім того, в липні 2011 року він самовільно без погодження з нею, з невідомих їй обставин, у її відсутність встановив на дверях літньої кухні навісний замок та ключа їй не дав, мотивуючи тим, що там знаходяться його речі. Вважає, що відповідач, будучи зареєстрованим у належному їй домоволодінні, створює їй перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю, а тому просила, з урахуванням уточнених позовних вимог, позбавити відповідача ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням, зняти його з реєстрації, та зобов'язати усунути перешкоди у користуванні майном та звільнити домоволодіння від особистих речей.
Відповідач ОСОБА_2 пред'явив до ОСОБА_1 зустрічний позов про усунення перешкод у користуванні квартирою, вселення, обґрунтовуючи вимоги тим, що у 1999 році він зібрався придбати собі у власність житло, але його тітка ОСОБА_1 запропонувала йому пожити у домоволодінні, яке належало її покійній бабусі ОСОБА_3 З весни 1999 року він став мешкати разом з ОСОБА_1 почав вести з нею спільне господарство, за спільні кошти виконали газифікацію домоволодіння, він пробив свердловину та встановив водяну колонку з електронасосом, побудував господарські приміщення. Між ним була досягнута домовленість про безоплатне користування жилим приміщенням. В 2006 році він за довіреністю оформив спадкові права ОСОБА_1 щодо будинку покійної бабусі ОСОБА_4 і після цього 15 червня 2006 року за згодою ОСОБА_1 він був зареєстрований у вказаному будинку.
Починаючи з грудня 2010 року ОСОБА_1 стала порушувати його право користування в належному їй будинку та стала наполягати, щоб він мешкав у металевому гаражі, відібрала ключі від вхідних дверей помешкання, при цьому не пояснюючи свою поведінку, а тому просив визнати його відсутність у домоволодінні АДРЕСА_1 Дніпропетровського району Дніпропетровської області поважною, усунути перешкоди у користуванні житловим приміщенням, зобов'язавши ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у користуванні житловим приміщенням, вселити його у вказане домоволодіння та зобов'язати ОСОБА_1 надати йому ключі від вхідних дверей будинку.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просили їх задовольнити, заперечуючи проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти зустрічного позову та просив його позовні вимоги задовольнити.
Третя особа СГІФО Дніпропетровського РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області надав до суду листа з проханням розглядати справу у їх відсутність.
Вислухавши думку сторін та їх представників, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, перевіривши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що позивачці на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 квітня 2006 року (витяг з реєстру прав власності на нерухоме майна за № 13571279 від 14 лютого 2007 року), належить житловий будинок АДРЕСА_1 Дніпропетровського району Дніпропетровської області. З 15 червня 2006 року по теперішній час ОСОБА_10 знаходиться на реєстраційному обліку за вищевказаною адресою, але з кінця 2008 року там не проживає, що підтверджується довідкою квартального комітету № 24 від 25 березня 2011 року та поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Абзацом 7 ч. 1 ст. 3 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Тобто право користування майном члена сім'ї власника житла пов'язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи.
Відповідно до ч.3 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
На підставі наведеного, суд вважає, що вимоги позивачки ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 відсутній за місцем реєстрації без поважних причин понад один рік, що створює перешкоди у здійсненні ОСОБА_11 права користування та розпорядження своїм майном.
Вирішуючи питання щодо зустрічного позову ОСОБА_2, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
В судовому засіданні ні відповідачем, ані його представником не було надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 є власником (співвласником) житлового будинку АДРЕСА_1 Дніпропетровського району Дніпропетровської області, не надано доказів щодо наявності угоди з ОСОБА_1 щодо користування жилим приміщенням, також не надано жодного доказу, який підтверджує поважність його тривалої відсутності у вказаному будинку, оскільки суд не бере до уваги копію довідки квартального комітету №23 від 26 липня 2011 року, у зв'язку з тим, що вона спростовується оригіналом довідки квартального комітету № 24 від 25 березня 2011 року.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, проте ОСОБА_2 інших доказів на підтвердження своїх вимог не надав, а всі його доводи базуються лише на припущеннях, у зв'язку з чим суд вважає, що зустрічні позовні вимоги не можуть бути задоволені, а тому в задоволенні зустрічного позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 224 ЦПК України, ст.ст.16, 316, 317, 321, 391, 405 ЦК України, ст.156 ЖК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1, задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 права користування житловим приміщенням, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
Зняти з реєстрації місця проживання у секторі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпропетровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 з адреси АДРЕСА_1 Дніпропетровського району Дніпропетровської області.
Зобов'язати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 усунути перешкоди у користуванні майном та звільнити домоволодіння від особистих речей, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита у розмірі 25 гривень 50 копійок та 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 -відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя О.М.Бойко