09 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/9498/11
Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
суддів - Шевякова І.С. , Головка А.Б. ,
при секретарі - Кононенко А.С.,
за участю: представника позивача - Рудь Л.В.
представника відповідачів - Сластьоненко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової служби України про визнання рішення нечинним, -
17 листопада 2011 року позивач Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Лохвицька МДПІ) про визнання протиправними та скасування рішення Лохвицької МДПІ № 1927/10-039 від 10 серпня 2011 року про відмову платнику податків - "Договору № 410/95 від 14.09.1995 року про спільну інвестиційну діяльність між ВАТ "Укрнафта" та компанією "Карпатські Петролеум Корпорейшн" у прийнятті уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за перший квартал 2011 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що рішенням № 1927/10-039 від 10 серпня 2011 року Лохвицька МДПІ відмовила платнику податків - " Договору № 410/95 від 14.09.1995 року про спільну інвестиційну діяльність між ВАТ "Укрнафта" та компанією "Карпатські Петролеум Корпорейшн" у прийнятті уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за перший квартал 2011 року, оскільки форма податкового розрахунку передбачає відображення у розділах 2 та 4 відомостей про платника, зокрема, його назву та код за ЄДРПОУ, суб'єктами якого є юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що знаходяться на території України та проводять свою діяльність на підставі її законодавства. Зазначені рішення вважає необґрунтованими та протиправними, оскільки звітні документи оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 3-10).
Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.
У письмових запереченнях на позов відповідач -Лохвицька МДПІ зазначив, що платниками рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат є виключно юридичні та фізичні особи, які у встановленому законодавством порядку отримали спеціальні дозволи на користування надрами, і лише на таких осіб розповсюджується обов'язок щодо подачі податкової звітності до органів державної податкової служби (а.с. 88-100). Вказав, що Договір № 410/95 про спільну діяльність з освоєння та розробки нафтогазоконденсатних родовищ в Полтавському нафтопромисловому районі згідно положень розділу Х Податкового кодексу України не може бути платником плати за користування надрами, а тому податкові розрахунки, подані таким суб'єктом господарювання, з огляду на положення ст. 46 Податкового кодексу України не можуть вважатися податковими деклараціями (розрахунками).
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивла наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що 19.09.1995 року між ВАТ "Укрнафта" в особі відокремленого підрозділу - Нафтовидобувного управління "Полтаванафтогаз" (Підприємство) та компанією "Карпатські Петролеум Корпорейшн" (Компанія) укладено договір № 410/95 про спільну діяльність з видобутку нафти і газу у процесі освоєння та розробки Рудівсько-Червонозаводського родовища (Договір № 410/95) (а.с. 30-49).
Договір № 410/95 взято на облік платників податків ДПІ у м. Полтаві 23.12.1998 року за № 87 та видано довідку форми № 4-ОПП із зазначенням реєстраційного номера та місцезнаходження платника податків, а саме: "Договір № 410/95 від 14.09.1995 року про спільну інвестиційну діяльність між НГВУ "Полтаванафтогаз" та компанією "Карпатські Петролеум Корпорейшн"" (а.с. 51).
В подальшому, у зв'язку зі зміною облікових даних платника податків ДПІ у м. Полтаві 23.07.2007 року видано нову довідку форми № 4-ОПП (а.с. 52).
08 серпня 2011 року платником податків до Лохвицької МДПІ подано уточнюючий податковий розрахунок з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2011 року (а.с. 53-57).
Листом № 1927/10/15-039 від 10 серпня 2011 року податкова інспекція відмовила у прийнятті податкового розрахунку посилаючись на те, що Договір № 410/95, в силу ст. 256 Податкового кодексу України, не може бути платником рентної плати, оскільки він не є юридичною особою, у нього відсутній код за ЄДРПОУ, спеціальний дозвіл на користування надрами на Рудівсько-Червонозаводському родовищі № 3348 з терміном дії з 20.07.2004 року по 19.07.2024 року видано ВАТ "Укрнафта", а не Договору про спільну діяльність (а.с. 11-12).
Зазначене рішення у формі листа було оскаржено позивачем до Державної податкової служби України. Рішенням Державної податкової служби України № 3817/6/18/8015 від 18.10.2011 року скарга залишена без задоволення, а спірне рішення без змін. Відповідно до вимог пп.56.8 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення скарга була отримана ДПС України 19.09.2011 року, а рішення прийняте за розглядом скарги 18.10.2011 року, тобто з порушенням 20-денного терміну розгляду скарги.
Позивач рішення суб'єкта владних повноважень, викладене у формі листа № 1927/10/15-039 від 10 серпня 2011 року, вважає необґрунтованим та протиправним, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Згідно з п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
У відповідності до п. 42.1 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
За змістом п. п. 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.
Пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
З огляду на вищезазначене, лист Лохвицької МДПІ № 1927/10/15-039 від 10 серпня 2011 року про відмову у прийнятті податкового розрахунку є рішенням контролюючого органу, а відтак може бути оскаржене платником податків до суду.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо неприйняття податкової звітності у Договору про спільну діяльність № 410/95 слід зазначити наступне.
Колегією суддів встановлено, що як на підставу відмови Договору № 410/95 у прийнятті уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2011 року, що видобуваються в Україні Лохвицька МДПІ посилалася на те, що Договір про спільну діяльність не може бути платником рентної плати, оскільки він не є юридичною особою, у нього відсутній код за ЄДРПОУ, спеціальний дозвіл на користування надрами на Рудівсько-Червонозаводському родовищі № 3348 з терміном дії з 20.07.2004 року по 19.07.2024 року видано ВАТ "Укрнафта".
Згідно з п. п. 153.14.1 п. 153.14 ст. 153 Податкового кодексу України спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність.
У відповідності до ч. 1 ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.
Відповідно до п. 64.6 ст. 64 Податкового кодексу України на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на яких поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені цим Кодексом.
Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що "Договір № 410/95 про спільну діяльність з освоєння та розробки Рудівсько-Червонозаводського родовища" взято на облік платника податків ДПІ у м. Полтаві 19.01.2001 року, реєстраційний номер 403739512 (а.с. 51-52).
Таким чином, Договір № 410/95 у встановленому законодавством порядку зареєстровано як платника податків з присвоєнням реєстраційного (облікового) номера платника податків.
Правовідносини щодо нарахування та сплати рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні врегульовано розділом Х Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п. 256.1 ст. 256 Податкового кодексу України платниками рентної плати є суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, отриманих в установленому законодавством порядку.
В силу ст. 260 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю. Платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Договір № 410/95 про спільну діяльність з освоєння та розробки Рудівсько-Червонозаводського родовища у встановленому законодавством порядку зареєстровано як платника податків, то даний суб'єкт господарювання наділений повноваженнями щодо подання податкової звітності з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні до відповідного контролюючого органу.
Посилання відповідача на те, що Договір № 410/95 не може бути платником за користування надрами, оскільки в даного суб'єкта господарювання відсутній код ЄДРПОУ колегією суддів оцінюються критично з огляду на наступне.
Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Порядок складення податкової декларації (розрахунку) визначено статтею 48 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.
Згідно з п. 48.3 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Згідно з п. 2 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 року № 118, суб'єктами Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, що знаходяться на території України та провадять свою діяльність на підставі її законодавства.
Договір № 5410/95 не є юридичною особою чи її відокремленим структурним підрозділом, а тому не може бути суб'єктом Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Разом з тим, суд зазначає, що п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України в якості обов'язкового реквізиту податкової декларації (розрахунку) передбачено код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер.
В ході судового розгляду справи встановлено, що Договір № 410/95 про спільну діяльність з освоєння та розробки нафтогазоконденсатних родовищ в Полтавському нафтопромисловому районі у встановленому законодавством порядку зареєстровано як платника податків з присвоєнням індивідуального реєстраційного номера, який є податковим номером платника податків.
Судом досліджено копії уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за І квартал 2011 року, що подані Договором № 410/95 до Лохвицької МДПІ та встановлено їх повну відповідність вимогам Податкового кодексу України.
Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З огляду на вищезазначене, суд відхиляє доводи відповідача про те, що Договір № 410/95 про спільну діяльність з освоєння та розробки нафтогазоконденсатних родовищ в Полтавському нафтопромисловому районі не може бути платником рентної плати, оскільки даний суб'єкт у встановленому законодавством порядку зареєстрований як платник податків з присвоєнням реєстраційного (податкового) номера.
Також, позивачем надано до суду копію постанови Окружного адміністративного суду м. Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Державної податкової адміністрації України про визнання недійсним та скасування про визнання недійсним в частині наказу від 24.12.2010 року №1013 "Про затвердження форм податкових розрахунків з плати за користування надрами". Даною постановою, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року, позовні вимоги задоволені та визнано недійсним та скасувати з дати набрання чинності Наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. №1013 "Про затвердження форм податкових розрахунків з плати за користування надрами" в частині визначення реквізиту "код за ЄДРПОУ, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія, номер паспорта" розділу другого Податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин; визнано недійсним та скасувати з дати набрання чинності Наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. №1013 "Про затвердження форм податкових розрахунків з плати за користування надрами" в частині визначення реквізиту "код за ЄДРПОУ, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія, номер паспорта" розділу четвертого Податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин; визнано недійсним з дати набрання чинності Наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. №1013 "Про затвердження форм податкових розрахунків з плати за користування надрами" в частині включення до Податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин розділу четвертого; зобов'язано Державну податкову адміністрацію України включити до форми податкового розрахунку з плати за користування надрами, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. №1013 "Про затвердження форм податкових розрахунків з плати за користування надрами" замість реквізиту "код за ЄДРПОУ, або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія, номер паспорта" реквізит "код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті)" відповідно до того, як останній реквізит визначений п. 48.3 статті 48 Податкового кодексу України.
Отже, посилання відповідачів на те, що Договір № 410/95, в силу ст. 256 Податкового кодексу України, не може бути платником рентної плати, оскільки він не є юридичною особою, у нього відсутній код за ЄДРПОУ, спеціальний дозвіл на користування надрами на Рудівсько-Червонозаводському родовищі № 3348 з терміном дії з 20.07.2004 року по 19.07.2024 року видано ВАТ "Укрнафта", а не Договору про спільну діяльність, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки наявність чи відсутність інформації щодо найменування власника спеціального дозволу на користування надрами із зазначенням його коду ЄДРПОУ, не випливають на обчислення плати за користування надрами.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень законодавцем покладено саме на Лохвицьку МДПІ як суб'єкта владних повноважень.
Однак, відповідачем не надано доказів в обґрунтування наявності беззаперечних підстав для відмови у прийнятті податкових розрахунків. Разом з тим, позивачем в повному обсязі доведено протиправність спірних рішень, що викладені у формі листів про відмову у прийнятті податкових розрахунків.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції № 1927/10-039 від 10 серпня 2011 року про відмову платнику податків - "Договору № 410/95 від 14.09.1995 року про спільну інвестиційну діяльність між ВАТ "Укрнафта" та компанією "Карпатські Петролеум Корпорейшн" у прийнятті уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за перший квартал 2011 року.
Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" витрати у вигляді судового збору у розмірі 28 гривень 23 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2012 року.
Головуючий суддя
суддя
суддяГ.В. Костенко
І.С. Шевяков А.Б. Головко