про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 лютого 2012 рокум. ПолтаваСправа № 2а-1670/706/12
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Гіглава О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
08 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 16.03.2011 старшим слідчим СВ СУ УМВС України в Полтавській області було порушено кримінальну справу №11230177 відносно невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого частинами 2, 3 статті 358 Кримінального кодексу України. 30.03.2011 у нього, в ході обшуку автомобіля ВАЗ ДНЗ НОМЕР_1 по вул. Артема в м. Полтаві, працівниками міліції було вилучено 169450,00 грн, які визнані речовим доказом по даній кримінальній справі та покладено на депозитний рахунок фінансового відділу УМВС України в Полтавській області. Однак 27.12.2011 старшим СВ Київського РВ МПУ УМВС України в Полтавській області винесено постанову про закриття кримінальної справи №11230177 у зв'язку із відсутністю в діях ТОВ "Веспрем" складу злочину. 28.12.2011 старшим слідчим СВ Київського РВ ПМУ України в Полтавській області лейтенантом міліції Дем'яненко Д.Ю. винесено постанову про повернення йому речових доказів, а саме, коштів у розмірі 169450,00 грн, які зберігаються на депозиті фінансового відділу УМВС України в Полтавській області. Проте, до цього часу кошти позивачу не повернуті.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовними вимогами щодо визнання неправомірними дій посадових осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, які виражаються у неповерненні коштів, та зобов'язання відповідача повернути йому кошти у сумі 169450,00 грн, шляхом списання їх з рахунку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.
Відповідно до частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; 5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Поняття суб'єкта владних повноважень визначено у пункті 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із яким суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Владні управлінські функції - це функції управління, пов'язані із застосуванням повноважень державної влади в особі відповідних державних органів з метою виконання усіх її основних завдань та функцій держави.
Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
У випадку якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
У своїх позовних вимогах позивач просить суд визнати неправомірними дії посадових осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, які виражаються у неповерненні коштів та зобов'язати відповідача повернути йому кошти у сумі 169450,00 грн, шляхом списання їх з рахунку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області.
Водночас, посадові особи відповідача при невиконанні, як стверджує позивач, вимог постанови слідчого про повернення речових доказів - грошових коштів позивачу, не здійснювали відносно позивача владних управлінських функцій.
Поняття речових доказів у кримінальній справі, строки та порядок їх зберігання визначені статтями 78-81 Кримінально-процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 78 Кримінально-процесуального кодексу України речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди злочину або були об'єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом'якшення відповідальності.
Згідно положень статті 80 цього Кодексу речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.
Статтею 81 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому: 1) знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскуються; 2) речі, вилучені з обігу, передаються відповідним установам або знищуються; 3) речі, які не мають ніякої цінності і не можуть бути використані, знищуються, а у випадках, коли заінтересовані особи просять про це, можуть бути передані їм; 4) гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави; 5) гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.
Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.
Так, відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.
Як вбачається зі змісту позовних вимог щодо зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області повернути кошти у сумі 169450,00 грн, шляхом списання їх з рахунку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, ОСОБА_1 заявлений речовий позов, а саме, вимоги неволодіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов).
Крім того, відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (стаття 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду").
У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт (стаття 3 Закону).
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України cуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, з якими ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтею 109 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з Державного бюджету України сплачену згідно квитанції №14754378 від 08 лютого 2012 року суму судового збору в розмірі 32,19 грн.
Роз'яснити позивачеві, що він має право звернутись із відповідною позовною заявою до місцевого загального суду.
Копію ухвали направити позивачеві разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.В. Гіглава